Голова Сумської обласної ради
Геннадій МИХАЙЛЕНКО
Навесні нинішнього року на Сумщині прийняли першу в Україні обласну комплексну програму розвитку сільських територій, що розрахована до 2020 року. Документ масштабний, амбітний, — він накреслює доволі високі і зримі рубежі. Вже перші місяці роботи над практичним втіленням задуму засвідчили: керівництво регіону предметно і результативно взялося за наведення порядку в сільській місцевості, а саме облаштування її інфраструктури.
Про перші результати і перспективи сільських населених пунктів краю кореспонденту «УК» розповідає голова Сумської обласної ради Геннадій МИХАЙЛЕНКО.
— Геннадію Володимировичу, обласні депутати цілком резонно обрали саме селянський вектор розвитку — адже села і селища особливо потребують практичної уваги насамперед з погляду розвитку їхньої інфраструктури. Але чи не станеться так, що, зосередивши свою увагу і зусилля на розв’язанні сільських питань, з поля зору «випадуть» інші?
— У жодному разі — ні. Коли два роки тому обрали депутатів і я очолив обласну раду, відбулася предметна і грунтовна розмова з головою облдержадміністрації Юрієм Павловичем Чмирем. Тоді Сумщина посідала далеко не кращі позиції в Україні, і ми вирішили означити основні точки докладання спільних зусиль.
Зійшлися в тому, що не можна і не потрібно «охопити те, що неможливо охопити». Відтак визначили першочергові п’ять пріоритетів. Провідний — медицина, оскільки під час передвиборних зустрічей майже дві третини запитань стосувалися саме медичного обслуговування. Виокремили такі аспекти, як житлово-комунальне господарство, створення сприятливого інвестиційного клімату, розвиток освіти, спорту та підтримка молоді.
Та проблемою проблем було і поки що залишається саме село. Але не в традиційному розумінні виробництва тваринницької і рослинницької продукції, а як місце комфортного і зручного проживання. На жаль, протягом багатьох останніх років здебільшого лунали заклики розвивати і берегти наші маленькі населені пункти, а про саму роботу з їх підтримки не йшлося. «Просвітивши» соціально-економічним рентгеном усю сільську панораму, вирішили прийняти окрему потужну програму, в якій докладно розписали все, що необхідно зробити протягом дев’яти років.
Якщо коротко, то це наш спільний настільний документ, що визначає щоденну діяльність усіх і кожного, причетних до села. Важко та й навряд чи потрібно визначати больові точки соціально-економічного розвитку сільських територій, оскільки їх десятки, якщо не більше, і всі вони добре відомі. Це насамперед прокладання доріг, будівництво нових і капітальний ремонт наявних лікарень, шкіл, ФАПів, дитячих садків, клубів і будинків культури, освітлення вулиць, водопостачання, опалення, торговельне обслуговування. Окремий потужний пласт — зведення житлових будинків, і насамперед для молодих сімей. Одне слово, поза увагою не залишилася жодна шпарина. Мета одна — створити для селян максимально зручні і комфортні умови, аби вони почувалися так само, як і городяни.
Як підсумок, ця програма стала невід’ємною складовою стратегії розвитку краю «Нова Сумщина-2015», що нині втілюється в області.
— Завдання не з простих. Але вже пройшов майже рік і можна підсумувати перші результати. Які вони? Чи справджуються надії на «одужання» сільських територій?
— Надії не просто справджуються, а стають конкретною реальністю. Головне — вдалося зрушити з місця отой величезний проблемний айсберг, який звикли називати задавненим сільським питанням. Наведу хоча б один приклад, який «освітить» відповідь у прямому і переносному значеннях. Протягом нинішнього року провели вуличне освітлення майже в трьохстах селах, що раніше тонули в темряві і мороці. Це більш як п’ята частина всіх населених пунктів області. Неважко порахувати, що за таких темпів протягом кількох наступних років таки вдасться розв’язати так звану світлову проблему. Бо з настанням сутінків селянам доводиться або ж сидіти по домівках, або ж спотикатися в темряві на вибоїнах і в баюрах.
Інший приклад — створення умов для молодих спеціалістів, яких потребує сьогоднішній агропромисловий комплекс. З цьогорічної осені в Сумському національному аграрному університеті запроваджені якісно нові стандарти навчання та проходження виробничої практики. Йдеться про конкретне закріплення кожного студента за тією чи іншою сільською або селищною радою. Таким чином майбутні спеціалісти матимуть змогу адаптуватися до сучасних умов господарювання, приходити на виробництво не «зеленими» новачками, а фахівцями, які на практиці готові до своєї роботи.
Водночас взялися за реалізацію програми «Власний дім». Вона передбачає максимальне залучення коштів для спорудження житла в сільській місцевості, і насамперед для молодих спеціалістів. Протягом 2012 року укладено 47 кредитних договорів на мільйон гривень. Як кажуть, перший млинець не став глевким, бо ввели в експлуатацію майже 600 квадратних метрів житла, газифікували 62 садиби, встановили електротермічне опалення і провели централізоване водопостачання до дев’яти будинків, придбали або капітально відремонтували близько десятка помешкань.
Маємо добрі результати і в освітянській сфері. Створено 18 навчально-виховних комплексів, п’ять центрів розвитку дитини, автобусний парк зріс до 238 одиниць транспорту, що підвозить учнів до шкіл — по суті, майже всі ним забезпечені.
— Серед пріоритетів ви назвали розвиток медицини. Які результати стосовно підтримки сільських медичних закладів?
— За кошти спонсорів — підприємств агропромислового комплексу придбано 25 санітарних автомобілів. Недавно закупили і передали низці районних лікарень сучасне медичне обладнання — рентгенівські діагностичні комплекси, спіральні комп’ютерні томографи тощо. Їх одержали в Ромнах, Конотопі, Глухові, Охтирці, Білопіллі, Середино-Буді. Таким чином значно підвищився рівень діагностування, майбутні госпітальні округи зміцнили власну матеріально-технічну базу, а жителі сіл тих чи тих районів відтепер одержують якісне медичне обслуговування.
На контролі — реконструкція наявних ФАПів, амбулаторій та лікарень, закупівлі медичного устаткування.
— Сумська область успішно втілює пілотні проекти ПРООН та ДЕСПРО, що теж допомагають розв’язанню тих чи тих проблем на селі. Наскільки значима їхня роль сьогодні?
— Справді, згадані проекти є пілотними, і на цьому напрямку Сумщина працює особливо результативно. Насамперед — завдяки сприянню і підтримці органів місцевого самоврядування, які беруть активну участь у їхній реалізації. Завдяки цьому на територіях 43 сільських населених пунктів споруджено насосну станцію, дві водогінні башти, придбано медичне обладнання для 10 пунктів первинної медичної допомоги, три шкільних автобуси, освітлено вулиці п’яти сіл, реконструйовано два сільських будинки культури тощо. А головне — прокладено 160 кілометрів водогонів, до яких підключили три навчальних заклади, фельдшерський пункт, амбулаторію, 756 дворів, у яких мешкають близько 2,5 тисячі селян.
Коли до Сум з офіційним візитом приїздив посол Швейцарії в Україні пан Крістіан Шоненбергер, він високо оцінив зусилля органів місцевого самоврядування нашої області стосовно реалізації проекту ДЕСПРО. Тож і наступного року активно співпрацюватиме з цими потужними європейськими структурами.
— Геннадію Володимировичу, ви назвали багато цифр, навели переконливі факти того, що села Сумщини поступово повертаються до повноцінного життя. Але ж за всім цим — кошти, без яких, як відомо, будь-яка ініціатива приречена залишатися красивою мрією.
— Цілком правильно кажете, але якщо тільки розводити руками і бідкатися, що не вистачає грошей, то результатів і справді не буде.
Все просто і очевидно. Вишукуючи відповідні кошти, застосовуємо такий термін, як «збірне фінансування». Тобто гроші шукаємо і знаходимо скрізь, де тільки можна. Поза дужками залишаю фінансування з бюджетів різних рівнів, починаючи з державного і закінчуючи місцевими сільськими. Але ж тільки ними не можна і не потрібно обходитися.
Ось щойно ми згадали проекти, в рамках яких залучили майже два мільйони гривень іноземних інвестицій. До них додали кошти самих громад і районних бюджетів. Виходить доволі кругла сума. Добре? Авжеж.
Не забувайте, що Сумщина — нафтогазовидобувний регіон і з ВАТ «Укрнафта» в нас ділові прагматичні відносини. Домовилися, що кожного року нафтовики виділяють у межах 20 мільйонів гривень, які розподіляємо насамперед серед «нафтових» районів — а це Роменський, Охтирський і Липоводолинський. Торік кожен з них одержав по 2,5 мільйона гривень, решта — по 500 тисяч. Теж підмога. Зрозуміло, що гроші використали на ремонти і реконструкцію об’єктів соціально-культурної сфери, вуличне освітлення, прокладання доріг тощо.
Маємо і своєрідне фінансове ноу-хау, що конкретно йменується партнерством із соціально відповідальним бізнесом. На сільськогосподарських угіддях, яких маємо майже 1,2 мільйона гектарів, працюють сотні бізнесових і підприємницьких структур. Протягом останніх двох років вони реалізували 120 інвестиційних проектів на загальну суму близько 800 мільйонів гривень. Це насамперед спорудження елеваторів, овочесховищ, тваринницьких приміщень… А це нові робочі місця, заробітна плата для селян, відрахування до бюджетів, що надзвичайно важливо для всієї громади області.
Для них запропонували низку правил, серед яких — фінансово сприяти розвитку населених пунктів, на територіях яких працюють. Суми залучених коштів коливаються в різних межах — усього ж за два останніх роки залучили майже 70 мільйонів. Ось так і акумулюємо кошти, яких, звичайно, поки що не вистачає на все, що задумали, однак поступово, крок за кроком, рік за роком ми йдемо до накресленого задля покращення життя громади.
— А хто став генератором утілення всіх задумів, бо кошти коштами, а без організації роботи не обійтися?
— Не буду персоніфікувати, бо конкретні обов’язки мають сотні, якщо не більше, відповідальних працівників. Однак наголошу на винятковій ролі депутатської комісії обласної ради, яку очолює ректор Сумського національного аграрного університету Володимир Ладика. До її складу входять директори сільськогосподарських підприємств, представники галузевих структур — вони і задають тон у практичній роботі.
Саме в нашій області створена перша в Україні Асоціація сільськогосподарських товаровиробників та переробників. Ефективно працює Асоціація сільських та селищних голів. Ці формування мобільні, ефективні, постійно діючі. А гуртом, як відомо, можна зробити багато корисного і потрібного.
— 2012-й стає історією. Які наміри на рік наступний?
— Кажучи словами поета-класика, планів — громаддя. Окрім того, про що вже сказав, маємо намір упритул зайнятися водними ресурсами, меліорацією. На черзі — розробка окремої програми розвитку водного господарства, бо, на жаль, тут ще багато упущень.
Нагальна проблема — розвиток кооперації. Формування мережі плодоовочевих, м’ясних та інших видів об’єднань дрібних товаровиробників сприятиме створенню нових робочих місць, загальній зайнятості населення, підвищенню рівня матеріального добробуту. Зараз проводимо широку роз’яснювальну та інформаційну роботу, аби на прикладі зразкових підрозділів селяни відчули перевагу і потрібність таких формувань.
А загалом наші плани чітко окреслені і цілком реальні. Головне — сільські території Слобожанського регіону і надалі розвиватимуться по висхідній.
Олександр ВЕРТІЛЬ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Геннадій МИХАЙЛЕНКО. Народився 17 червня 1948 року в Сумах у сім’ї службовців. Закінчив Сумський будівельний технікум та Харківський інженерно-будівельний інститут. За фахом — інженер-будівельник. Трудову діяльність розпочав інженером, старшим виконробом будівельної дільниці обласної спілки споживчих товариств. Тривалий час працював на різних господарських та партійних посадах. З листопада 2010 року — голова Сумської обласної ради.
Нагороджений Грамотою Верховної Ради України. Заслужений працівник сфери послуг України.