Ніна Гончарук із Хмельницького — заслужений майстер народної творчості України, володарка «Золотої голки», рекордсменка Національного реєстру рекордів за найбільшою кількістю картин, вишитих голкою. У Державному департаменті інтелектуальної власності України вона запатентувала авторський винахід — тришарову об’ємну вишивку. В цій техніці мисткиня вже створила понад 240 робіт. А 90-ту персональну виставку вишитих творів присвятила 206-й річниці із дня народження Тараса Шевченка, вирішила її експонувати в Тернополі в бібліотеці №4 для дорослих.
Як зауважила Світлана Козелко, директорка Тернопільської міської центральної бібліотечної системи, вишивальниці всі роботи Ніни Іванівни ще до урочистого відкриття експозиції «фотографували, оглядали, дивувалися, бо ще в такій техніці не працювали». Тож закономірним прозвучало їхнє прохання до майстрині організувати майстер-клас.
Пані Ніна не лише погодилася, а й зазначила, що готова задля цього знову приїхати із Хмельницького до Тернополя, аби провести практичні заняття з тришарової об’ємної вишивки. Каже, що сама не мала змоги в когось вчитися вишивки зі своєрідним 3D-ефектом, що додає картинам глибини, виразності, правдивості. Десятиріччями шукала себе, бо відчувала, що всередині вона мисткиня. Щоправда, прагнула на полотні не пензлем писати, а голкою творити.
Вишивальниця працює в різних жанрах. Натюрмортів, пейзажів вишила чи не найбільш. На полотно поклала й відомі архітектурні та історичні пам’ятки рідної Хмельниччини. Ікони вишиває також. Опанувала і складний вид — портрет. Скажімо, на виставці Шевченкіани в Тернополі представила портрет українського генія.
Ніна Гончарук розповідає, що залюблена у квіти. Тож коли оглядати її вишиті картини, неодмінно зауважите: в умілиці на передньому плані красуються мальви, ромашки, айстри, маки, чорнобривці, волошки, інші квіти, серед яких польові.
Теми чи назви для своїх картин черпає з різних джерел: то зір приваблять мальовничі краєвиди, то спричиняться певні події, спогади, то розтривожать душу поетичні рядки. Багато читає, зокрема творів Ліни Костенко й Тараса Шевченка.
Коли майстриня береться до творчої праці, спочатку прочитає «Отче наш», по тому розтягує полотно.
Ніна Іванівна голкою чаклує не лише над творенням картин. Різнобарв’ям милують-тішать її рушники. Якось до неї звернулася дівчина, яка готувалася стати під вінець, і попросила вишити весільний рушник, але не сучасний традиційний, а такий, на якому б вишивальниця виклала давні візерунки — коди щасливого сімейного життя.
Пані Ніна занурилася в дослідження, читала з цього приводу чимало відповідної літератури. З’ясувала, що рушник і справді був оберегом, усе життя супроводжував наших предків: дитину жінка народжувала і хрестила на рушнику, на ньому поєднували долі молодята, а коли людина відходила у вічність, рушник клали в могилу.
Ніна Гончарук як людина творча розробила цілу схему вишивання подільського рушника.
«Майстриня дуже цікаво поєднала вишивання й малярство», — зазначив на відкритті виставки «Шевченкіана у вишитих полотнах Ніни Гончарук» заступник міського голови Леонід Бицюра. Він поінформував, що активно працює над створенням музею міста Тернополя. Примітно, що одним з експонатів закладу має стати вишита картина Ніни Іванівни. Що зобразить мисткиня на полотні голкою — герб, замок чи краєвиди сучасного обласного центру, побачимо вже цьогорічного серпня на Дні міста.
Зате з деякими її творами різних жанрів і часів можна ознайомитися на сторінках гарно виданого альбома «Живопис голкою Ніни Гончарук» у світлиці-музеї в Хмельницькому, а також на численних виставках, які лише цьогоріч мисткиня зуміла, крім Тернополя, організувати в рідному місті та столиці.