У вівторок 4 березня для нашої країни надійшла погана, але цілком очікувана новина — з квітня 2014 року «Газпром» скасовує пільги на постачання газу Україні.
Російська сторона робить це у зв’язку з боргом нашої держави за блакитне паливо, який становить більше ніж 1,5 мільярда доларів. Відтак, нашій країні дається «час для роздумів» про те, як їй жити за високими цінами на газ. Та до квітня цього часу лишається обмаль.
До того ж держава шукатиме шляхів вирішення кризи на ринку нафтопродуктів, адже ситуація щодо забезпечення пальним також є дуже гострою.
Який вихід із такого становища? Як і де Україна повинна шукати альтернативу російському газу? В яких країнах, крім РФ, ми можемо з економічною вигодою для своєї економіки купувати блакитне паливо? Чи не постраждає населення від непростих газових відносин України з Росією?
Що очікувати населенню та підприємствам на ринку пального? Як і за якими цінами забезпечуватимуть бензином та дизпаливом своїх численних клієнтів наші трейдери?
На ці болючі питання «УК» відповіли в своїх коментарях експерти енергетичного ринку.
Першочергова увага – ресурсному наповненню
Сергій КУЮН,
керівник консалтингової компанії «А 95»:
— Ситуація на ринку нафтопродуктів є дуже напруженою. Станом на 3 березня оптові ціни за попередній місяць зросли на 26,5%, роздрібні — майже на 16% та продовжують зростати.
Причина такої динаміки очевидна — це зростання валютного курсу, адже на 90 відсотків паливо в Україні має валютну складову. Це насамперед вартість імпортної нафти та нафтопродуктів, а також податки, зокрема акцизний збір, який встановлений у євро. Треба зазначити, що при цьому долар зміцнився більш ніж на 30%, а тому потенціал для подальшого зростання цін ще не вичерпано.
Що робити? Головне, що потрібно зробити для стабільного функціонування ринку, — забезпечити його достатньою кількістю ресурсів. Найважливішою є наявність продукту, а не його ціна, оскільки у разі нестачі процеси можуть стати неконтрольованими. Нині головною проблемою ринку є чинність постанови НБУ №49, яка вводить відстрочку придбання валюти імпортерами на 6 днів з моменту перерахування гривні на спецрахунок. По-перше, це призводить до заморожування на тиждень обігових коштів постачальників та потребує додаткового кредитування. По-друге, в умовах нестабільного курсу гривні щодо долара неможливо передбачити цей показник на момент придбання, що призводить до зриву умов контракту з постачальниками.
Моніторинг ресурсної ситуації на паливному ринку має стати щоденним завданням для Міненерговугілля України, яке має працювати у тісному контакті з учасниками ринку. На сьогодні запаси пального достатні, але вони розраховані на невисокий лютневий та березневий попит, у той час як сезонне збільшення споживання не за горами. Рішення для пожвавлення поставок бажано прийняти оперативно, тому що зараз дуже сприятлива кон’юнктура зовнішнього ринку — помірні ціни та профіцит нафтопродуктів у виробників.
У цілому виникнення тривалого дефіциту нафтопродуктів в Україні є вкрай малоймовірним. На відміну від монопольної залежності від Росії, забезпечення нафтопродуктами відбувається за диверсифікованою схемою — морським, залізничним та навіть автомобільним транспортом. Крім того, для всіх без винятку експортерів український ринок є преміальним, тому зупинка поставок буде означати не тільки великі недоотримані доходи, але й втрату довіри з боку українських трейдерів та споживачів.
Ми можемо імпортувати газ як з Росії, так і з Європи
Вадим ГЛАМАЗДІН,
заступник генерального директора
Центру досліджень енергетики:
— Перше, про що потрібно говорити в контексті можливих труднощів з поставками російського газу, — це те, що у нас немає реальних причин для занепокоєння щодо обсягів газу для населення.
За підсумками 2013-го, загальне споживання газу населенням, споживачами бюджетної сфери та підприємствами ТЕК становило близько 26 мільярдів кубометрів, у той час як обсяг власного видобутку — близько 21 мільярда кубометрів. Лишається стійкою тенденція до зменшення споживання (на 1,2 мільярда кубометрів порівняно з 2012 роком) і збільшення власного видобутку (на 0,8 мільярда кубометрів у порівнянні з 2012 роком). Тож ми наближаємося до стану рівноваги.
Крім того, обсяги власного видобутку НАК «Нафтогаз України» (який контролюється державою) перевищують обсяги споживання населенням і бюджетниками, тобто навіть радикальне підвищення ціни на російський газ не призведе до значного збільшення тарифу для населення. Хоча підвищувати його, безумовно, потрібно, адже нині цей тариф нижчий навіть за собівартість місцевого видобутку. По-друге, важливо сказати, що в Україні існує більше одного маршруту імпорту газу. Ми справді можемо імпортувати газ як з Росії, так і з Європи. Тобто навіть якщо Росія фізично припинить поставки газу по українській ГТС, ми зможемо отримати відсутні обсяги з Європи.
Швидше за все, це й буде той самий російський газ, який коштуватиме не менше того, який Росія пропонує безпосередньо, але він буде доступний фізично. Та й ціна на нього буде не вищою за ті 400 доларів за 1000 кубометрів, до яких маємо всі шанси повернутися вже з квітня цього року.
Безумовно, це не найрайдужніша перспектива для нашої промисловості — газ по 400 доларів — але, при правильному підході, це має стати, скоріше, передумовою для впровадження, нарешті, енергозберігаючих технологій та альтернативних видів енергоресурсів. І багато українських підприємств вже почали йти цим шляхом. Гірше за всіх у цьому сенсі буде нашим хімікам, адже для них газ — це не енергоресурс, а сировина. Але вони завжди вміли знаходити вихід з такої ситуації. Іншими словами, ми можемо навіть відмовитися від закупівлі газу безпосередньо у Росії. Нарешті, можливе фізичне припинення поставок з Росії. Потрібно чітко розуміти, що нині (і на найближчі кілька років) цього не може статися. Причин тому дві. Перша – «Газпром» поки що не має фізичної можливості поставити в Європу весь необхідний обсяг газу в обхід України. І друга, набагато важливіша: Україна — один з найбільших споживачів газу, тобто клієнт «Газпрому». І клієнт, відверто кажучи, вельми немаленький, до того ж за найвищою ціною.
І важливість України як клієнта додатково зростає у світлі того, що ключові європейські споживачі вже починають переходити на альтернативні маршрути постачання газу. Та хоч як би складалася політична ситуація, втрата великого клієнта — це останнє, на що піде «Газпром» і ті, кому він, фактично, приносить більшу частину грошей.
Кризовий варіант, з яким треба рахуватися
Валентин ЗЕМЛЯНСЬКИЙ,
незалежний енергетичний експерт:
— Кризовий, найгірший сценарій може виникнути внаслідок загострення протистояння між Україною та РФ. У такому випадку можливе виникнення таких варіантів розвитку ситуації: денонсація харківських домовленостей, що призведе до встановлення базової ціни за контрактом 2009 року на рівні 500 доларів за тисячу кубічних метрів.
Як наслідок, «Газпром» отримає можливість звернення до Стокгольмського арбітражу щодо стягнення з НАК «Нафтогаз України» заборгованостей за спожитий газ та за його недобір протягом 2011—2013 років. Денонсація харківських угод призведе до втрати контрактом на постачання блакитного палива в Україну характеру міждержавного політичного документа та переведе його на рівень відносин між двома господарюючими суб’єктами.
Також в цьому сенсі можливе припинення постачання газу з вимогою погашення заборгованості та переходу на 100-відсоткову його передоплату. Оскільки Україна буде не в змозі внаслідок важкого фінансового стану швидко перебудуватися на нову схему взаємин з «Газпромом», останній отримає повне право звинуватити Україну в несанкціонованому відборі газу, який мали отримати європейські споживачі. По суті, ми отримуємо сценарій кризи 2009 року з негативними наслідками для країн ЄС.
ДО РЕЧІ
Німецька нафтогазова компанія RWE в рамках підписаної угоди з НАК «Нафтогаз України» може постачати газ в Україну в разі скорочення обсягу постачань з Росії.
Про це повідомив головний фінансовий директор RWE Бернхард Гюнтер, слова якого наводить агентство «Bloomberg».
Україна в 2012 році почала закуповувати газ у Європі. З листопада 2012 року почалися поставки газу через Польщу за угодою з RWE, з кінця березня 2013 року — через Угорщину.
Українська газотранспортна система потребує модернізації, і Європейський Союз готовий фінансово допомогти в цьому процесі. Про це заявив комісар ЄС з питань енергетики Гюнтер Оттінгер після засідання Ради ЄС на рівні міністрів енергетики 28 країн-членів Євросоюзу. «Газотранспортна система України, через яку надходить російський газ до Європи, потребує модернізації. Ми зацікавлені у співфінансуванні цього процесу модернізації. Європейська комісія готує пакет допомоги Україні, і газ є частиною цього пакета», — сказав Оттінгер.
За його словами, є проблема неоплачених рахунків України. «Ми повинні інвестувати у газові сховища, в транспортну інфраструктуру. Європейський банк реконструкції та розвитку і Світовий банк мають бути також залучені. Адже якщо рахунки не сплачені через те, що кишені країни порожні, їх потрібно оплатити. Ми повинні знайти механізм для цього», — зазначив Оттінгер. Він також заявив, що США нададуть 1 мільярд доларів для енергетичного сектору України.
«МВФ також прийде з допомогою. Ми в ЄС хочемо надати пакет допомоги в енергетичний та газовий сектори, щоб їх зміцнити», — додав він.