Галицинівській ОТГ у Вітовському районі Миколаївської області багато хто відверто заздрить. І є причини. Громада одна з перших створених в області й найуспішніших. Пощастило їй і з сусідством. На її території Миколаївський глиноземний завод, один з найбільших платників податків серед підприємств Миколаївщини. Свого часу тоді ще Галицинівська сільрада за підтримки обласної влади домоглася, щоб завод сплачував податки саме на тій території, де розташований і де проживають його працівники.

Крім основного платника, є й інші, що наповнюють бюджет громади. А ще Галицинівська ОТГ бере активну участь у конкурсних програмах і грантах, які оголошують міжнародні організації. У підсумку збір податків становить 120% планових показників, а це майже 130 мільйонів гривень. З них за рахунок міжнародних програм бюджет уже в цьому році поповнився на 6 мільйонів гривень. Про те, як розподіляє свої кошти громада, які галузі першочергові та про інші секрети успіху дізнавалася власний кореспондент «УК».

Ставка на юних

Перший секрет випливає зі стратегічної мети розвитку Галицинівської ОТГ, до якої входять шість сіл Вітовського району. Його оприлюднив голова громади Іван Назар. «Ми робимо ставку на молодь, — зазначає він. — Усі ми зацікавлені в тому, щоб наша талановита молодь після навчання у вишах поверталася в рідні села. Освіта — основний пріоритет. Тому на освіту витрачаємо майже 70% свого бюджету».

Голова ОТГ щиро переконаний: якщо школярі матимуть все необхідне для повноцінного розвитку в селі, то їм не потрібно буде їхати звідси, молодь буде зацікавлена залишитися і розвивати свою громаду.

Із п’яти сільських шкіл, що працюють у громаді, довелося побувати у трьох: Лупарівській, Лиманівській, Галицинівській. Стан матеріально-технічного забезпечення, облаштування, оснащеність сучасною технікою вражають. Небагато міських шкіл можуть похвалитися наявністю медіатек, інклюзивно-ресурсного, мультимедійного та лінгафонного центрів, футбольних майданчиків, кабінету робототехніки, STEM-лабораторії, соляної печери й навіть електронного тиру. Усі ці освітні новинки придбано за кошти громади та за фінансової підтримки міжнародних організацій.

А на що саме передовсім слід витратитися, вирішують спільно, на сесіях і комісіях, громадській і молодіжній радах. Цього року найбільше отримала Галицинівська школа (майже 18 мільйонів гривень), бо тут слід відремонтувати дах. Лиманівській школі надано понад 9 мільйонів, Лупарівській — 3 мільйони 100 тисяч, Прибузькій — понад 7 мільйонів, Українківській — майже 5 мільйонів. Щороку суми змінюються відповідно до потреб закладів освіти залежно від необхідності ремонтів та закупівлі техніки.

У молодої й позитивної команди Галицинівської ОТГ безліч планів та проєктів. Втілювати їх у життя допомагає 27-річний заступник голови ОТГ з гуманітарних питань і соціальної політики Віктор Сікаленко, керівник громадської організації «Клуб сталого розвитку «Південна ініціатива» та переможець конкурсу проєктів Агентства США з міжнародного розвитку в межах програми «Долучайся». Саме він опікується всіма школами і вчить дітей і дорослих писати проєкти, які згодом стають переможцями українських та міжнародних програм.

На одній хвилі

Школи, в яких довелося побувати, мають і спільні риси, й унікальні. Спільне те, що дирекція, вчителі, батьки й самі діти дбають, щоб учні у школі почувалися комфортно, навчалися й займалися улюбленими справами із задоволенням. А для цього кожна школа напрацювала власну концепцію. У Лупарівській ставку зробили на всебічний розвиток дитини, створення творчої атмосфери навіть у дрібницях.

Перша зовсім не дрібниця відразу ж приголомшує. Усі стіни у школі нагадують казкову скриньку, де вмістилися творчі роботи учнів і вчителів, а самі стіни розмальовані в різні кольори, прикрашені аплікаціями та ексклюзивними фотошпалерами, є й фотозони, що змінюються залежно від пори року, шкільних і державних свят.

«Таке яскраве оздоблення аж ніяк не відволікає від навчання, а навпаки, надихає й додає позитиву, — переконана лідерка шкільного самоврядування учениця 11 класу Діана Борисенко. — Нам просто пощастило навчатися в школі, де всі на одній хвилі: директорка Валентина Кондратюк, вчителі, батьки, учні».

Валентина Володимирівна, людина творча й небайдужа, каже, що під час навчання у виші мріяла саме про таку школу. «Усі разом ухвалили шкільну концепцію «Ключі до успіху», завдання якої — створити не лише демократичний і творчий навчальний заклад, а й соціально та громадськи активний. Адже кожна дитина — особистість, яка має висловлювати і проявляти себе так, як вважає за потрібне. Звісно, під керівництвом дорослих друзів. Тому постійно щось вигадуємо, пропонуємо, влаштовуємо турніри, змагання, тематичні заходи, в яких беруть участь на рівних і вчителі, й учні. Я також беру участь у всіх заходах, не боюся бути смішною. Стараюся бути на одній хвилі».

У школі кожен знайде собі місце й заняття до душі. Можна організувати спортивні змагання, під час яких квитки продають за умовну плату, а на зібрані гроші купують підшефній школі-інтернату для дітей з порушеннями слуху необхідні речі. Можна скористатися медіатекою, бібліотечний фонд якої становить понад 500 книжок і є доступ до інтернету. А можна в цій самій медіатеці усамітнитися у спеціально обладнаному місці для таємного читання.

Плани у дирекції та шкільного самоврядування амбітні. Уже виграно проєкт, у межах якого придбано обладнання для медіацентру, де зніматимуть фільми та відеоролики, вестимуть радіомовлення, учні навчатимуться основ журналістики. Також у планах створити артстудію, яка поєднає образотворче і ужиткове, театральне мистецтво, вокал, хореографію. Отже, мрії директорки про ідеальну школу здійснюються.

Різні шляхи — єдина мета

У школі села Лимани є приклади для гордості. Цьогоріч капітально відремонтували їдальню й актову залу, створили інклюзивно-ресурсний центр, відкрили мультимедійний центр і лінгафонний кабінет. Шкільний майданчик прикрасило нове футбольне поле зі штучним покриттям. Директорка Олена Олійник мріє про поліпшення спортивної бази.

«У нас поряд Бузький лиман, тож логічно розвивати водні види спорту, — каже Олена Володимирівна. — Є тренер, готовий навчати дітей веслування на байдарках. Це реальний проєкт, який подаємо на розгляд громаді».

За кошти громади у школі відкрито єдиний в ОТГ інклюзивно-ресурсний центр. Його керівниця Любов Семенюк зазначає: «Ми далеко від схожого центру у Вітовському районі, тож ухвалили рішення працювати з дітьми, які мають особливі освітні потреби, тут, на місці. Нині центр відвідують 30 дітей з усіх шести сіл Галицинівської ОТГ, 16 — з особливими потребами, інші — з порушеннями мовлення. У центрі працюють дефектолог-логопед, практичний психолог, чекаємо на реабілітолога. Незабаром відкриють кабінет ЛФК, обладнання для якого вже придбано».

Директор Галицинівської загальноосвітньої школи Тетяна Вітвицька також сповнена планів. Адже переконалася в тому, що попередні ініціативи педагогічного та учнівського колективів схвалили в об’єднаній громаді. Хоч школа сільська, вона більше нагадує навчальний заклад майбутнього.

Тут працює STEM-лабораторія, де учні на практиці опановують предмети природничо-математичного циклу і знайомляться з новими професіями. У лабораторії — комп’ютери, інтерактивні панелі, 3D-принтер, за допомогою якого учні навчаються основ моделювання. За кошти громади придбано сучасні набори для робототехніки. Діти розповідають, що з цих конструкторів можна створити багато речей, скажімо, барометр чи дисплей, інші складні технічні пристрої.

Великий інтерес у школярів викликав предмет «Фінансова грамотність», який викладають в окремо створеній лабораторії, оснащеній спеціальною навчальною літературою, методичними посібниками, пізнавальними іграми на кшталт «Монополії». Тут діти вчаться користуватися грошима, правильно планувати бюджет — і не лише власний, а й проєктів, які реалізує громада. Вчаться і самі розробляти ті чи ті проєкти, складати пропозиції, розраховувати кошторис.

У Галицинівській громаді вміють лічити гроші та спрямовувати їх саме на ті справи, які дадуть результат. А результатом має стати виховання повноцінно розвинених багатогранних особистостей. І головне — щоб молодь ще з дитинства щиро бажала жити у своєму селі, працювати на користь громади, розвивати її та вдосконалювати.