Дивлячись, як син щоранку тягне важелезний портфель, ми з чоловіком вирішили полегшити йому життя. Тим більше, що сучасний технічний прогрес дає шанс, яким гріх не скористатися. Тож надумали підготувати сюрприз: купити електронну книжку, в яку можна закачати всі шкільні підручники, а також літературу для класного і позакласного читання, енциклопедії, словники, довідники, ще й улюблену фантастику та детективи. І все це — подумати тільки! — заважить якихось півкілограма або й менше.
Зайшли в Інтернет, довго обирали модель, яка влаштує за всіма параметрами. Рекомендовану Міністерством освіти і науки першу розробку для українських школярів навіть не розглядали як варіант, тому що ніде в продажу її не виявили. Та й прогнозована ціна там, щиро кажучи, була зависока. Вирішили, що знайдемо щось достойне і серед великої кількості «читалок», які пропонують у чернігівських магазинах.
Обраної моделі там не виявилося, але можна було зробити замовлення. Нарешті телефонний дзвінок: товар надійшов. «Саме вчасно, — зраділи ми, — за два дні до синового дня народження».
Та радість розтала, мов ранковий туман, тільки-но дістали книжку з упаковки: вона не вмикалася. Продавці підтвердили: треба ремонтувати. «Вам це нічого не коштуватиме, адже є гарантійний талон», — заспокоїли.
Так син одержав свій подарунок через місяць після дня народження. «Занадто все добре, щоб бути правдою», — пробурчав, почувши, наскільки відтепер полегшає його щоденна ноша. І справді, прочитавши інструкцію з купою застережень: не труснути, не вдарити, не перегріти, не охолодити тощо, — хлопець вирішив, що цей манірний предмет не для школи, де періодично все трясеться, — там він довго не протягне. Ми неохоче погодилися: слід було шукати е-підручник з більшим рівнем «вандалостійкості» — це ж треба яку назву користувачі електронних книжок придумали! Тим більше, що навіть у спокійних домашніх умовах через кілька тижнів дисплей нашої обновки почав час від часу мерехтіти, а потім і зовсім згас.
Знову все пішло по колу: відправка у ремонт та довге очікування. Нарешті наша «читалка» вдома. Носилися з нею як з писаною торбою — щоб ніде випадково не зачепити. Художньої літератури вона, щоправда, проковтнула багато — хоч якась користь була. Кілька тижнів пропрацювала справно і… зависла. Інструкція з цього приводу стверджує: треба здійснити перекалібрування. Але щоб це зробити, слід мати… не завислий дисплей.
«Загалом це хороша модель, нам просто не пощастило з конкретною товарною одиницею!» — засмутився чоловік. «Не переймайтеся! — заспокоює син. — Радійте, що ваш подарунок зламався не в школі посеред самостійної чи контрольної роботи. Ех, заздрю учням майбутнього, які колись дружно перейдуть на електронні підручники: кілька тижнів повчився — місяць чекаєш, доки ремонтують твою «читалку». — «Не блазнюй!» — дружно гримнули ми. Але подумали: син має рацію. З такими темпами вдосконалення, які бачимо нині, шкільна наука для наших дітлахів, напевне, ще не скоро припинить у буквальному розумінні тиснути на плечі…