ТАК СТАЛОСЯ
Найщасливіший період життя геніального композитора і музиканта пов’язаний з Україною
У Міжнародний рік Ференца Ліста, проголошений на честь його 200-річчя, гріх не пригадати українські сторінки біографії митця. Тим більше, що вони започаткували найплідніший етап творчості видатного представника музичного романтизму ХІХ століття, поповнили перелік найвищих злетів людського духу, яким є не підвладна часу і обставинам Любов, іменами ще двох закоханих.
Ференц Ліст і його «Угорська рапсодія». Фото з сайту lastfm.ru
Зірка під дірявим дахом
У біографії Ференца Ліста вказується, що він тричі гастролював у Росії — в 1842, 1843 і 1847 роках. Втім, останню дату найретельніші дослідники супроводжують приміткою, що йдеться про… Україну. Адже тріумфальні виступи піаніста-віртуоза в обох столицях Російської імперії завершились не менш грандіозним скандалом.
За свідченням самого Ліста, його запросили дати концерт цареві Миколі І. Та коли самодержець під час виступу митця підкликав свого ад’ютанта і почав давати йому якісь вказівки, музикант перервав гру. А коли спантеличений імператор запитав, що трапилося, пролунала цілком благопристойна відповідь: «Коли Ваша Величність говорить, всі мають мовчати». Проте «знахабнілого» артиста негайно випровадили з палацу і наказали впродовж шести годин залишити столицю. Цей конфлікт не лише назавжди зачинив дорогу маестро до Петербурга і Москви, а й зіграв у майбутньому трагічну роль в особистому житті митця.
Та коли в січні 1847 року Ліст прибув до Києва, де планував дати три концерти, він навіть не підозрював, що, як напише в листі до матері, «несподівана і вирішальна подія схиляє чашу терезів у бік мого щастя». Саме в місті над Дніпром геніальний митець зустрів Кароліну Вітгенштейн, яку зачарувала музика маестро, а його — краса і розум польки з України.
На той час молодій жінці виповнилось 28 років, одинадцять з яких вона офіційно вважалася дружиною князя Миколи Вітгенштейна. Батьки дівчини видали свою сімнадцятирічну доньку за двадцятичотирирічного жениха через бажання поріднитись із більш «високим» дворянським родом, а «його сіятельство» насамперед цікавив посаг фактично ще неповнолітньої нареченої. Не варто дивуватися, що після народження дитини подружжя роз’їхалось. Кароліна давала лад одному із найбільших на Україні помість, успадкованих від батьків, а її чоловік вряди-годи приїздив до благовірної по гроші, яких йому постійно бракувало для світського життя при царському дворі.
До речі, в Київ Кароліна прибула на знамениті Контракти — ярмарок, що збирав найзаможніших поміщиків з усієї України. Більш того, на першому виступі Ліста, що проходив у Контрактовому домі, Вітгенштейн не було. Лише захоплені розповіді знайомих про божественну гру царя піаністів привели Кароліну до концертної зали Київського університету, де їй судилося познайомитись із маестро. Відбулось це 14 лютого — у день Святого Валентина.
На той час Ференц Ліст вів цілком богемне життя, в якому вино, карти і жінки залишали мало часу для творчості. Так, навіть після тріумфу в Києві, де піаніст-віртуоз дав у шість разів (!) більше концертів, ніж передбачалось контрактом, Ліст залишився… без грошей, які програв за картярським столом. Саме тому він погодився на виступ у Житомирі, де в місцевому театрі, за свідченням сучасників, «у ясну ніч крізь діряві стелю і покрівлю видно зорі на небі».
Та піаніста навіть у цьому малопридатному для виступів приміщенні зігрівав як теплий прийом публіки (замість одного довелось дати два концерти), так і гаряча любов до Кароліни. Адже дорогою з Києва до Житомира, між якими сто верст, Ліст заїжджав до помістя коханої в село Воронівці нині Хмільницького району Вінниччини. Він захоплено писав у листі про знайомство «із винятковою і видатною жінкою», через що «я вирішив з великою радістю зробити гак у двадцять миль (це неправда. — В. Ш.) заради можливості кілька годин поспілкуватися з нею».
.jpg)
Улюблені жінки маестро.
Центр світу — Воронівці
Після короткої поїздки до Житомира Ференц Ліст знову повертається у Воронівці, які стають центром світу для музиканта та справжньою мистецькою Меккою для охочих послухати його божественну музику. Коли на запрошення графа Болеслава Потоцького до його палацу в Немирові приїздить Ліст із Кароліною, тут на них уже очікує панство з усіх південно-західних губерній. Як свідчить Михайло Чалий — в майбутньому перший біограф Тараса Шевченка, «з’їзд був настільки великим, що в Немирові не вистачало приміщень — жили у селянських хатах і жидівських будинках».
Та найважливіше, що велике кохання збагатило світову культурну скарбницю створеними на нашій землі шедеврами, в яких сплавились воєдино українські, польські й угорські мотиви. Якщо під час вже перших київських виступів маестро імпровізував на тему випадково почутої на ярмарковій площі пісні сліпої дівчини, якій акомпанував старий бандурист, то в маєтку Кароліни народився фортепіанний цикл «Колоски, зібрані після жнив у Воронівцях». Він складається із трьох п’єс, тема першої з яких — пісня Марусі Чурай «Ой, не ходи, Грицю». Другої — польські мелодії, а завершальної — вперше почута ще в Києві пісня Марусі Чурай «Віють вітри».
Уже далеко від української землі композитор створить симфонічну поему «Мазепа», а завершена у Чорному Острові на сучасній Хмельниччині «Друга угорська рапсодія» Ліста обезсмертить ім’я автора.
Наприкінці березня піаніст залишає межі Російської імперії і приїздить до Львова, де впродовж місяця з величезним успіхом тривають його концерти. Далі — Чернівці, Ясси, Галац, Константинополь. Та всі думки митця пов’язані з Кароліною, яка в липні 1847-го приїздить зустрічати коханого до Одеси. Саме в перлині біля моря, на переконання біографів Ференца Ліста, визначилась подальша доля маестро. Причому як особиста, так і творча, бо на місце мандрівного музиканта-віртуоза приходить композитор.
Та щоб одружитися з Кароліною, вона спершу має розлучитись. Дозволити це може імператор, який у вересні проводить огляд військ у Єлисаветграді. Це місто стане завершальним у концертній діяльності піаніста-віртуоза. Як напише в листі маестро, «віднині я хочу розумніше використовувати свій час».
Музикознавці висувають чимало пояснень цього рішення, та найголовніше серед них — кохання до Кароліни. Саме завдяки красуні з України світ знає композитора Ліста, тимчасом як імена не менш талановитих за нього виконавців-віртуозів відомі хіба що фахівцям-історикам.
Почуття не підвладні часу
Тріумфальний гастрольний тур піаніста Україною супроводжувався не менш гучною кампанією нападок на нього в російській пресі. Та обставини не перешкодили щастю закоханих, які знову повернулись у центр їхнього всесвіту — Воронівці. За час перебування в них — з жовтня 1847-го до кінця січня 1848 року — Ліст створює знамениті «Поетичні та релігійні гармонії», серед яких життєствердний «Гімн коханню». Тим часом над головою його коханої нависли хмари. Налякані перспективою втрати маєтків Кароліни, рідні її чоловіка клопочуться про визнання жінки «душевнохворою», що знаходить «царське розуміння». Самодержець переконаний, що «зв’язатись з артистом» може лише причинна. Не менш турбує загроза, що багатомільйонні статки російської підданої дістануться як посаг іноземцеві-угорцю.
Єдиним порятунком стає втеча. 18 квітня 1848 року Кароліна Вітгенштейн з десятирічною донькою на руках пішки перетинає кордон Російської імперії. На закоханих очікує німецьке герцогство Веймар, роки життя Ліста в якому стануть найпродуктивнішими в його творчості. Безсумнівна заслуга в цьому Кароліни, яка стала для композитора музою, доброю і турботливою феєю, яка взяла на свої плечі повсякденні домашні клопоти.
А ось мрія про узаконення їхніх стосунків залишилась для Ференца і Кароліни недосяжною. Не допомогло навіть звернення до Миколи І його рідної сестри — герцогині Веймарської Марії Павлівни. Начебто прихильніше поставився до долі закоханих Папа Римський. 20 жовтня 1861 року нарешті мало відбутись їхнє вінчання, але за день до вже призначеного весілля Ватикан відкликав свій дозвіл. Ревна католичка Кароліна розцінила це як волю Божу і навіть після смерті у 1864 році свого чоловіка — князя Вітгенштейна — не наважилася пов’язати свою долю з Лістом. Більш того, вона вважала себе причиною нещасть, які звалились на нього, коли в 1859 році помер син композитора, а за три роки потому — його старша донька.
1865 року Ференц Ліст на прохання Кароліни приймає духовний сан. Тепер їх єднає лише духовне спілкування, але кохана назавжди залишається для маестро його Музою. До кінця днів на робочому столі абата-композитора стояла фотографія Кароліни. Коли у липні 1886 року завершилась земна дорога Ференца Ліста, вже через півроку не стало його коханої. Та ця велика любов дала крила музиці, якій звучати вічно.
ДОСЬЄ "УК"
Ференц ЛІСТ. Народився 22 жовтня 1811 року, помер 31 липня 1886 року. Угорський композитор, піаніст, педагог, диригент, засновник угорської композиторської школи.
Ференц Ліст був першим піаністом, котрий виступав із сольними концертами, якими він заслужив визнання професіоналів і широкої публіки. Попри те, що жодного запису гри Ліста не існує, його вважають одним з найвпливовіших піаністів своєї епохи. Водночас Ліст був відомий благодійністю — він допомагав жертвам стихійних лих, сиротам, багатьох талановитих студентів вчив безкоштовно. Велика кількість його фортепіанних творів увійшла до традиційного репертуару. Його окремі твори вважають найвищим випробуванням фортепіанної майстерності. Також Ференц Ліст був автором великої кількості хорової, вокальної та симфонічної музики. Органні твори Ліста посіли чільне місце у репертуарі органістів.