Чи хтось сподівався, що Лефортовський суд Москви визнає дії кримських колег незаконними, відпустить просто із зали засідань полонених українських моряків, розшаркається перед ними у вибаченнях, визнавши помилковість, недолугість і злочинність усіх попередніх дій державної машини Росії? Наснитися таке могло хіба невиправним оптимістам, які не втрачають віри, що Кремль таки схаменеться й виконуватиме всі свої міжнародні зобов’язання й міжнародні правові норми.
Справдилися песимістично-реальні прогнози. За два дні судилища, яке судовим процесом язик не повертається назвати, всі наші хлопці отримали по три місяці додаткового ув’язнення. Закриті слухання за заздалегідь написаним сценарієм і розгляд справ «четвірками», простіше кажучи, пачками вкотре підтвердили: Росія не те що не вважає нас братами, а веде проти України справжню війну. Не гібридну, як часто чуємо, а сучасну, із застосуванням усіх можливих засобів.
Позиція захисту полягала в обов’язковому допуску на слухання ЗМІ, представників посольств інших держав, уповноваженого Верховної Ради з прав людини Людмили Денісової, родичів військовослужбовців. Натомість перемогла лінія ФСБ, якій не вигідно виставляти свої ганебні діяння на загальний огляд, читай осуд.
.jpg)
Відбуватимуть свої терміни моряки у цивільних ізоляторах, адже за порєбріком давно зневажили будь-які міжнародні правові норми (що підтверджує кожний новий крок РФ на світовій арені). І серед таких норм вирізняється стара як сучасний світ Женевська конвенція, відповідно до якої всі захоплені в Чорному морі українці — військовополонені. Про це вони й заявляли, гідно тримаючись під час так званого слідства й суду. Вони не занепадали духом, навіть коротко поспілкувалися із близькими.
Наші моряки не вчинили жодної протиправної дії, не скоїли жодного злочину проти людяності чи проти держави Росія. Якщо, звичайно, не брати до уваги пробоїну в борті тамтешнього прикордонного судна, яка утворилася внаслідок вдалого маневрування наших кораблів і повної відсутності здорового глузду в російського командира. Але то вже інше питання.
Тож маємо посилювати тиск на Москву — чи то гібридний, чи то солідарний. Елементами його можна вважати те, що російські правозахисники й активісти зібрали для підтримки українських військовополонених моряків понад півмільйона рублів. Частину цих коштів небайдужі росіяни витратили на купівлю одягу, продуктів харчування, речей першої необхідності. За словами українського омбудсмана Людмили Денісової, яка підтримує тісний контакт із батьками полонених моряків і російськими правозахисниками, останні влаштовують пікети, передають бранцям листи й посилки від рідних.
Людмила Денісова запропонувала російській стороні повідомити пропозиції за списком на обмін українців, яких утримують у Росії, на росіян, затриманих в Україні, повідомляє Укрінформ.
Відповідна міжнародна реакція на, без жодного перебільшення, злочинні дії Кремля не забариться. У цьому переконує присутність у Москві дипломатів США, Великої Британії, Польщі, Чехії, Швеції, Данії, країн Балтії. То був лише початок. І за нехтування правилами, за якими живе весь цивілізований світ, відповідати таки доведеться.
Вітчизняне МЗС оперативно оприлюднило заяву із закликом до міжнародної спільноти консолідувати тиск на владу РФ задля припинення неприкритого беззаконня й звільнення полонених моряків. «Суд над українськими військовослужбовцями суперечить міжнародному гуманітарному праву. Закритий режим засідання свідчить про те, що Кремль повністю усвідомлює незаконність цього судового фарсу», — ідеться в документі.