У Законі "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що рішення про встановлення тарифів (квартплата, опалення, водопостачання) належить до компетенції органів місцевого самоврядування. Проте в Законі "Про місцеве самоврядування в Україні" йдеться про те, що функціями та повноваженнями діяти в інтересах територіальних громад наділена місцева Рада. Чому тоді згадані тарифи затверджує міськвиконком? Скажіть, хто, врешті, за законом має затверджувати тарифи -міськвиконком чи місцева Рада народних депутатів?
І ще. Наше житлово-комунальне підприємство проголосили банкрутом. Нині створили нове - міськкомунгосп. Воно взяло на свій баланс усі будинки ліквідованого ЖКП, а також його техніку, проте... не зарплату. Тому багато двірників, сантехніків та інших комунальників не отримали чесно зароблені гроші. Є рішення суду, щоб із ними терміново розрахувалися, але воно не виконується. Поясніть, чи виступає міськкомунгосп правонаступником ЖКП і чи зобов'язане воно виплатити людям борги по зарплаті?
М. БЛІНОВ,
м. Марганець Дніпропетровської обл.
Сергій ЛАСІКОВ,
заступник міністра
з питань ЖКГ:
- Основу правового регулювання у сфері встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги становлять закони "Про житлово-комунальні послуги" та "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до яких повноваження щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги надані органам місцевого самоврядування.
Статтею 140 Конституції органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, визначено районні та обласні ради. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування належить, серед іншого, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.
Стаття 28 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" окреслює повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад: "встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг в Україні), транспортні та інші послуги".
Закон "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. N2343-ХІІ (далі - закон) встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності -боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
У разі банкрутства підприємства чи ліквідації його в судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (послуги), виконану в період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до закону.
Відповідно до статті 31 закону кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. У першу чергу задовольняються вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припинення трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення цієї справи.