Візит до лікаря — справа неприємна. І не лише тому, що до нього ходять тоді, коли щось болить, а ще й тому, що це забирає занадто багато часу. Адже одна справа прийти, інша — потрапити. Навіть якщо прийти завчасно. Оскільки завжди є так звані свої, яких без черг проводять колеги-лікарі в кабінет. І саме ці люди полюбляють поспілкуватися з лікарем якомога довше — хвилин зо 30 чи й 40.
Змінити цю ситуацію намагаються в Міністерстві охорони здоров’я, запровадивши електронну чергу. Нещодавно колега вирішила скористатися цієї новацією і потрапила до лікаря в той час, на який попередньо записалася. Здивуванню не було меж: невже таке можливо?
Щоправда, мій досвід запису до лікаря через електронну чергу виявився не таким позитивним. Захворівши на грип, намагаюся викликати лікаря. Тут усе традиційно: 40 хвилин витрачаєш на те, щоб додзвонитися в реєстратуру поліклініки. Після візиту лікар призначає повторний огляд за кілька днів. Вирішую записатись на прийом через електронну чергу. Оскільки тоді ще не знала, як це правильно зробити, уважно вивчила сайт консультативно-діагностичного центру №1 Дарницького району Києва, до якого прикріплена. На сайті є віконечко «Запис на прийом», де мені радять заповнити форму коректно і зазначають, що адміністратор зв’яжеться протягом дня. Щоправда, форми для заповнення немає, лише вказано електронну адресу. Пишу листа на цю адресу, в якому зазначаю, коли і до якого лікаря хочу потрапити, номер свого телефону й чекаю. У режимі очікування минула доба. Звісно, зі мною так ніхто й не зв’язався. Наступного дня дзвоню за телефоном, вказаним у віконечку «виклик лікаря». Але на тому кінці дроту чую: невідкладна допомога. Як так, адже номер набрала правильний! Проте мені радять дзвонити в реєстратуру. Цікаво, що на сайті постійно з’являється віконечко, де просять вказати свій номер телефону, за яким обіцяють передзвонити. Намагаюся скористатись цією новацією. І тут на мене чекає повне фіаско. Номер вказувала два дні, дзвінка так і не пролунало. Виходить, запис до лікаря через інтернет — фікція? Не здаюсь, адже колега успішно скористалась електронною чергою. Щоправда, вона живе в іншому районі столиці. Додзвонившись у реєстратуру, кажу, що хочу записатися до лікаря через електронну чергу. У відповідь чую: зайдіть на сайт «Хелсі мі». Прошу продиктувати по літерах назву сайту, але у відповідь доводиться вислухати багато неприємного на кшталт: ви що, геть дурна і не можете записати? Пані на тому кінці дроту в підвищених інтонаціях розповіла, що не має часу, бо стоїть черга і відбувається ще багато «цікавого». Із корисного назвала номер телефону, за яким записують в електронну чергу: 580-15-51. Невже замість того, щоб принижувати людину, не можна було виконати прохання пацієнта? Це вже потім друзі пояснили, що тітонька, мабуть, просто англійських літер не знає, тому й не могла мені допомогти. Добре, хоч телефон дала. Дзвоню за вказаним номером, слухавку бере хлопець із приємним голосом. Цікавиться, коли й до якого саме лікаря хочу потрапити, називає вільний час прийому і спокійно записує. І його прошу назвати сайт по літерах. У відповідь чую: у пошуковику наберіть українськими літерами «Хелсі мі», і перший знайдений сайт наш. Що, ось так легко і просто? Тільки сумно стає. Адже в наших поліклініках замість відповідей на прості питання звикли грубіянити. Можливо, в межах реформи варто для таких завзятих працівниць, які звикли на всіх кричати, провести тренінг і повчити тактовного спілкування з людьми?