У Донецькій області триває підготовка до зими. Однак цього літа колись звичні клопоти особливі, вимушені, складні й неоднозначні, бо йдеться не про ремонти тепломереж, утеплення будинків чи накопичення запасів палива. Із регіону, де не припиняються активні бойові дії, вирішили евакуювати якомога більше людей. Адже, по-перше, рашисти обстрілюють населені пункти з усіх видів потужної зброї, застосовуючи звичну звірячу тактику випаленої землі. По-друге, невдовзі у стрімкий наступ піде не менш небезпечний ворог — зимовий холод, захистити від якого жителів прифронтового краю не можуть ні місцева комунальна «оборона», ні ЗСУ. Тому в Києві й адміністративному центрі області Краматорську зрозуміли: опалювального сезону на Донеччині не буде, тому доведеться вдаватися до евакуації людей з потенційно небезпечної території.

«Евакуація вперше, і поки що вона єдина»

Ухваливши наприкінці липня непросте рішення про обов’язкову евакуацію жителів Донецької області, в Кабінеті Міністрів оцінили реальність небезпек, кількість яких восени збільшуватиметься. Передовсім врахували бойові дії, під час яких російські загарбники рівняють із землею населені пункти, знищуючи газопроводи, водогони та лінії електропередач. А за цих умов люди приречені цієї зими залишитися без тепла, води та світла. Щоб об’єднати подальші зусилля для зменшення ризиків і допомоги донеччанам уникнути похмурих перспектив, було створено координаційний штаб на чолі з віцепрем’єр-міністром Іриною Верещук.

«Обов’язкову евакуацію з Донецької області здійснюємо вперше, вона поки що єдина. Та наші прогнози й аналіз показують, що вона буде й в інших регіонах. Ситуація погіршується, а з наближенням осінньо-зимового періоду буде ще гіршою», — наголошує вона.

Із чого розпочали евакуацію на Донеччині? Жителям спершу довели до відома корисну інформацію: держава пропонує не тільки безплатне перевезення людей до місця тимчасового розташування, а й розселення, соціальні виплати, продуктові набори та гігієнічні засоби, сприяння у працевлаштуванні.

Для проведення обов’язкової евакуації поширили інформацію про логістику та алгоритм дій. На першому етапі люди подають заявку на виїзд на гарячу лінію Донецької військової адміністрації чи Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Далі подорожнім допомагають дістатися до місця збору, звідки евакуаційним потягом Покровськ  — Кропивницький вони їдуть у Кіровоградську область і оселяються у підготовлених місцях.

«Організатори подбали про нас: до залізничної станції довезли автобусом, перед дорогою погодували, запропонували їжу після прибуття. У поїзді з нами працювали волонтери, допомагали оформлювати документи і надавали консультації про отримання грошових виплат від держави та міжнародних організацій. Ті, хто оформив разову допомогу, отримали по 2 тисячі гривень, а діти та люди з інвалідністю — по 3 тисячі. Можна було оформити грошову підтримку від одного із закордонних фондів — близько 3 тисяч гривень», — згадує жителька Краматорська, яка виїздила з Донеччини.

Спершу жителів Донеччини перевозили до Кіровоградської області, а згодом — в інші. На початку серпня з’явилося розпорядження уряду про евакуацію донеччан до безпечніших областей, серед яких Львівська, Чернівецька, Закарпатська, Івано-Франківська, Вінницька, Хмельницька, Тернопільська та інші, керівники яких отримали відповідні доручення про організацію зустрічі і розселення.

На практиці алгоритм дій відбувається майже без серйозних збоїв, однак зовсім уникнути робочих проблем вдається не завжди. Про окремі з них зізнався волонтер і голова правління всеукраїнського руху «Все буде добре» Ярослав Бойко: «У Мінреінтеграції дали доручення органам місцевого самоврядування відшукати місця для прибулих людей, однак питаннями евакуації переважно займаються громадські організації та волонтери. Нам бракує комунікації з органами державної влади, тож виникають небажані ситуації. Наприклад, ми веземо до якоїсь із громад групу зі 100 осіб, а на вокзалі господарі кажуть, що змогли знайти тільки 70 місць. Тож доводиться гарячково напитувати інші варіанти. Щоправда, комунікація поліпшується, і проколи трапляються не так часто», — каже він.

«Мають нести відповідальність за своє рішення»

На початок ініційованої урядом евакуації чимала частина жителів Донеччини вже виїхала звідти. Маючи приклад окупації Донецька, Горлівки, Єнакієвого, а віднедавна ще й Маріуполя, люди вирішили триматися якнайдалі від кремлівської чуми ХХІ століття. Проте в області залишилося чимало старих, важкохворих чи інвалідів, які фізично не можуть самотужки виїхати. А поряд з ними ті, хто не вдоволений намірами державної влади вивезти їх за межі Донецької області. У соцмережах поширюють підміну понять, коли обов’язкову евакуацію категорично називали примусовою, а себе вважали майже жертвами.

Неважко здогадатися: огидний внесок у виникнення проблеми зробила кремлівська пропаганда. рашисти свідомо й цілеспрямовано поширювали брутальну дезінформацію: людей із Донеччини вивозять, щоб вони не залишилися там і не голосували за приєднання до рф. Інші скоробрехи пропонували ще «достовірнішу» версію: начебто донеччан масово евакуюють, бо вони свідки злочинів «нацистів», про які можуть повідати російським «визволителям». І фішка ідеологічного дурману: жителів краю звідти виштовхують, щоб «бандерівці» могли розграбувати залишені будинки і поцупити все майно. Само собою, рашисти не забули нагадати, буцімто тих, хто відмовиться виїздити, жорстоко покарають.

Хоч-не-хоч місцевій владі довелося спростовувати чутки, міфи та відверті нісенітниці й дурниці довкола цілком адекватної спроби влади подбати про безпеку людей. Їх попросили затямити, що евакуація на Донеччині обов’язкова, але не примусова. І нагадали про ст. 33 Кодексу про цивільний захист населення, в якому йдеться про обов’язкову евакуацію і годі знайти бодай слово про відповідальність за відмову чи невиконання цього рішення.

У Донецькій обласній військовій адміністрації уточнили, що кожен, хто відмовляється від виїзду, має письмово це підтвердити.

«Людина, яка підписує документ про відмову, отримає роз’яснення, що її ознайомлено з вимогами та кодексами про адміністративні правопорушення, кримінальним, що батьки несуть відповідальність за дітей і евакуація обов’язкова, а не примусова. Той, хто відмовляється евакуюватися, має розуміти наслідки і нести відповідальність за своє рішення. Особливо це стосується людей з дітьми», — уточнив голова Донецької ОВА Павло Кириленко.

Так чи так, проте ніде правди діти: темпи обов’язкової евакуації з Донеччини невисокі. За підрахунками місцевої влади, досі звідти виїхали приблизно дві третини жителів, ще залишилися 200—230 тисяч. Щоправда, є припущення, що з настанням осінніх холодів люди охочіше підуть до евакуаційних автобусів та потягів. А тих, хто відмовляється, силоміць не вивозитимуть. Навпаки, силові методи активно використовують рашисти, яких, можливо, частина донеччан там нетерпляче очікує. Навіть попри прогнозовану холоднечу в їхніх квартирах чи хатах, яку влаштують їм «визволителі».