Добігає завершення 2019-й, а разом з ним спливає термін чинності генерального плану Києва. Його розробили ще наприкінці минулого тисячоліття, у 1997-му. Затим ще довго допрацьовували, тож офіційно ухвалили лише 2002-го. Автори плану зазначали, що розрахували показники до 2020-го. Нині він уже стукає у двері.

Ніде правди діти: чинний генплан давно втратив свою регулівну роль. Два десятиліття поспіль місто забудовували хаотично й безсистемно, переважно багатоповерховим житлом без урахування належної транспортної, інженерної та соціальної інфраструктури. Розвиток столиці, забудова і перепрофілювання значних міських територій відбувалися через сумнівні щодо законності детальні плани території.

Відповідно до законодавства, такий документ слід оновлювати щоп’ять років, а столичний, схоже, 17(!) років не діставали з шухляди. Мало хто вже пам’ятає, що він зокрема передбачав приєднання до адміністративних меж столиці кількох районів області (загалом 65 тисяч га). Ці землі в передмісті давно розпайовано, продано-перепродано і, немов відома стіна з Піднебесної, відгороджують Київ від будь-якого цивілізаційного розвитку.

Всесильний… безправний

З другого боку, населення громад, на території яких ведуть безсистемну забудову (передовсім житлову), так і залишилися недокиянами, хоч й змушені користуватися столичною інфраструктурою.

Натомість столичні забудовники неправдивим шляхом «ліплять горбатого» на старих напівмертвих інженерних комунікаціях, зусібіч загороджуючи обшарпані хрущовки бетонними хмарочосами і сотнями парковок. Території, раніше передбачені для промисловості, переважно тишком-нишком передано для будівництва і вже забудовано на землях з іншим цільовим призначенням.

Як з’ясувалося, розробники старого генплану припустилися прикрих помилок не лише щодо кількості населення, а й щодо мереж комунального транспорту та обліку майбутніх приватних автомобілів. Подейкують, що вже найближчим часом, після ймовірної добудови численних київських недобудів, автовласники перебуватимуть у дорозі на роботу і повертатимуться додому чотири (!) години.

Вочевидь, із цим усім щось треба робити. Чинна столична влада вже не перший рік переймається такою проблемою і, зрештою, зважилася вперше оприлюднити проєкт нового генерального плану.

Факт за планом чи план за фактом?

Цей захід відбувся в понеділок, 16 грудня під час міжнародного форуму «Майбутнє Києва» в одному з коференц-залів НСК «Олімпійський». На нього запросили кваліфікованих експертів, українських та закордонних архітекторів, провідних науковців і практиків з урбаністики. Така платформа, на думку організаторів, має спонукати до інноваційних рішень та сприятиме успішній реалізації стратегії подальшого поступу головного мегаполіса країни.

Модель довгострокового територіально-планувального розвитку столиці представив начальник комунальної організації «Інститут Генерального плану Києва» Сергій Броневицький. За його словами, автори розглядають столичну перспективу не відокремлено, а у планувальному каркасі держави та європейському контексті. Ідеться про ареали просторового виміру, новітні схеми зонування території та магістральних вуличних мереж, трасування транспортних переходів через Дніпро, озеленення, ландшафтно-рекреаційні території, збереження місць та об’єктів природно-заповідного фонду тощо. Певна річ, про докладніший зміст проєкту після першої презентації говорити ще передчасно.

Та чи не найважливіша ознака майбутнього плану — уперше перспектива розвитку Києва поєднується з приміською територією, яку розробники зрештою розпочали називати зоною спільних інтересів. Утім, це не наше ноу-хау, а давня світова тенденція.

Ще навесні цього року активно стали говорити про Великий Київ, маючи на увазі ймовірне започаткування Київської метрополії за європейськими зразками. Приміром, Великий Париж об’єднує 135 міст і містечок. У його межах 7,5 мільйона населення і виробляють чверть загального ВВП Франції. Потужно розвиваються метрополії Лондона, Брюсселя, Штутгарта тощо.

Як зазначали на форумі «Майбутнє Києва», на прохання української сторони Рада Європи в межах Програми «Децентралізація та реформа місцевого самоврядування в Україні» старанно дослідила цю проблему в українських реаліях і підготувала фаховий огляд «Демократичне врядування в містах-метрополіях на прикладі Київського регіону».

Певна річ, поки що це лише прогнози. Та майбутній генеральний план Києва, проєкт якого вже не таємниця за сімома печатями, вже не може не враховувати ймовірність такого перебігу подій.

ПРЯМА МОВА