Культуролог
Громовиця БЕРДНИК
Вже не за горами 85-річчя з дня народження письменника Олеся Бердника - людини неординарної і героїчної долі. Його твори стали культовими книгами не лише для наших співвітчизників, а й вийшли друком ще у 26 країнах світу. Його життєва дорога не менш захоплююча, ніж сюжет пригодницького роману...
Драма в театрі драми
- Одна з перших таємниць у біографії вашого батька - дата його народження...
- За документами, Олесь Бердник народився 25 грудня 1927 року, хоч насправді він з'явився на світ 27 листопада 1926 року. Його батько холодної і сніжної зими зібрався до сільради, де велась книга обліку громадянського стану, лише через місяць після фактичного народження сина. А ось помилка із роком народження малюка, як з'ясується згодом, аж двічі мала врятувати його від біди.
Під час гітлерівської окупації фактично на рік старший, ніж було вказано у документах, Олесь Бердник уник відправки на примусові роботи до Німеччини. А призовного віку він офіційно досяг лише наприкінці 1945 року. Та мій майбутній батько пішов на фронт добровольцем, був важко поранений, через що в 1946 році його - тоді 19-річного хлопця - достроково демобілізували.
- В офіційній біографії Олеся Бердника зазначено, що його репресовано за "публічну критику політики Сталіна і Кагановича у сфері культури".
- Батько постраждав за захист творчості Івана Франка. Закінчивши екстерном 7 класів, він вступив до театральної студії Київського театру ім. І. Франка. В 1949 році, коли розпочалась кампанія по боротьбі із космополітами, молодий актор на відкритих партійних зборах не стримався, коли його старші колеги стали поливати брудом своїх товаришів лише за те, що вони євреї.
Можливо, все обійшлося б, якби промовець не назвав дурницею "переінакшення" драми Франка "Украдене щастя", в якій корчмаря Лейбу замінили... гуцулом. За коротку фразу - "Іван Якович не уповноважував Лазаря Мойсейовича (Кагановича. - В. Ш.) виправляти його п'єси" - вчорашньому добровольцю-фронтовику дали 10 років таборів як "націоналісту" і "фашисту".
Як згадував потім батько, справу вів старший лейтенант Розумний, з яким йому довелось випадково зустрітися вже за часів переслідування "шістдесятників". Колишній молодий слідчий став підполковником, а норовливому шукачеві правди знову "світила" дорога в табори. Втім, і Кагановичі, і Розумні є серед будь-якого народу. Як і Бердники.
Школа життя - ГУЛАГ
- Для багатьох майбутніх письменників, які пройшли "школу" таборів, вона стала головною темою їхньої подальшої творчості...
- Для батька, хоч як жорстоко це звучить, табори теж стали "школою". Можна навіть сказати, що несправедливе ув'язнення зробило його письменником-фантастом. Саме за колючим дротом він повною мірою усвідомив силу Слова і глибинну суть біблійної фрази "Спочатку було Слово". Він пригадував, як кілька разів переповідав зекам сюжет "Аеліти" Олексія Толстого, і щоразу затяті злодії і грабіжники, слухаючи його... ридали.
А ще Олесь Бердник повірив у вищу силу, яка кілька разів рятувала його від, здавалось би, неминучої загибелі. Перенесені випробовування не зламали його, а лише спонукали замислитись над тим, що і чому відбувається із суспільством зокрема та нашою планетою загалом. Свої роздуми Олесь Бердник згодом викладе в есе "Альтернативна Еволюція" і "Хартія Духовних Націй". До речі, в 1979 році, коли батька заарештували вдруге, саме ці твори інкримінували йому як "антирадянські" документи...
- Його амністували в 1956 році, а вже за рік вийшла перша книжка, яка започаткувала еру Олеся Бердника в українській фантастиці...
- Не лише в українській, бо батько став одним із фундаторів і класиків стилю "романтичного футуризму". З 1957 по 1971 рік написав 15 книжок. Та передусім важлива не їхня кількість, а нова філософія, що стала основою Республіки Духу Олеся Бердника. Не випадково роман "Зоряний Корсар" став, говорячи сучасною мовою, культовою книгою для покоління моєї мами.
"Хохломанія" в космосі
- Oдруження з вашою мамою для Олеся Бердника було вже другим. Крім того, він на 23 роки старший за неї...
- На момент знайомства моїх батьків Олесь Бердник уже не жив у своїй попередній сім'ї. До речі, саме колишня дружина познайомила його із моєю майбутньою мамою. Тоді книжок Олеся Бердника вже не видавали, свою квартиру він залишив дружині і доньці від першого шлюбу, а звинувачення в "попівщині", "містиці" і "хохломанії в космосі" стали "нормою" у "викривальних" рецензіях замовних критиків.
- Сучасному поколінню читачів важко уяснити, яка антирадянська крамола у фантастичних романах Олеся Бердника...
- Якщо виходити суто з ідеологічних догм, непростимим "блюзнірством" було вже те, що космонавти у творах батька навіть через 200 років залишаються українцями і перед польотом до іншої зоряної системи піднімаються на Говерлу. Адже громадян СРСР наполегливо переконували, що вони належать до нової історичної спільноти людей - радянського народу і що вже "нинішнє покоління житиме у безкласовому і безнаціональному комуністичному суспільстві".
Та найважчим "гріхом" батька стало те, що його твори спонукають українців пишатися героїчною історією свого народу.
Мандат від "залізного Фелікса"
- Історія роду Бердників, здається, теж напрочуд багата. Чи справді в матері Олеся було охоронне свідоцтво, підписане самим залізним Феліксом - керівником ЧК Дзержинським?
- По батьківській лінії всі пращури письменника були володарями вогню - сільськими ковалями. А мати Олеся Бердника - Маруся - мала не менш загадкове походження. Її батько Василь був мічманом, брав участь у кількох кругосвітніх походах. Дід Олександр проектував мости. До речі, маленький Олесь учився читати за книгою... Каміла Фламаріона "Про невідоме", що дивом збереглась у родині після воєн, революцій і кількох переїздів.
Моя бабуся в роки громадянської війни працювала телефоністкою на залізничній станції "Київ" і за чиїмсь наклепом потрапила у застінки ЧК. Їй навіть влаштували імітацію розстрілу, але Маруся не обмовила ні себе, ні інших. Лише через місяць дівчину відпустили, видавши на руки згаданий вами виправдальний мандат за підписом самого Дзержинського. Найімовірніше, не обійшлося без заступництва закоханого в неї коменданта станції, адже в часи "червоного терору" такими "дрібницями", як доведення вини, особливо не переймалися. Тому дівчина не стала ще раз випробовувати долю і поїхала до своїх рідних, які вже перебрались до села. А невдовзі вийшла заміж за місцевого коваля - мого майбутнього діда.
"Закопана" держава
- У мемуарах Першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста є згадка, що до нього звертався письменник Бердник зі скаргами на провокаційні дії КДБ. У записі від 5 травня 1972 року вказано: "На жаль, усі факти підтвердились". Однак навіть Шелест не зміг нічим допомогти, а вже за рік його самого -переконаного комуніста! - звинуватили в націоналізмі...
- Олеся Бердника заарештували у березні 1979 року і засудили "за антирадянську діяльність" на 6 років позбавлення волі у таборах особливого (камерного) режиму як "небезпечного рецидивіста".
- Але до цього Олесь Бердник у грудні 1976-го вже став одним із засновників Української Гельсінської групи.
- A у червні 1976 року звернувся до Леоніда Брежнєва із листом, в якому писав, що не має можливості виїхати на Захід, куди його запрошували викладати в університетах. Тим часом як в СРСР він примусово позбавлений права на творчість, а вже видані ним книжки вилучають із бібліотек і знищують, як це робили фашисти в Німеччині.
Та батько писав не лише про особисте, а й про те, що "бандитизм бюрократії руйнує нашу країну, свідомість народу, майбутнє". Для нього це була рідна країна, за яку він проливав кров на фронті і де від Сахаліну до Чопа жили шанувальники його творчості.
- Час підтвердив справедливість його думки: "не можна насолоджуватись делікатесами і гурманськими стравами, коли від голоду вмирають мільйони дітей у всьому світі"!
Однак був і "покаянний лист" у "Літературній Україні" від 17 травня 1984 року вже "помилуваного" Олеся Бердника...
- Тим, хто дорікає цим листом, варто його уважно перечитати. Чи ризикне хтось заперечити, що ідеалізм і самопожертва романтиків правозахисного руху не використовувались у меркантильних інтересах ідеологами "холодної війни"? Чи не обернувся культ "ринкових" свобод, як застерігав мій батько, "культом розпусти і бандитизму"? І чи не переконались ми, що рівень розвитку суспільства визначається не лише кількістю найменувань ковбаси у супермаркетах?
На відміну від декого з "викривальників", Олесь Бердник не купував послаблень доносами на своїх товаришів. Вже немає держави, яка саму себе "закопала", а філософське вчення Олеся Бердника нині актуальне як ніколи.
Причому те, що батько подавав як гіпотезу у своїх фантастичних романах, сьогодні підтверджується наукою. Існування інформаційної ноосфери, невідчутних і невидимих Тонких Світів, блідою подобою яких нині служить сучасний Інтернет, знаходить дедалі нові підтвердження...
ДOСЬЄ "УК"
Громовиця БЕРДНИК. Закінчила Інститут журналістики КДУ ім. Тараса Шевченка. Журналістка, культуролог, громадська діячка. Працює над збереженням та популяризацією спадщини Олеся Бердника. Упорядник та редактор багатотомного книжкового видання "Всесвіт Олеся Бердника" (2004-2010). Координатор мистецьких програм громадської організації "Українська Духовна Республіка", яку очолює разом із матір'ю Валентиною Бердник-Сокоринською. Дослідник української міфопоетичної традиції та символіки. Автор книжки "Знаки карпатської магії" та низки статей про сакральні традиції українців.