Збільшити державну підтримку сільгоспвиробників на 2 мільярди гривень пропонують депутати за рахунок додаткових надходжень до держбюджету. Таку пропозицію озвучив народний депутат України президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко під час нещодавнього засідання Комітету з аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради, на якому розглядали проекту закону «Про Державний бюджет України на 2018 рік». Ці додаткові надходження планують отримати за рахунок виведення з тіньового обігу сільськогосподарських земель, які перебувають в обробітку, але з яких не сплачують податків. Таких земель в Україні майже 8 мільйонів гектарів.
Усі бачать — ніхто не знає
Леонід Козаченко, посилаючись на інформацію Державної служби фінансового моніторингу, зауважив: єдиний податок сільгоспвиробники сплачують із площі 18,84 мільйона гектарів, а приблизно 32% сільськогосподарської землі (10 мільйонів га) нібито не обробляють. З них лише 2 мільйони гектарів справді не придатні для вирощування сільськогосподарських культур. А решта?
Показова ситуація на Вінниччині. Нещодавно голова Ямпільської райдержадміністрації Михайло Вдовцов оголосив, що у районі аж 11 тисяч га нібито обробляють одноосібники. Районна адміністрація висловила обґрунтований сумнів щодо правдивості таких даних і провела інвентаризацію. Виявилося, що у багатьох випадках землі нібито одноосібників обробляють єдиним масивом — очевидно, ці наділи передано комусь в оренду без оформлення належних договорів і використовує їх орендар.
Голова Вінницької ради сільгоспвиробників Микола Панасюк підтвердив: така ситуація в кожному районі області, є люди, що обробляють по 30—40 паїв, і ніде це не зареєстровано, відповідно, і податків з них не беруть жодних.
Перший заступник голови облдержадміністрації Андрій Гижко зазначив: збитки держави від цього колосальні. Який мав би бути, скажімо, податок на доходи фізичних осіб з тих 11 тисяч га лише одного району області? І головне, каже голова обласної влади: не може бути, що сільський голова не знає, чия техніка на чиєму полі сіє чи молотить.
Тут маємо зауважити: якщо місцева влада знає про тіньовий обробіток землі й покриває його, то має з того зиск. А як інакше! Тому очільник області висловився за те, щоб провести із сільськими головами «жорстку бесіду» за участю фіскальної служби і поліції. Пропозиція з Вінниці так само стосується інших областей. Чи буде так зроблено — то вже інша річ.
Податок заради справедливості
І головне питання: як вивести ці землі з тіньового обігу? Леонід Козаченко пропонує простий спосіб: обкласти ці землі податком обсягом приблизно 750 гривень з гектара (це фіксований податок плюс податок на доходи фізичних осіб). Якщо власник показує, що землю офіційно передано в оренду, він не сплачує податку, якщо не показує — сплачує. Певна річ, якщо ділянка перебуває в оренді неофіційно, її власник може зажадати, аби орендар сплачував податок замість нього. То вже їхні справи, головне — держава не залишиться без того, що їй належить. За словами депутата, вже сформовано депутатську групу, що готова напрацювати і подати на розгляд парламенту необхідні зміни до законодавства.
Такий крок буде не лише вигідним державі, а й соціально справедливим. Адже нині легальні агровиробники, які сплачують податки, опиняються у невигідних умовах порівняно з тими, хто їх не сплачує. Тож це мотивує до порушень закону і тих, хто прагне працювати чесно.
Щоправда, у деяких експертів є зауваження проти такої пропозиції. Вони вважають, ніби тіньовики виникають не через небажання платити податок, а через проблеми земельних відносин, спричинені неефективною системою реєстрації прав власності на земельні ділянки. Тобто якщо права власності на землі не оформлено, то здати їх в оренду легально з оформленням договору нема змоги. Частка істини тут є, і ця проблема також потребує розв’язання.
Є два реєстри, та нема порядку
Для цього треба щонайперше об’єднати два реєстри, де міститься інформація про землі сільськогосподарського призначення — Міністерства юстиції і Держгеокадастру. Перше веде реєстр прав, а другий реєструє місцезнаходження і розмір ділянки, її актуального власника тощо. Але до 2013 року інформацію про власність та оренду землі сільськогосподарського призначення фіксували тільки в Держгеокадастрі. Вона була неповною, часто містила помилки. Як повідомив недавно перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Максим Мартинюк, таких помилок — до мільйона.
Реєстр речових прав на землю тепер веде Мін’юст, але відомості цього реєстру не узгоджуються з відомостями попереднього. А державні реєстратори чи через лінощі, чи зі злої волі не роблять запитів до Держгеокадастру про відомості, які там містяться на певну ділянку, перед тим, як зробити запис у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.
Окреме питання щодо земель державної власності, яких понад 10 мільйонів гектарів: хто і як нині їх обробляє, також достеменно не відомо.
Тож тільки через це величезний обсяг угідь міг опинитися в тіні. Фактично на сьогодні не відомо, хто і як користується цими землями і чи сплачує податки. Тому Українська аграрна конфедерація та інші аграрні асоціації вимагали об’єднати ці два реєстри в один. Міністерство аграрної політики та продовольства підтримало цю ініціативу, про що повідомив Максим Мартинюк. Але для цього потрібно внести зміни до законодавства. Відповідний законопроект Міністерство аграрної політики та продовольства готує спільно з Мін’юстом і народними депутатами.
Він дуже простий, зауважує Максим Мартинюк, і містить норму, що всі записи, які містилися в кадастрі до 2013 року, мають перенести до Державного реєстру прав на нерухоме майно. Тепер недобросовісний реєстратор, який протиправно зареєстрував чиєсь право власності на земельну ділянку, не зможе посилатися на те, ніби не бачив, що ця земля вже належить іншій людині.
Крім того, за словами першого заступника міністра, з літа триває робота фахівців з об’єднання програмних комплексів Державного реєстру прав на нерухоме майно і Державного земельного кадастру в єдину інформаційну площину.
Громадські організації аграріїв також готують законопроект, який сприятиме вдосконаленню системи взаємодії названих реєстрів земель сільськогосподарського призначення, а також забезпечує мінімальну участь людського чинника у реєстрації прав на нерухоме майно. Головні новації змін до законів України «Про Державний земельний кадастр» та «Про Державний реєстр реєстрації прав на нерухоме майно» — узгодження інформації за допомогою програмного забезпечення. Запропоновані зміни посилюють відповідальність державних реєстраторів, які вчиняють реєстраційні дії. Адже саме їхні дії найчастіше стають приводом для здійснення рейдерських захоплень землі, майна чи бізнесу.
Ідеться про захист документів, задіяних у реєстрації нерухомого майна, перегляд вимог до акредитації реєстратора і посилення його відповідальності, внесення в реєстр електронних копій документів щодо реєстрації землі та майна, перегляд підходів екстериторіальності реєстраторів. Вагомим системним інструментом розв’язання проблем рейдерства може стати «Електронний нотаріат» (реєстр, у який вносять вчинені нотаріальні дії). Але це заходи на триваліший період, які передбачають об’єднання восьми нотаріальних реєстрів у єдину електронну базу. Це значно розширить можливості реєстратора забезпечити об’єктивність і своєчасність здійснення таких дій, а також посилить гарантії захисту власників та орендарів від рейдерських захоплень і бандитизму.