ЗАЙНЯТІСТЬ
На Сумщині напрацьовано ефективну систему забезпечення роботою осіб з обмеженими фізичними можливостями
Наприкінці минулого року 40-річна сумчанка Вікторія Ребенчук залишилася без роботи. Інвалід з дитинства, вона боляче переживала черговий гіркий поворот у житті. Протягом місяця даремно оббивала різні пороги в надії працевлаштуватися, але безрезультатно. Маючи третю групу інвалідності з клініко-функціональним діагнозом «глухонімота з дитинства», вона, здавалося, була приречена на суцільні невдачі. Адже навіть спілкування з потенційними роботодавцями мало виключно письмовий характер, що негативно вплинуло на остаточне рішення.
Отож звернулася до Сумського міського центру зайнятості, де одразу взялися за пошук можливих варіантів. Там розуміли, що знайти роботу для Валентини буде непросто, однак не втрачали надії. Перебрали десятки варіантів, аж доки зупинилися на фармацевтичному заводі «Кусум Фарм». Це підприємство стало до ладу зовсім недавно, споруджене із залученням іноземних інвестицій, відповідає всім сучасним європейським нормам і стандартам.
Розглянувши подання служби зайнятості, тут облаштували спеціальне місце для інваліда, а саме укладальник-пакувальник лікарських препаратів. До того ж із зарплатою, якій можуть по-доброму позаздрити на багатьох інших підприємствах Сум. Тож 2011рік став для В. Ребенчук по-своєму знаковим і щасливим. Зараз жінка щоранку поспішає на роботу, бо впевнена: її праця потрібна, і відтепер фінансово вона не залежить виключно від пенсії.
Наведений приклад — лише один із десятків і сотень, коли інваліди одержують конкретну вагому допомогу насамперед від працівників служби зайнятості і всіх, хто причетний до процесу працевлаштування. Звісно, щасливі крапки в подібних історіях трапляються не завжди — кожен інвалід потребує особливого індивідуального підходу. Але здебільшого все-таки вдається підтримати цих людей. Утім, чимало випадків, коли інваліди не тільки самі успішно працевлаштовуються,
… а й дають роботу іншим
За словами директора Сумського обласного центру зайнятості Володимира Підлісного, для спеціалістів очолюваної ним служби надзвичайно важливо в першу чергу виявити здібності кожного, хто шукає роботу. Адже серед інвалідів багато хто має схильність не лише до індивідуальної праці, а й організації власних приватних виробництв, започаткування бізнесу.
…Свого часу Андрій Гордієнко здобув вищу освіту в Сумському національному аграрному університеті за спеціальністю «облік та аудит» і працював лаборантом у Глухівському коледжі цього ж вишу. Але три роки тому залишився без роботи. Для нього — інваліда з дитинства по зору — це стало важким випробуванням.
Та він не став чекати милості від долі. Звернувся до місцевої служби зайнятості з пропозицією започаткувати… власну справу. Бізнес-проект інваліда розглянули на засіданні спеціальної комісії і — підтримали. Одержавши одноразову матеріальну допомогу, Андрій Олександрович відкрив магазин, де став реалізовувати комп’ютерну техніку і комплектуючі до неї. За кілька місяців його заклад став настільки популярним, що вдалося навіть розширити бізнес. Зараз він ще й виготовляє і встановлює на замовлення городян пластикові вікна. Оскільки обсяги роботи зросли, А. Гордієнко вже має працівника — колишнього безробітного, який стояв на обліку в Глухівському МРЦЗ.
Подібна історія трапилася і з його земляком Віктором Лелюшкіним — інвалідом 2-ї групи з дитинства. Три роки тому він закінчив курси з основ підприємницької діяльності і захистив бізнес-план на тему «Обслуговування та ремонт мотоциклів». Незважаючи на жорстку конкуренцію, мотосервісне виробництво В. Лелюшкіна успішно розвивається.
Загалом за останні півтора року в області одноразову допомогу для відкриття власної справи одержали десятеро інвалідів. Всі вони успішно працюють, а окремі мають найманих працівників.
.jpg)
Така робота — інваліду під силу! Фото Укрінформу
Не казка про Попелюшку
Узагальнюючи наведені приклади, Володимир Підлісний наголошує: подібних результатів досягнуто лише завдяки копітким і предметним зусиллям, а не вірі в казку про Попелюшку. Вся діяльність спеціалістів служби підпорядкована виключно кінцевому результату на основі індивідуального підходу до кожного потенційного працівника. Ось уже протягом останніх 8 років Сумська служба зайнятості працює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі, що дало змогу створити чіткий банк даних осіб з особливими потребами. Зараз тут міститься інформація щодо 333 актуальних вакансій, на які вони можуть претендувати.
Але складнощі укомплектування пов’язані головним чином із добре відомим і задавненим дисбалансом між попитом і пропозицією. Так, майже дві третини заявлених вакансій не потребують навіть робітничої кваліфікації, в той час як 42% інвалідів мають професію і стільки ж — вищу освіту. Та й про розмір зарплати зайве говорити — лише кожна шоста передбачає суму, що вища за прожитковий мінімум. Решта, як кажуть, менше немає куди…
Попри все, протягом першого півріччя цього року працевлаштовані 105 осіб з обмеженими фізичними можливостями, а за останні 2,5 року — понад 440. Насамперед ідеться про економічне стимулювання роботодавців шляхом надання дотацій. Завдяки цьому протягом 2008-2011 років роботу одержали 50 осіб.
Пріоритетним залишається навчання, перенавчання та підвищення кваліфікації. За 6 цьогорічних місяців курси пройшли 28 чоловік, з яких 17 уже мають роботу перукаря, кравця, оператора котельні, контролера-касира тощо.
Нещодавно на шосткинському казенному заводі «Імпульс» відкрили окрему дільницю на 25 робочих місць, де виготовляють елементи до спецвиробів. Сьогодні тут працюють 17 інвалідів і триває робота з укомплектування решти вакансій. Загалом же цього року послугами Шосткинського міськрайонного центру зайнятості скористалися понад 90 безробітних, з яких кожен третій працевлаштований.
Тобто на практиці стверджується висновок, що інвалідність — не вирок. У багатьох випадках фізична обмеженість не обмежує людей у їхньому виборі і житті.