"Хліба вдосталь, а прибутку немає"

Микола ПЕТРУШЕНКО
28 вересня 2013

Одна половина села плаче, а інша сміється. Ці слова з відомої пісні пригадуються, коли з телерадіоефіру лунають бадьорі звіти про експорт зерна. Рекорд! Уперше! На цьому не зупинимося! Посадовці тішаться. Мовляв, дивіться, як працюємо. Потирають руки від задоволення посередники: не сіяли і не збирали — прибуток у кишені. Хлібороби в розпачі: хліба виростили більше, а прибутку немає. Одне слово, торгуємо так, що здачі давати нічим.

Про що це говорить? У радіоінтерв’ю відповідь дав аграрний міністр, який констатував, що в погоні за експортом зерна Україна втрачає село. Чому? Аграрна економіка розбалансована. Зернові і соняшник стали пріоритетом. Посіяли, зібрали, вивезли. Село і люди в ньому при такому підході зайві. Виходить, працюємо на опустошення. Виснажується земля. Втікає за кордон і вимирає нація.

Здавалося, якщо держава має вдосталь зерна, збалансованим має бути харчування населення. Адже є всі умови для розвитку тваринництва. Що ж ми їмо? М’ясні вироби з імпортних відходів, які подають нам у красивій упаковці за астрономічними, порівняно із зарплатою, цінами. Хто сьогодні може дозволити собі справжню молочну продукцію? Депутати, які на обіцянках побудували в державі рай, сколотили неправедне багатство і тепер харчуються з персональних мініферм. Народ годують… продуктами.

Крім зерна, Україна вийшла у світові лідери з експорту меду. Але чи від солодкого життя? Купівельна спроможність більшості населення мізерна. Отже, не всі сім’ї можуть купувати мед. Цим користуються посередники, які за безцінь скуповують продукцію у пасічників, а потім експортують. Тобто і тут трутні у виграші.

Що ж держава? А нічого. І це тоді, коли всі живемо в умовах після Чорнобильської катастрофи. Досвід Японії, де пережили американське атомне бомбардування, а тепер тривалість життя б’є всі рекорди, свідчить, що вживання меду для оздоровлення нації дуже потрібне. Там його дають дітям у школах. Чому ж ми не можемо цього організувати? Тим паче, що, за свідченням медиків, у нас практично немає здорових першокласників.

То чи збитковим експортом маємо пишатися, чи думати про оздоровлення нації? Економіка має розвиватися не заради наживи окремих осіб. Вона має носити соціально спрямований характер. Останні 20 років подібного не відчувається. Тому Україна вимирає. За останні роки ми втратили стільки людей, як десять держав разом узяті: Бельгія, Білорусь, Вірменія, Естонія, Казахстан, Латвія, Литва, Молдова, Польща, Угорщина.

Нерозумний підхід до використання аграрного потенціалу держави відомий хлібороб Василь Клюй у книжці «Як знищується агропромисловий комплекс України» вважає однією з причин зменшення населення держави. Адже йдеться не лише про гектари, тонни і кількість тварин. Брак комплексного підходу до розвитку галузі, крім усього, впливає на добробут кожної сім’ї. Оскільки він за останні роки падав, то не кожна наважувалася мати дітей. А тому, вважає Василь Клюй, небезпеку нинішньої аграрної політики першими оцінили жінки. Не лише для себе, а й для майбутніх дітей. Тому вже в 1991 — 1994 рр. у державних лікарнях було зроблено 4 мільйони 568 тисяч абортів. Не ліпша статистика і в наступні роки. Так народ захищається від політики, що здійснюють останнє двадцятиліття.

Тим часом багато фермерів, отримавши збитки, не маючи коштів на посівну, думають: а чи варто займатись хліборобством узагалі? Ми вже не сіємо льон, згорнули виробництво цукрових буряків… А навіщо? Посередники завезуть з інших країн. Їм однаково: наживатися на експорті чи імпорті. Але ж державі повинно бути не байдуже, як живе її народ. І кого на території більше: тих, що співають, чи тих, що плачуть?



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua