"Фантазія для дорослих дітей"

Георгій-Григорій ПИЛИПЕНКО
23 листопада 2011

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Нетипова письменниця Ірена Коваль написала «Балерину без пуантів»

Нещодавно відбулася презентація нової книжки Ірени Коваль «Балерина без пуантів». Переклав «фантазію для дорослих дітей» Петро Таращук, в активі якого є твори Гіларі Клінтон та Тоні Блера. Видавництво «Дуліби» запропонувало подарунковий формат у чорно-білих ілюстраціях графіка та режисера Сергія Маслобойщикова. Книжку з передмовою театрознавця Валентини Грицук видано за сприянням посольства США в Україні. 

У притчі як у житті

Отже, письменниця запропонувала читачеві фантасмагоричну притчу — досить рідкісний жанр у нашій літературі. Читаючи твір, згадуєш «Маленького принца», «Алісу в Країні чудес», «Шоколадну фабрику»… В центрі оповіді балерина, яка збунтувалася проти муштри. Вона набирає зайві кілограми, але мистецтво її таке піднесене, що заважка Габріела перелітає до незвичайного лісу. Там вона зустрічається з педагогами-пройдисвітами. В своєму таборі для дітей, яких батьки запроторили на балетні тортури, вони тримають юнь у безпорадності й «гонять» гроші. Щоб визволити дітей, Габі звертається до звірів-фабрикантів, які виробляють напої. Ці антропоморфи втрапили в кризу через виснаження творчих ідей. Габі пропонує зборам директорів чудодійний натуральний екстракт в обмін на допомогу дітям з табору.

Хтось їсть себе заради мистецтва, хтось жере собі подібних задля наживи. Земне та небесне. Балет як тоталітаризм і як виснажливе мистецтво. Поневолення технічністю мистецтва та вільні ігри дитинства. Духовна сила одинака і міць командної стратегії. Солодка зваба штучного життя та звірина нагальність природного відбору. Античні та слов’янські міфологеми. Роздуми над викликами глобалізму…

У притчі сюрреалістично змальовані сцена та арена сучасного світу споживання. Комерцією стає і тіло, і жадання… Найбільш розрекламоване є найбільш шкідливим. Як розплата — втрата творчого дару і моральний занепад. Але письменниця дає героям змогу повернути втрачене завдяки розумному серцю та доброму і дієвому  розуму.

Поштовхом до «Балерини без пуантів» стала картина художника Ботеро «Товста балерина».  Автор увійшла в раму і балерина нашепотіла їй про повноту як ознаку душевної порожнечі, про тугу за  материнством і запропонувала гру в літературні жанри. Хтось фантазію для дорослих дітей читатиме як сатиру на батьків, що відкупаються від дітей, аби робити гроші і втішатися дорослими звабами без моральних орієнтирів і відповідальності…

Хтось трактуватиме притчу про летючу балерину в координатах свавільного вияву творчого потенціалу. Автор готує продовження роботи над «Балериною без пуантів» в жанрі балету та анімації.

«Маринований аристократ» не сходить зі сцени 

Ірена Коваль, яка постійно проживає у США,  відчуває відповідальність перед Україною. Письменниця — магістр англійської літератури, народилася в Німеччині, викладала в Лондоні, живе в Бостоні, років з десять була киянкою. На столичну сцену вона прорвалася на початку 2000-х. Тоді театральна рутина не встояла перед талановитою  драматургією, підкріпленою американо-українським креативом. На створення дебютної п’єси Ірену надихнув людина-театр Михайло Мельник, тепер шевченківський лауреат, та  вивчення листування Л. Толстого з дружиною уподовж 48 років. Авторка заглибилася в болісні почуття дружини генія, і в результаті  репертуар театру Івана Франка збагатився постановкою Станіслава Мойсеєва «Лев і левиця» з Богданом Ступкою в ролі графа Толстого.

Драматург не забарилася з другою п’єсою, надихнувшись акторською самобутністю Олексія Вертинського. Вистава «Маринований аристократ» дотепер робить касу в Молодому театрі. Її п’єси видали окремою книжкою, що теж нетипово.

Ірена скаржиться, що «жодні звістки про культурні події з України не доходять до Бостона. Тільки сповіщають про драми в політиці». Тож за кілька днів в Україні вона надолужує культурні враження. Письменниця відзначає, що «Остап Ступка виріс як актор… Мені сподобався Жадан своєю сатирою «Гімн демократичної молоді». Він уже бренд в українській літературі».

Нова книжка Ірени Коваль буде про людей, які не знайшли місця в новій для себе країні. Дія починається на митниці в Шереметьєво в 1969 році. Там уперше зустрічаються 27-річний брат та 21-річна сестра. Подальші події сюжету вона остерігається переповідати. Я пригадую, як жалівся мені Олесь Ульяненко, земля йому пухом, він упізнав сюжетні ходи свого роману у фільмі «Жмурки»… Ірена одночасно готує новий роман і як сценарій. Вона сподівається, що в можливому фільмі поруч з Меріл Стріп зіграють молоді українські актори.

Американець Юрій Тарнавський зневірився у публікації своїх творів українською і перейшов на англійську. Богдан Бойчук ще видає українською. Нещодавно в галереї Павла Гудімова було поставлено його віршовані твори. Ірена не втратила в собі української частки в космополітичному глобалізмі, вона прагне відбутися як українська письменниця. 



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua