У 1683 році Відень взяло в облогу численне турецьке військо. В місті почався голод, епідемії, вирували пожежі, а жителів австрійської столиці охопила паніка. У найскладніший і найдраматичніший момент тривалої облоги Юрій Кульчицький, уродженець села Кульчиці, що неподалік Самбора на Львівщині, взяв на себе відповідальну й небезпечну місію, бо жодному посланцеві не вдалося пробратися до союзницького війська й домовитись про спільний наступ, а для цього був лише один шлях — треба було пройти крізь табір турецького війська.
Сміливець виявив неабияку кмітливість і хоробрість: перевдягшись у турецького купця (бо мовою турецькою володів добре, до одягу був звичний і тюрбан вмів носити), зумів пройти поміж наметами турецького війська й зустрітися з герцогом Лотаринзьким Карлом V, чиє 70-тисячне військо готове було кинутись в атаку й очікувало сигналу з Відня про початок спільного наступу. З доброю звісткою Юрій Кульчицький повернувся в оточене місто. Вона стала вирішальною: в битві за Відень перемогу над турецькою навалою здобули коаліційні християнські сили, до яких належали австрійські війська і союзницькі на чолі з польським королем Яном ІІІ Собеським, у складі якого було 15 тисяч українських козаків. А галичанин Юрій-Франц Кульчицький удостоївся титулу рятівника Відня.
А українські екскурсоводи не згадують
Вдячні австрійці гідно оцінили заслуги українця Юрія Кульчицького: крім титулу й будинку недалеко від центру міста, йому віддали знайдені в турецьких обозах не відомі на ті часи кавові зерна. Галичанин знав, як готувати з них ароматний напій. Спершу розносив каву у філіжанках на таці по вулицях міста, частуючи перехожих, відтак відкрив кав’ярню «Під синьою пляшкою». Екзотичний напій гурмани-австрійці оцінили одразу, і він приніс Юркові Кульчицькому не меншу популярність, аніж військова доблесть. Не кажучи вже про добрий заробіток: добропорядні віденці взяли за моду ходити «на каву до Кульчицького».
Краянин виявився мудрим за мірками нинішніх часів менеджером і вдумливим експериментатором: аби гіркуватий напій засмакував, спробував підсолодити каву, присмачити вершками. За його рецептом і досі готують знамениту каву по-віденськи. А відтак на каву захворіла вся Європа. З Відня мода прийшла і до Львова. Коли Юрій Кульчицький помер, віденці щиро оплакували свого рятівника, його хоронили з усіма почестями, як національного героя. Згодом його іменем назвали провулок Kolschitzky-Gasse, а 1885 року на одному з наріжних будинків, де була кав’ярня Кульчицького, на рівні другого поверху встановили бронзову скульптуру козака-галичанина, вбраного в турецький стрій, з тацею та невеличкими філіжанками кави.
Цей, до речі, незвичний пам’ятник до вподоби і австрійцям, і туристам, як і кав’ярня у Відні Grand Cafe Zwirina zum Kolschitzky (була свідком, як захоплено фотографували пам’ятник туристи з Німеччини. — Авт.). Увечері вдало підсвічена скульптура має фантастичний вигляд. Шкода лишень, що про пам’ятник нашому знаменитому краянинові у Відні й словом не згадують українські екскурсоводи.
Під синьою пляшкою
Львів’яни трішки запізнились із вшануванням нашого славетного краянина. А жителі його рідного села Кульчиці на Самбірщині три роки тому відкрили перший в Україні пам’ятник Юрієві Кульчицькому, у підвалі ж музею гетьмана Петра Сагайдачного (село дало війську Запорізькому аж трьох (!) гетьманів) відкрили місцеву кав’ярню «Під синьою пляшкою».
— Європа відзначила 330-річчя визволення австрійської столиці, а відтак цілого континенту від османського поневолення 12 вересня, в день переможної Віденської битви. Святкували не лише австрійці й поляки, які пишаються подвигом Кульчицького: навіть у Японії є пам’ятник славетному українцеві. А у Львові й досі не вшанували земляка, — розповів на урочистостях з нагоди відкриття пам’ятного знака генеральний директор СП «Галка ЛТД» Борис Дубовий, який став не лише генератором ідеї, а й координатором проекту. — Тоді й виникла ідея — подарувати місту скульптуру земляка.
Тож відтепер новий культурний об’єкт змінить, за словами керівника авторського колективу Володимира Сколоздри, статус площі Данила Галицького, яка за розміром мало поступається площі Ринок, але залишилась осторонь культурно-мистецького життя Львова. А всі заходи, пов’язані з кавою, звісно ж, відбуватимуться тут, під заступництвом найстарішого з майстрів — Юрія Кульчицького.
Авторський колектив, — а це Володимир Сколоздра, початківці в мистецтві Павло Сколоздра та Роман Кикта, — зумів запропонувати цікавий образ героя, наголошували мистецтвознавці. Юрій Кульчицький постав в образі козака з турецькою шапкою на голові, поруч зброя, мішок з кавою, кавник та горнятко — все те, що прославило його ім’я.
— Щоб повністю розкрити образ Юрія Кульчицького, ми розробили геральдичну стелу, на якій зображено герб роду Кульчицьких, що символізує не лише шляхетне походження рятівника Відня, а й те, що Україна у ті давні часи мала свою еліту, — розповів один з авторів пам’ятника Володимир Сколоздра. — Алегорія зброї навколо геральдичного щита свідчить про те, що Юрій Кульчицький був козацького походження і славним лицарем.
Мішок кави, з якого висипаються зернятка кави й перетворюються в золоті монети, символізує, що Юрій Кульчицький був добрим підприємцем (як на теперішні часи) і ресторатором. А мішки кави, кавник і горнятко — символічна розповідь про те, як він навчив Європу пити каву. Нарешті кульчик у вусі нагадує, що він з роду Кульчицьких.