Кілька років тому романтична миколаївська дівчина вирішила посадити на власному городі тюльпани. І не кілька сортів, а кільканадцять десятків. І лише ті, які радували б око. Уже згодом власниця тюльпанового подвір’я вирішила, що хоче ділитися радістю з усіма. Так у 2015-му народилася «Тюльпанова веселка» Інни Токарєвої, яка на трьох сотках власного городу у Варварівці (околиця Миколаєва) вирощує понад 150 сортів чарівних квітів замість редиски, огірків, помідорів. Чому дівчина обрала тюльпани і в чому сенс її захоплення, дізнався «Урядовий кур’єр».

Король весни

Тюльпан називають королем весняних квітів, адже з ним «не може зрівнятись ані ніжний кипарис, ані сама троянда». Так казав про тюльпани перський поет Гафіз. У Туреччині султани влаштовували чи не змагання серед коханих, які доводили свою любов, кожна вирощуючи власну галявинку тюльпанів.

Згодом велична благородна квітка дісталася Європи. Хоч у стамбульському Еміргані, хоч у нідерландському Кекенгофі, цю квітку сприймаємо як символ весни, пробудження почуттів, цноти і вірності.

У Миколаєві теж є маленька Персія, Голландія чи Туреччина. Зробила тюльпановий едем відома в місті волонтерка, ентузіастка, небайдужа людина Інна Токарєва. Назвала його веселкою, адже вирощує квіти сотень неймовірних кольорів і відтінків. Каже, що перші цибулинки придбавала в Нікітському ботанічному саду, згодом через інтернет. Великою колекція стала років із сім тому, і відтоді тільки збільшується.

Відкриття «Тюльпанової веселки» відбулася 2015 року. Інна каже, що після того, як заявила про веселку у фейсбуці і створила окрему сторінку, люди стали йти масово.

«Тоді, — зізнається вона, — просто хотіла запросити друзів і приятелів, аби вони трохи відпочили, оговталися від того, що відбувається у країні. Але людська пошта та соціальні мережі розголосили про мою веселку. Вже у 2018-му на тюльпановому городі побувала понад 1000 відвідувачів. І це за два тижні, бо саме стільки триває сезон цвітіння тюльпанів. У будні приходили до 50 відвідувачів, у вихідні — втричі більше».

Дехто приходив пішки з віддалених районів. Господиня пригадує, що найбільше веред візитерів було школярів, дівчат, які робили селфі, приходили навіть серйозні чоловіки у шикарних костюмах, родини, бабусі з онуками, друзі, знайомі, журналісти.

Цього року Інна відтворила свою «Тюльпанову веселку» в онлайн-режимі facebook.com/groups/tuliprainbow/

«Доріжки вузенькі, територія невелика. Звісно, хочеться ділитися красою, але слід дотримуватися загальних правил, — каже господиня. — Тому розміщую фото й відео для тих, хто знає і розуміє красу. Вважаю, що це потрібно багатьом. Потрібен позитив. Краще нехай люди бачать веселку моїми очами, ніж ніяк».

Квіткові секрети

Люди залишають відгуки. Шанувальниця веселки Лія Щеглова каже: «Це краса у чистому вигляді. Можливість насолодитися першими квітками і весною, відчувати радість життя. Повертаюся щороку, бо не уявляю нашого міста без веселки».

Для Олени Клименко веселка — джерело натхнення, для Анастасії — «задоволення, неймовірна концентрація краси на квадратний метр, надихаючий приклад реалізації мрії, яка робить навколишній простір красивішим».

Олена Домбровська написала, що Іннина веселка — це «просвітництво у світі тюльпанів, втілення мрій», доказ того, що одна людина може зробити багато. Її підтримують й інші.

Зазвичай ділянка в Інни розквітає в десятих числах квітня, плюс-мінус п’ять днів.

«Але цього року все не так, — каже господиня тюльпанів. — За моїми підрахунками, на два тижні раніше. Якби не карантин, я б оголосила веселку на 1 квітня. Натомість нинішня весна порадувала несподіванками. Ось один з видів, який знаю сім років. Цього року він зробив мені сюрприз. На кожному стеблі розквітло по 2—5 квіток, а це не багатоквітковий сорт. Просто диво!»

Імовірно, дива трапляються лише у таких дивних людей, які віддаються праці, захопленню, бажанню поліпшити цей світ. І фанати тюльпанів віддячують. Вони приходили свого часу під час цвітіння ранніх, потім — коли веселка буяє, згодом — до тих, що квітнуть пізніше, лілієподібних.

«Сортів багато, я їх всі люблю, — ділиться Інна. — Особливі для мене тюльпани-папуги. Не всі їх розуміють, не всім вони подобаються. Але вони привертають увагу незвичною формою і пелюстками. Вони схожі на дивовижних райських пташок. За ними дуже цікаво спостерігати, бо вони змінюються щодня — стають різного кольору, міняють форму пелюсток».

Інна поділяє мій захват із приводу класичних тюльпанів. Їхні міцні аристократичні бокали мають велику кількість забарвлень. А ще є махрові, махрові-бахромчаті, лілієцвітні, папуги неправильної форми пелюсток, маленькі тріумфи, ботанічні, півонієноподібні. Кожен може обрати квітку собі до вподоби згідно зі своїм настроєм та розумінням життя.

Кілька років тому Інна хотіла створити в Миколаєві ботанічний сад. Питаю, чи не зникло бажання.

«Звісно, бажання є, — каже Інна. — Я готова поділитися своєю колекцією з містом, із громадою. Але про такі плани поки що не йдеться. Сад — це серйозна справа на багато майбутніх десятиріч. Його не можна посадити і піти геть».

Мені дуже сподобалося, як миколаївська тюльпанова королева сказала: «Якщо хочеш чомусь присвятити життя, плекай свій сад!» Тож плекаймо наш сад!