Популярний у місті над Ворсклою захід, у якому взяли участь десятки виробників і більш як 30 музичних гуртів, відбувся на Соборній площі і вперше тривав два дні. Тут працювали «Галушкова сцена», «Містечко майстрів», «Квітуча альтанка», «Садиба Івана Котляревського», «Галушкова рідня», «Крафтові виробники», «Галушкові смаколики», «Галявина бешкетників». Артисти разом з гостями ворожили на галушках, проводили обряд засівання трави «Хто полю годить, тому врожай родить!», пили чай, вчилися писати китайські ієрогліфи, ліпити галушки, равіолі, локшину, розігрували лотерею. А діти в цей час, від пуза наївшись солодкої вати й морозива, відривалися по повній — купалися у фонтанах. Усім було весело, ситно і драйвово. Ноги самі пританцьовували, бо на всіх локаціях звучали запальна музика й пісні.
А галушок скільки було на фестивалі! Із м’ясом, капустою, печінкою, сиром, полуницею, черешнею, цибулею, картоплею, салом, шкварками, рибою. Три галушки (це 100 грамів страви) з капустою, картоплею коштували 30 гривень. Галушки у майонезному відерці — 80 гривень. Галушки з м’ясом — 45 гривень. Конкуренцію галушкам на святі склали шашлик (50 гривень за 100 грамів), ковбаски (35 гривень), пельмені, пиріжки, вареники, запіканки, крученики, смажена картопля з курятиною, свининою, овочами і грибами. З алкоголю пропонували пиво й настоянки.
— Цьогорічний фестиваль «Полтавська галушка» відзначається масштабністю і більшою кількістю учасників — виробників і творчих колективів. Є в нас і цікавинка — ми знайшли пару із прізвищем Галушка, і просто зараз вона бере шлюб на садибі Івана Котляревського згідно з традиціями кінця XVIII — початку XIX століття. Реконструкцію так і назвали: «Галушчине весілля», — розповіла організаторка заходу директорка Полтавського міського БК Лариса Семеняга.
За її словами, команди-учасниці цілими днями ліпили, варили галушки і пригощали ними всіх, хто сюди завітав. А на фестиваль «Полтавська галушка» цьогоріч прибули делегації з Китаю, Канади, Вірменії, Грузії, Швеції, Німеччини.
Свято гастрономічне, але з об’єднавчим підтекстом. Його мета — щоб кожна людина, побувавши тут, відчула духовну спорідненість, усвідомила, що ми єдина й велика нація.
«Нам дуже захотілося зібрати полтавську родину, дати їй надію, що можемо дуже багато, коли ми разом», — каже пані Лариса. Щодо цін на смаколики, то організатори не обмежували підприємців, але попросили, щоб було комфортно гостям.
Представники оргкомітету дуже хвилювалися, адже два дні фестивалю — то розв’язання багатьох проблем, зокрема із поселенням гостей. На щастя, все було чудово. Усім, хто прибув на фестиваль, полтавські готелі надавали знижки 15% в оплаті проживання.