НОРМОТВОРЧІСТЬ
У Нацбанку сподіваються, що паспортизація обміну валют битиме по тіньовому ринку, проте експерти впевнені: регулятор бореться не з причиною, а з наслідками
Із 1 січня 2013 року набере чинності законодавча норма (зміни до постанови Нацбанку №502 від 12. 12. 2002 року), за якою фізособи мають пред’являти внутрішній український паспорт під час купівлі й продажу валюти. Про це нещодавно повідомив директор департаменту з управління валютним резервом і здійснення операцій на відкритому ринку Нацбанку Олександр Дубихвіст. Це значно знизить попит населення на інвалюту, переконаний він (її «вигрібають» з ринку пересічні українці, намагаючись відкласти на «чорний» день. — Авт.). Крім того, це чи не найголовніший метод боротьби з тінізацією ринку обміну валют. До нього останнім часом долучився й інший — можливе введення збору з продажу валюти. Однак усе по порядку.
Фактично нову «новорічну» норму щодо паспортизації обміну валют як українці, так і закордонні гості нашої країни вже виконували протягом певного часу (з жовтня 2011 року).
Резиденти звикли…
Так, купуючи валюту, фізичні особи надають паспорт, із двох сторінок якого касир банку чи обмінного пункту робить ксерокопії. Продаючи валюту (як нещодавно пересвідчився автор статті), треба надавати паспорт або інший документ із фото, який засвідчує особу.
Банківські касири зазначають, що, якщо в перші тижні введення такої норми клієнти висловлювали невдоволення, то тепер звикли і не відчувають незручностей.
Що стосується правил, які запроваджуються для населення України під час обміну валют, то «УК» зробив висновок, що далеко не всі установи ознайомлені з ними. А 1 січня, як кажуть, не за горами. Так, директор департаменту продуктів для приватних клієнтів Райффайзен Банку Аваль Євген Дем’янов зазначив, що він лише ознайомлюється з постановою.
Утім, редакції таки пощастило. Нам відповів керівник відділу організаційно-правового забезпечення ПроКредит Банку Євген Білополий. За його словами, згідно з п. 1.3 змін до постанови Нацбанку, банк (фінансова установа) має право здійснювати операції на суму, що не перевищує 50 тис. гривень, за умови пред’явлення документа, що посвідчує особу.
У документі також ідеться: «Під час проведення зазначених операцій на суму, що перевищує 50 тис. гривень, банк (фінансова установа) зобов’язаний(а) зазначити у довідках та квитанціях прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) особи, серію та номер паспорта (іншого документа, що засвідчує особу), дату видачі та орган, що його видав, місце проживання (реєстрації), реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності)».
Також, як зазначає Є. Білополий, касир або інший працівник банку повинен протягом робочого дня зберігати копії сторінок документа.
Звісно, що все це задля того, аби контролювати людей, які здійснюють валютно-обмінні операції. До того ж, згідно з п. 1.5 одній особі заборонятимуться такі операції протягом дня на суму понад 150 тис. грн. Як зазначено у документі, робитиметься все це з метою запобігання відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.
…нерезиденти не скаржаться
Нерезиденти (іноземці), згідно з чинною нормою, під час обміну валюти на гривні до 1 січня 2013 року повинні надавати документ, що засвідчує особу клієнта. Така операція підтверджується видачею іноземцеві довідки — certificate (за формою №377). За нею нерезидент може обміняти невикористані гривні на ту валюту, яку було продано раніше банку. Під час операції зворотного обміну надається документ особи, а його копія та довідка (certificate) залишаються у касі банку.
Як зазначила кореспондентові «УК» директор департаменту роздрібного бізнесу банку «Хрещатик» Марина Нестеровська, з 1 січня 2013 року всі операції продажу валюти та зворотного обміну гривень для нерезидентів оформлюватимуть за умов надання ними паспорта (або іншого документа), копія якого залишатиметься у касі банків.
Щодо незручностей або масових скарг іноземців на обмінні операції в Україні, які свого часу поширювали ЗМІ, М. Нестеровська зазначає, що це ніколи не відповідало дійсності.
«Банк «Хрещатик» розташований на головній вулиці столиці України, а його філії — у туристичних й торговельних зонах. У нашій фінустанові часто міняють валюту іноземці, й ніколи ніхто з них не скаржився на правила українського регулятора», — додала вона.
Ефект лише тимчасовий?
Експерт також упевнена, що паспортизація проведення операцій обміну іноземних валют сприяла та сприятиме надалі зменшенню попиту на них серед громадян України.
Що думають із цього приводу інші експерти? Чи є підводні камені такого нововведення?
Як відомо, паспортизацію валютно-обмінних операцій різко критикували і цього року, і торік деякі вітчизняні експерти і банкіри. Відомим представником цієї когорти був і залишається президент Асоціації українських банків (АУБ) Олександр Сугоняко. Так, за кілька місяців після введення паспортизації на операції купівлі валюти (як відомо, під тиском громадськості своєю постановою від 25 жовтня 2011 року Нацбанк зробив для населення послаблення) банкір заявив, що такі адміністративні важелі регулятора мали лише короткостроковий ефект.
Утім, так не вважає голова правління Нацбанку Сергій Арбузов. На його думку, результатом введення такої норми стало скорочення чистого попиту на готівкову валюту майже уп’ятеро. Він заявляє, що раніше майже 1 млрд доларів щомісяця скуповувало не населення, а приватний бізнес, щоб вести свої тіньові операції. Населення ж за цей період, на переконання глави реєстратора, стало більше довіряти національній валюті.
Звісно, що з останнім твердженням керівника Нацбанку можна посперечатися, як це і роблять експерти та й пересічні громадяни, котрі роблять ставку на більш «твердий» американський зелений, аніж українську гривню.
Щоправда, на думку старшого аналітика Міжнародного центру перспективних досліджень Олександра Жолудя, введенням норми про пред’явлення паспорта під час обміну валют Нацбанк бореться не з причиною, а з наслідками тінізації на ринку. На його думку, для «тіньовиків» трохи погіршилися умови доступу до іноземної валюти, але вони стали гіршими і для тисяч пересічних громадян, які мають легальні доходи і обмінюють певну суму для власних потреб.
Експерти кажуть, що є багато способів обміняти чималу кількість тіньової валюти, маючи «свого» касира в банку, і приміром, надаючи останньому недійсні дані за начебто втраченим паспортом.
Отже, як бачимо, паспортизація такої тонкої справи хоч і надає певні переваги у справі боротьби з надлишковою доларизацією країни та з «чорним» ринком обміну, та залишає багато білих плям і питань без відповідей.
Метод, проти якого Прем’єр-міністр
Окрім цього, нині регулятор уперто продовжує піарити інший метод боротьби з тіньовим ринком валюти — введення пенсійного збору з продажу готівкової валюти. Щоправда, як днями повідомив голова Комітету Нацбанку з протидії недобросовісним валютним операціям Юрій Горшков, уже йдеться не про 15%, а про 10%. «15% — дуже багато, люди стали перейматися за введення такого розміру ставки. Ми пішли на зниження, адже розуміємо, що економічна доцільність буде і від 10%.
Цікаво, що дії «натхненників» такого збору (який передовсім вдарить по пересічних людях і забере 10% їхніх кревно зароблених грошей) підтримує й чимало експертів, серед них президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. Він вважає, що такий збір треба було започатковувати набагато раніше, що дало б змогу уникнути високої доларизації у країні.
А ось минулими вихідними Прем’єр-міністр України Микола Азаров на одному з телеканалів заявив, що не бачить потреби у запровадженні пенсійного збору з продажу валюти. На його думку, всі вжиті заходи монетарної політики, які проводить Нацбанк, абсолютно достатні та ефективні для розвитку економіки. Тож дискусія триває. І можливо, що остаточне «народження» додаткового платежу так і не відбудеться.