.jpg)
Консультує Олена МОГИР,
юрист Благодійного фонду
«Батьківська земля»:
Д. ВОЛОЧАЄВА, Донецька область: Моя сестра 10 років тому відмовилася від новонародженого сина-інваліда. Минув час, вона народила ще двоє дітей, але першого свого сина не забула. І навіть змогла його відшукати і тепер хоче повернути. Як бути в такій ситуації? Можливо, щось зробити, щоб бачитися з хлопчиком (забирати до себе в гості на канікули, відвідувати в лікарнях, де він часто перебуває). Як їм з чоловіком поновити батьківські права?
— Сімейним кодексом не передбачена стаття «Відмова від дитини». Фактично, за законом, відмовитися від дитини неможливо. Тим більше, батьки мають право написати заяву про відмову від дитини, на підставі якої вони позбавляються батьківських прав.
Відмова від прав на дитину не означає звільнення від обов’язків. Якщо батько або мати вирішили відмовитися від дитини, вони за законом не звільняються від обов’язку брати участь у його виховному процесі та надавати матеріальну підтримку.
Якщо жінка прийняла подібне рішення в пологовому будинку, то їй слід написати заяву про відмову від дитини в пологовому будинку. У цьому випадку всі документи передаються з пологового будинку в органи опіки, а дитина поміщається в будинок маляти. При добровільній відмові від дитини матір не позбавляють батьківських прав протягом шести місяців — за законом їй дається час подумати і, можливо, змінити своє рішення. Після закінчення цього терміну дитині може бути призначений опікун.
Якщо мати не забрала дитину з пологового будинку, то, за рішенням органів опіки, забрати дитину має право, в першу чергу, батько. Якщо батько також не забирає дитину, то це право отримують бабусі, дідусі та інші родичі.
Позбавлення батьківських прав провадиться через шість місяців. Протягом цього терміну дитина перебуває в державній установі (ст. 164 СК України).
Стаття 166 Сімейного кодексу України встановлює правові наслідки позбавлення особи батьківських прав. Така особа втрачає як особисті немайнові, так і майнові права щодо дитини. Згадані права виникають із сімейних, цивільних, трудових та інших відносин.
Отже, батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають всі права, засновані на факті спорідненості з дитиною, стосовно якої вони позбавлені батьківських прав, причому йдеться не тільки про ті права, які вони мали до досягнення дітьми повноліття, а й інші, що вона могла б одержати в майбутньому у разі своєї непрацездатності.
Водночас, ст. 168 СК України передбачено, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною. Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров’ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.
Відповідно до статті 169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане судом як недійсне.
У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову.
Як оформити у власність покинутий будинок?
О. ТАРЕНКО, Житомирська область:
Є на прикметі занедбана ділянка землі. Сусіди кажуть, що там уже років 20 ніхто не з’являвся. Будівлі зруйновані. Скажіть, чи можливо її якось забрати собі? Як це все оформити?
— У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов’язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади.
Набувальна давність — одна з підстав набуття права власності. Частина 1 ст. 344 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) передбачає, що особа, яка в межах закону заволоділа чужим майном і продовжує відкрито й безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим майном протягом 5 років, набуває права власності на нього. Суб’єктом набувальної давності може бути як фізична, так і юридична особа.
Щодо земельних ділянок, то відповідно до ст.119 Земельного кодексу України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на неї, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Йдеться про ситуації, коли власник майна не заявляє про своє право уже тривалий час, тобто фактично відмовляється від цього майна.
Об’єктом правової охорони за ст. 344 ЦК є нерухоме або рухоме майно. До нерухомого належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці (житлові будинки, майнові комплекси, насадження).
Візьміть виписку з Єдиного реєстру прав на нерухоме майно. У виписці буде вказаний власник землі та будинку. Спробуйте розшукати власника. Якщо останній власник помер, то можете застосовувати поняття відумерлої спадщини, в іншому разі набувайте права власності за правилами набувальної давності.
Шановні читачі «Урядового кур’єра»!
Якщо ви хочете поставити запитання консультантам сторінки «Запитайте у юриста», можете надіслати його за адресою: 01008, м. Київ, вул. Садова,1, редакція газети «Урядовий кур’єр» або на електронну скриньку az@ukcc.com.ua