Знаю, як складно заманити сусідів до ОСББ. Всі розуміють, що справа добра, що альтернативи їй немає, бо ЖЕК уже нікому майже нічого не зобов’язаний: у тому тарифі, який ми йому платимо, навіть не передбачено ремонтів. Але все одно люди тебе в чомусь підозрюють: мовляв, навіщо це їй? Мабуть, щось із того хоче мати.
А тут ще й законодавці ті перші паростки громадянського суспільства, що так важко пробилися через кригу «совка», мокрим рядном накрили: будьте добрі, платіть податки! Державі виявилося мало того, що кожен із нас, співвласників свого далеко не нового будинку, вже сплатив податки зі своїх зарплат. Довелося, як мовиться, бити на сполох, щоб Київ почув. У парламенті таки спохватилися: навздогін повернули ОСББ статус неприбуткових. Подумаєш, зіпсували людям трохи нервів…
Своїми нервами платять за нерозпорядливість чиновників (цього разу міністерських) і сотні тисяч багатодітних родин: невже виготовленню посвідчень для них заважає війна? Чи, може, через бойові дії на Донбасі неможливо встановити граничну ціну на ліки, які місцева влада має закуповувати певним категоріям громадян бюджетним коштом? Ось і ходять стурбовані та знервовані люди до міської влади як до церкви.
Уже не кажу про речі глобальніші: у Верховній Раді є більшість, є навіть коаліційна угода (якої ще ніколи не було і в якій усе прописано) — робіть ці перетворення! Ні! Заобіцялися, а віз і нині там. Не дають ті кляті рейтинги спокійно спати нашим політикам, немає в нас Тетчер, як в Англії, Клауса, як у Чехії, чи польського Бальцеровича! Тобто сильного національного політика, якого оцінять, може, через 20 років — усі хочуть швидких дивідендів: просто тут і сьогодні! Тому й працюють не на випередження, як ми всі сподівалися, а (як-от з оподаткуванням ОСББ) в кращому разі навздогін суспільних процесів.
Періодично нас лякають дефолтом: щоб і таке життя медом не здалося. На жаль, найголовніший дефолт — професійності державних менеджерів — як на мене, вже настав. Чи вдасться з нього вийти і як швидко? Запитання, на які сьогодні, схоже, немає відповіді. Або ж її просто не хочуть шукати. То чи за таку державу ми боролися?