ВШАНУВАННЯ
У Південній Пальмірі сперечаються щодо
увічнення кумира
Що їм — Одеса, що вони — Одесі? Цими питаннями часто переймаються і дослідники, і просто освічені городяни, коли йдеться про видатних людей, котрі не були одеситами, але долею якимось чином пов’язані з містом.
Если вы чуть-чуть
художник и поэт,
Вас поймут в Одессе
с полуслова.
Автор і виконавець цих куплетів та головної ролі у стрічці «Небезпечні гастролі», знятій на Одеській кіностудії 1969 року, — Володимир Висоцький. 1989-го на Одеській кіностудії йому встановили меморіальну дошку. 2012-й, схоже, стане найурожайнішим на вшанування Висоцького в Одесі. Є, щоправда, обставини, які заважають тішитися з цього приводу.
Коли оголосили результати конкурсу на кращий проект пам’ятника поету, який провела Одеська міськрада, а гроші на спорудження монумента дав підприємець Ігор Марков, з’ясувалося, що проект-переможець до вподоби далеко не всім одеситам. Кінематографісти Одеси опублікували заяву з вимогами переглянути результати конкурсу, аби «пам’ять про В. С. Висоцького була гідною цього чудового поета, артиста і людини».
Втім, Одеський міський голова Олексій Костусєв, він же — очільник конкурсного журі, схоже, схильний поставити крапку в суперечці про пам’ятник: «Немає, напевне, такого проекту пам’ятника Висоцькому, котрий підтримали б усі. Хтось завжди буде «за», хтось завжди — «проти». Щодо цього пам’ятника, то його встановлять біля Одеської кіностудії. Це рішення сесії Одеської міської ради — провести конкурс і встановити пам’ятник саме на цьому місці».
Володимир Висоцький любив Одесу. «Це місто зовсім інше, ніж те, в якому він жив і працював. Москва холодна. Одеса — значно тепліша, зокрема і в сенсі людських взаємин», — пробує висловити те, як сприймав місто Висоцький, одеський кінематографіст Леонід Бурлака. Леонід Антонович був оператором-постановником легендарної кінострічки «Місце зустрічі змінити не можна», в якій роль Жеглова виконав Володимир Висоцький. Ця стрічка стала професійним дебютом і для Марини Багрій-Шахматової. Юна сором’язлива стажистка навіть подумати не могла про те, щоб заговорити з тоді ще живою легендою. Але назавжди запам’ятала надзвичайну відповідальність та працездатність Висоцького: «Він завжди був готовий до зйомок будь-якої сцени. Його дратувало, коли режисер стрічки Говорухін запізнювався, і не секрет, що багато сцен Висоцький сам знімав як режисер. Я бачила, як поспіхом він їв у буфеті, тому що постійно мав бігти на зйомки».
Леонід Бурлака вважає перебільшенням, що Висоцький не став би тим, яким ми його знаємо, коли б не Одеса. Хоч тутешня кіностудія й «зробила йому найкращу в Союзі рекламу»: «Він тут знімався в прекрасних режисерів — і актор завжди це відчуває, тому й тягнувся сюди, і віддача була тут особливою». В Одесі Висоцький знімався і в Говорухіна, і в Юнгвальд-Хількевича, і в Кіри Муратової. Але місто було для нього не лише робочим майданчиком.
Бронзовий Висоцький в оточенні муз та людей на Гуморині-2012. Фото автора
«За словами людей, які його добре знали, Одеса була для Висоцького віддушиною. Він приїздив сюди, навіть коли до того не спонукала робота — просто в гості до друзів, відпочити від справ», — розповідає журналіст одеського радіо Геннадій Степаненко. Творчістю Висоцького він почав цікавитися ще у шкільні роки. Програма «Висоцький в гостях у одеситів», започаткована ще 1996 року, стала його першим проектом на радіо, котрий, власне, триває й нині.
Геннадій зауважує, що ідея такої програми декому з шанувальників Висоцького видавалася надуманою: «Казали — що за дурниця? Що можна про це робити і хто що зможе згадати?». З’ясувалося, згадати було кому і було що. Й те, що після одруження з Мариною Владі подружжя жило майже місяць в одеських знайомих. І те, що Висоцький неодноразово відпочивав у круїзах на борту теплохода «Грузія», капітан якого, Анатолій Гарагуля, був другом співака. А ще виринали якісь напівлегендарні моменти про одеського таксиста Костянтина Южакова, котрий познайомився з Висоцьким, коли приганяв з Москви «Волги» для таксопарку. Він нібито й навчив Висоцького водити машину. Щоправда, за свою автолюбительську «кар’єру» Володимир Семенович розбив не одну автівку. «Навіщо стільки уваги надавати цьому п’яниці?» — виявлялися серед радіослухачів і такі поціновувачі.
«Це місто його притягувало, оскільки тут зустрічав взаєморозуміння, — згадує Леонід Бурлака. — Багато його записів ходило в Одесі, вони були майже в кожного. І кожен перехожий міг тут підійти і сказати йому теплі слова. Це ж була не Москва — абсолютно порожня в цьому плані».
Одеса любить Висоцького й досі. На північній околиці міста одна з вулиць названа в його честь. Власне, на цей час уже й пам’ятник Висоцькому є. Теж неоднозначний, потенційно скандальний, де Висоцький — в оточенні оголених муз. Його відкрили під час цьогорічної Гуморини в саду скульптур Одеського літературного музею. Але встановлений не на видноті, він все-таки не так збурює громадську думку, як монумент, який збираються відкрити до дня міста біля Одеської кіностудії.
Може, й правий мер — догодити з пам’ятником Висоцькому всім неможливо. Надто вже різний він у сприйнятті наших земляків. До того ж його палким прихильникам — а їх чимало, — либонь будь-який злет скульпторської фантазії завжди видаватиметься просто занизьким і не гідним оригіналу.
Хотілося б лише, щоб у жодного одесита не виникло ані найменшого сумніву, що буде встановлено пам’ятник саме Висоцькому, а не чиїмось примхам та амбіціям.
ДОСЬЄ «УК»
Володимир ВИСОЦЬКИЙ. Радянський поет, письменник, автор-виконавець пісень, актор. Лауреат Державної премії СРСР 1987р. (посмертно). Його перу належать понад 700 пісень та віршів. У його акторському доробку — ролі в 15 спектаклях та майже 30 кінофільмах. Позаторішнє опитування Всеросійського центру вивчення громадської думки виявило, що за популярністю серед росіян Володимир Висоцький поступається лише першому космонавту Юрію Гагаріну.