Сьогодні мільйони українців запалять свічку й піднесуть молитву — з вірою та надією на різдвяне диво.
Щоб усі рідні зібралися за одним столом.
Щоб кожен захисник і захисниця повернулися додому.
Щоб усі, кого чекаємо з полону, були вільні.
Щоб викрадені діти повернулися в Україну.
Щоб кожне місто та село було звільнене, а над ними майоріли українські прапори.
Христос ся рождає!
Славімо Його!
Департамент інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату КМУ
Дорогі українці,
дорогі українки!
Сьогодні дуже особливий вечір. Святвечір. Це унікальний час, який має особливий дух, свою особливу магію для всіх нас. Бо цей вечір насправді — про всіх нас. Про все те, що робить українців українцями. Це любов до свого дому, свого коріння і традицій, це щастя, коли збирається вся сім’я за столом. Коли нарешті зустрілись, обійнялися, спитали один в одного: як ти? Все це завжди було невід’ємними атрибутами нашого Різдва. Але четвертий рік поспіль, четвертий рік повномасштабної війни за незалежність усе це прагнуть у нас забрати. І все це ми захищаємо сьогодні: свою землю, свої родини, те бажане відчуття спокою і миру у своєму домі. Коли нам тепло. Коли нам смачно. Коли ми разом. І попри все ми разом і сьогодні. І так буде й сьогодні, бо немає значення, на відстані чи наживо, — українці… українці разом. І ось це відчуття в нас ніхто не відбере. І ось це відчуття дає нам надію, дає нам все це і допомагає триматися. Триматися попри все.
Ми відзначаємо Різдво у важкий час. На жаль, не всі з нас у цей вечір вдома, і не в усіх, на жаль, є дім, і не всі, на жаль, сьогодні з нами. Та попри всі біди, які принесла росія, вона не здатна окупувати чи розбомбити найголовніше. Це наше українське серце, це наша віра одне в одного й це наша єдність.
І тому мільйони з нас сьогодні чекатимуть у небі першу зорю. В небі Києва, Закарпаття, в небі Одеси чи Куп’янська — де б не були. Українці сьогодні разом. Відзначають Різдво в одну дату, як одна велика родина.
Безумовно, часи війни змінили нас. І не так зараз важливо, як ми прикрашаємо свій дім, а те, як захищаємо його. І майже немає значення, які страви на столі, — важливо, які люди за столом.
І щоб ті, хто зараз нас захищає і не може бути поруч, удома, були на зв’язку. Щоб почути їхній голос хоча б на хвилинку, отримати найцінніше повідомлення: «У мене все добре». І радість приносять не яскраві ілюмінації, а просто світло — світло в наших оселях та всередині нас.
І ми щасливі, коли чуємо музику Різдва, але ще більше — коли не чуємо музику зла, не чуємо пролітаючих над головою дронів і ракет.
Напередодні Різдва «рускіє» вкотре показали, хто вони насправді. Масовані обстріли, сотні «шахедів», балістика, «кинджали» — все було. Так б’ють безбожники. Так роблять ті, хто не має абсолютно нічого спільного з християнством і будь-чим людським.
Але ми тримаємось. Ми підтримуємо одне одного. І ми молимося сьогодні за всіх, хто на фронті, щоб повернулися живими. За всіх, хто в полоні, — щоб повернулися додому. За всіх наших загиблих героїв, які захистили Україну ціною життя. За всіх, кого росія загнала в окупацію і кого змусила поїхати. Кому важко, але вони не втратили Україну в собі, а отже, їх ніколи не втратить Україна. Ми сьогодні пліч-о-пліч. Ми не загубимося в темряві, наживо чи подумки ми привітаємо одне одного, ми обіймемо й зігріємо одне одного, подзвонимо батькам, поцілуємо дітей, міцно обіймемо своїх рідних і, звісно, згадаємо — згадаємо всіх своїх.
І допоки це все живе в наших серцях, допоки живе людина всередині нас, допоки не згасла ця наша віра й це таке, таке просте, але сильне людське бажання жити, доти в жодного зла немає шансів. І зай-вий доказ цього — наші прекрасні дітки, які в ці дні збираються разом, пере-одягаються в різні вбрання і йдуть — так само, як колись, — сповіщати людей про радісну новину.
Народження Сина Божого. І так само, як колись, ми відкриваємо свої двері і відкриваємо свої серця, і ми бережемо ці свої традиції, і так само, як колись, усі разом співаємо свої колядки. І це так важливо й цінно, що все це збереглося, не зникло, не стерлось, не забулось і продовжується, і живе. І доки так відбувається, доти не зникли ми, доти життя перемагатиме, доти бережеться Україна.
Дорогий народе!
Здавна українці вірили, що в ніч на Різдво відкриваються небеса. І якщо розказати їм свою мрію, вона точно здійсниться. Сьогодні мрія в усіх нас одна. І бажання ми загадуємо одне на всіх.
«Щоб він сконав», — скаже кожен про себе, але, коли звертаємося до Бога, звісно, ми просимо ширше.
Просимо про мир для України. Ми боремось за це. І молимось за це. І на це заслуговуємо. Щоб кожна українська родина жила в злагоді. Щоб кожна українська дитинка зраділа подарунку, усміхнулася, зберегла таку важливу дитячу віру в добро й диво. Щоб очі наших дітей, очі наших батьків, наших коханих, рідних нарешті не плакали. Щоб добро й правда перемогли. Щоб була перемога миру. І були ми. І була Україна. І неодмінно — день, коли всі зберуться вдома у перший мирний рік, мирного Різдва і скажуть одне одному: «Христос народився! Славімо Його!».
Я вітаю зі святом усіх вас, дорогі українці та українки! Кожному й кожній я бажаю щасливого Різдва, смачної куті і, звісно, миру нам усім!
Бережіть себе, бережіть свої родини, бережіть нашу Україну!
Христос народився! Славімо Його!
Офіс Президента