Йому позували світові зірки шоу-бізнесу, мистецтва й політики. Одна зі складових його майстерності — самопіар. Художник полюбляє озвучувати, що за його портрети викладають 50—150 тисяч доларів. Тим часом 1999 року митець заснував благодійний фонд, щоб підтримувати талановитих людей і відроджувати музейні цінності.
Міфологізація гламуру
Нікас Сафронов, титулований в князі, уперше привіз до столиці виставку картин останнього десятиріччя. Вона складається з кількох серій і налічує 120 робіт. Їх розвісили до середини лютого на третьому поверсі Музею історії Києва. На виставці також демонструється композиція, присвячена Сафронову, зі срібла, позолоти, діамантів, аметистової друзи з бюстом Сальвадора Далі. Вхід коштує 60 гривень.
На її відкритті було досить людно. Звучала медитативна і церковна музика. Як відгук про те, чим живе нині Київ, — картина «Розквіт маків під час тюльпанової революції» (1990) у Киргизстані, хоч усі інші роботи зроблені після 2000 року.
Помпезні з позолотою рами обрамляють «благословення мистецтва» Нікасом. Приємний сюрреалізм, глянцевий реалізм. Гламур відчувається навіть у картині розп’яття на тлі мегаполіса. Показова робота 2005 року «Свобода польоту, вистраждана неволею» — на тлі грозового пейзажу вилітає з клітки… сукня.
Художник переймається темою відчуття часу й історії, означеним у просторі культури. Людина майбутнього являється Нікасу лицарем, більше схожим на робота.
Сюрреалізм назв підкреслює м’який сюрреалізм робіт. Серед улюблених персон художника — Сальвадор Далі, в якого Нікас перейняв прискіпливість до правдивості складових свого сюру (робота «Вітрильники на бавовняному полі»).
Незвична за технікою серія пейзажів, що наче розмиті водою або часом.
Картину «Вій» Сафронов збирається подарувати музею Гоголя, адже художник придбав дім у гоголівськім краю.
Дбайливий реалізм
У Софі Лорен п’ять робіт його пензля. Суперзірка — його модель. Особисто, а частіше за допомогою фото. «Це не художник, — безапеляційно заявляє немолода мисткиня поруч мене. — Він бере очі з фотографій». Виразний портрет кінорежисера Ейзенштейна на тлі одеських сходів виявився помітно наклеєним плакатом, хоч не був зазначений як колаж. Про певну недбалість свідчать і помилки в підписах робіт.
Роберт Де Ніро в тозі. Сюрреалістична Мадонна з крилами в стразах. Микита Михалков у шатах Відродження, бо він «Людина Відродження». Державний кінодіяч вважає, що Сафронову «притаманні витончена форма, буйні фарби таланту і майстерності та ніжна душа».
Майстерність і захопленість майстра виявилися в графічній серії портретів сангіною. Серед них Олег Скрипка — 2003 року, Леонід Кучма — 2007-го. Особливо проникливий портрет актора Караченцова (2013).
Оспівувач палаців, замків, мегаполісів здебільшого працює вночі. У Нікаса багато «снів» про Італію, «про воду і камінь, що мають пам’ять»… Є «Сон про Москву» — лев, що спить на тлі Кремля. До речі, жодного зі своїх «Путіних» до Києва він не привіз.
Банальності стереотипів: «Жива природа з таємничою кулею», тобто грядка капусти перед цегляною стіною, за якою жовтіє ліс. Звичайна, якісна побутова замальовка, але Сафронов не був би Нікасом, якби не втелющив у площину картини недоречну кулю; претензійність назв: «Свято філософії, або Мудрість вічна».
Наступного дня після відкриття виставки в сусідньому книжковому супермаркеті відбулася презентація його альбому «Символізм» за ціною 1450 гривень. Сафронов — автор книжок «Анатомия скандала и успеха» та «Видение Рая и Ада. Метаморфозы от Никаса Сафронова» — представив в альбомі роботи останніх років, деякі оригінали є на виставці. Символізм він розглядає як «мову натяків». Автор цитує загальновизнані шедеври, наприклад, «Мону Лізу» в своїй інтерпретації. Себе в книжці він спортретизував у цілковитому постмодерні — вписав своє обличчя в парадний портрет Дюрера 1498 року.
ДОСЬЄ «УК»
Ніколай САФРОНОВ. Народився в Ульяновську 1956 року. В його біографії — мореходка в Одесі, рік у Ростовському художньому училищі ім. Грекова, армія в Естонії. Він взяв собі псевдонім «S. Нікас», бо в його становленні велику роль відіграла Прибалтика. Його мати родом з литовського міста Паневежис. Там він працював художником у театрі. Згодом був художній інститут у Вільнюсі. Його студентську роботу в 1978 році відібрали на виставку до Центру Помпіду в Парижі. Він закоханий у Францію й Італію. Навіть дві офіційні дружини розлученого Сафронова — француженка й італійка.
Нікас втілює девіантний аспект сучасного російського духу. В ранніх роботах художник зваблював споживача живопису жанром ню, за що його таврували порнографом. Він суміщає в одній площині картини два часові простори — різномасштабні плани — і компліментарний портретизм.