Днями Київ відвідала делегація Європарламенту, до якої увійшли представники комітетів з міжнародної торгівлі та з правових питань. Під час зустрічей з українськими високопосадовцями євродепутати хотіли зрозуміти, як просуваються системні реформи в Україні, й пересвідчитися, що Київ готовий до роботи глибокої та всеосяжної зони вільної торгівлі з ЄС, яка має почати роботу з 1 січня наступного року. Враженнями від візиту до Києва з кореспондентом «УК» поділився депутат Європарламенту, член комітету з міжнародної торгівлі Габріеліус ЛАНДСБЕРГІС.
— Багато хто вважає, що першого дня 2016 року, коли запрацює зона вільної торгівлі, потік товарів з ЄСзавалить Україну, а українська продукція заполонить прилавки європейських супермаркетів. Чи це.jpg)
так?
— Гадаю, потужного товарного потоку в обох напрямках не буде. З 1 січня для українських товарів нічого не зміниться, бо односторонні торговельні преференції ЄС для продукції з України вже було запроваджено, і вони залишатимуться. Тобто всі переваги зони вільної торгівлі для України було відкрито.
Щодо європейської продукції, то, можливо, деякі товарні сектори в Україні під її впливом трохи похитнуться, але не обов’язково. Зона вільної торгівлі — хороша річ, особливо для споживача. Бо з’являється більший вибір, на окремі товари ціни стають нижчими. Проте головний меседж, який Україна пошле світу, відкривши зону вільної торгівлі з ЄС, полягає в тому, що інвестувати в українську економіку тепер стане надзвичайно прибутково. Бо зона вільної торгівлі автоматично відкриває для інвесторів ринок України.
З точки зору європейських підприємців, Україна має освічені робочі кадри і потужний ресурс дешевої робочої сили, яку може бути задіяно фактично у будь-якій сфері бізнесу, в яку захоче вкласти гроші інвестор. Великий плюс, що всю продукцію, вироблену в Україні, завдяки ЗВТ можна буде експортувати в ЄС. Проте, на жаль, цей меседж ще не почуто в ЄС, й іноземні інвестори ще не впевнені, чи вигідно вкладати гроші в Україну. Цю ситуацію треба змінювати.
— Як саме?
— Тут дозволю собі трохи критики. Український уряд запровадив кілька обмежувальних заходів, які не відповідають положенням угоди про ЗВТ. Один з них — заборона експорту деревини, і закон про це вже підписано; другий (це лише на етапі переговорів) — заборона експорту металобрухту. Ці два види продукції, які видаються нібито незначними, важливі для європейської промисловості, а обмеження на їх експорт надсилає ЄС поганий сигнал. Він дає підстави скептикам сказати: «Ось бачите, українці вже почали порушувати угоду про зону вільної торгівлі».
Обережний оптимізм
— Чи маєте інформацію, наскільки ефективно Україна використовує макрофінансову допомогу ЄС?
— Євросоюз надав перший транш фінансової допомоги передусім для того, щоб збалансувати бюджет країни. Україна перебуває під величезним тягарем кредитів. І деякі з них, узяті в Росії, були дуже дорогими позиками. Тому МВФ, Світовий банк і ЄС можуть допомогти Україні поліпшити ситуацію. Після зустрічей нашої делегації з Президентом Порошенком та іншими високопосадовцями нашу оцінку нинішнього економічного становища країни можемо сформулювати як обережний оптимізм. Бо ще дуже рано говорити про чіткі позитивні тенденції, хоч загалом ситуація стабільна. Це означає, що дефіцит бюджету країни утричі нижчий, а обсяг держрезерву втричі вищий, ніж рік тому.
Цього, звичайно, ще недостатньо, це все ще погано, але це ознака, що уряд робить те, що має робити. І це дуже важливо для Брюсселя. Не секрет, що і в ЄС є політичні групи, які дуже скептично ставляться до України, зокрема до спроможності української влади правильно використовувати фінансову допомогу. Але те, що бачимо, дає сильний аргумент проти цього скепсису. Бо якщо наявні ознаки стабілізації економіки у надзвичайно важких умовах, коли триває війна на сході країни, — це добрий знак. Він свідчить, що українська влада правильно використовує західну допомогу.
Хто імплементуватиме реформи
— Тобто темпами та результатами реформ в Україні ви задоволені?
— Можливо, суджу суб’єктивно, бо походжу з країни, яка має спільну з Україною історію. І знаю, що таке реформи, що вони важкі й болючі. У Литві багато урядів пішло у відставку, бо не могли належно імплементувати реформи, яких вимагав ЄС.
Із того, що почув у Києві, можу зробити висновок, що політична воля до реформ у Верховній Раді та Адміністрації Президента є. Урядовці знають, що роблять і чого ще треба досягти. Конституційна реформа також дуже важлива, і ми в Європарламенті тримаємо кулаки за те, щоб зміни до Конституції в Україні успішно пройшли ще одне голосування.
Проте щодо реформ є один принципово важливий момент: їх імплементація. А вона лягає на плечі середнього менеджменту, тобто бюрократів у гарному сенсі слова, які професійно заставляють працювати ухвалені закони. Я переконаний, що, якщо хочемо бачити прогрес, то Україні просто необхідна адміністративна реформа. Україна могла б попросити ЄС про окрему суму фінансової допомоги саме для реформування свого адміністративно-громадського сектору.
Свого часу Литва отримала такий транш. Високоосвічену молодь зазвичай важко закликати на роботу в державний сектор. Але завдяки цим коштам з ЄС ми змогли залучити до адміністративної роботи молодь із необхідними знаннями, щоб готувати закони і перевіряти їх на відповідність європейським нормам. Це нам дуже допомогло і дало чудові результати. Ця молодь фактично і сформувала нинішню політичну еліту Литви.
Вікторія ВЛАСЕНКО,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Габріеліус ЛАНДСБЕРГІС. Член Європарламенту від Литви, входить до складу фракції «Європейська народна партія». Член комітету з міжнародної торгівлі та підкомітету з питань безпеки та оборони. Член неформальної групи в ЄП «Друзі європейської України».