Куди не кинь — всюди цілина для шахрайства. Одне з дуже привабливих і благодатних полів — реклама. Принаймні, таке враження засіло в мізках після спілкування з парою стареньких пенсіонерів, які потрапили в хитро сплетену шахрайську павутину.
«Як можна вижити в цьому світі? Усі норовлять обдурити», — бідкається бабця — інвалід І групи зі статусом учасника війни. Вона навперебій із чоловіком розповіла, що за нужденні пенсії 1400 її та 2300 гривень його з пільговими рахунками за газ по 1500—1800 гривень на місяць зводити кінці з кінцями стало зовсім несила, отож вирішили пошукати роботу для глави сім’ї. Яку? Звісно, сторожем.
Натрапили на оголошення, де в дитячий садок потрібен був сторож віком до 70 років без шкідливих звичок. Зарплатня — 7600 гривень за чергування добу через дві. Зраділи. Усе підходило, а грошища ж які. Мабуть, якийсь приватний багатющий дитсадок.
Хоч у рекламі й просили телефонувати зі стаціонарного апарата, дід не втерпів, набрав номер 0900-322-273 з подарованого зятем мобільного. На другому кінці довго розпитували про стаж, досвід, знайомили з функціональними обов’язками і пообіцяли, що директор перетелефонує, бо кандидат цілком підходить. Радості не було меж. Закортіло відразу ж поділитися нею з дочкою та зятем, проте голос «Водафону» щоразу сповіщав про неможливість здійснити дзвінок та необхідність перевірити рахунок.
Дід, який наловчився поратися з такими операціями, вирішив зазирнути, що на рахунку. Грошей ніколи не бракувало, бо зять, який підключив стареньких, хоч і невеликих статків, завжди справно поповнював його. Старенький подивився на цифру і мало не знепритомнів: більш як 1400 гривень боргу.
ЗМІ переповнені подібними оголошеннями шахраїв, які, не згадуючи про необхідність оплати дзвінків, наживаються на чиємусь незнанні, бракові досвіду. В інтернеті можна знайти застереження щодо такого виду шахрайства. На одному із сайтів автор розповідає про відбирання грошей, яке відбувається в момент здійснення дзвінка.
«Трапляються короткі платні номери, що складаються з трьох — п’яти цифр, і платні номери, схожі на мобільні на зразок 090 (900) і 070 (703). Ще ходять чутки, що платним може бути і на вигляд звичайний телефонний мобільний або міський номер (із міським у Харкові був схожий випадок)», — застерігає фахівець.
Але куди вже моєму знайомому старому знати такі тонкощі!
Правоохоронці кажуть, що виявити таких зловмисників дуже тяжко, бо, як правило, всі лохотронські контори зареєстровано далеко за межами нашої країни. Але ж чому б операторам мобільного зв’язку не подбати про безпеку гаманців своїх клієнтів, не ввести голосові попередження під час здійснення дзвінків на явно шахрайські номери? Та й шахрайськими номерами вільно торгують в Україні. Такі послуги пропонує наприклад сайт Оktell з київськими контактами, Megatron в Одесі, дніпровське ТОВ «Евроинформ», яке без лицемірства вказує, що з тарифами до 60 гривень за хвилину власник номера 0900 зароблятиме відсоток тарифу. За достовірними даними, це до 50% вкраденого.
Чому в Україні процвітає фактично легалізоване телефонне шахрайство, на жаль, питання риторичне. Можна лише висловити припущення, що в цьому брудному бізнесі є ляльководи. Не прості, а провладні і привладні, котрі мають власний інтерес і зиск. Бо без їхнього мовчазного благословення мало що відбувається в нашій та й будь-якій іншій країні.
Дірки в законодавстві, індиферентність у реалізації вже ухвалених документів, кругова порука і корупція створюють оазисні умови для розквіту шахрайства, в епіцентр якого потрапляють здебільшого літні люди, пенсіонери. І не треба їм дорікати, що, мовляв, нехай не шукають безплатного сиру, бо за ним — мишоловка. Не від спокуси до даровизни в них це, а від нужденності й безвиході. Той, хто потопає, як відомо, хапається і за соломинку. Як, скажімо, пенсіонери, що мешкають по сусідству з моїми новими знайомими.
Старенькі знайшли у своїй поштовій скриньці газету, де пропонували препарати чи не від усіх хвороб. Два — чотири курси вартістю 180—1000 гривень — і ви здорові. До того ж передбачливі підприємці для інвалідів та пенсіонерів пропонували знижки аж на 20 гривень. Купили, бо замучили недуги, але ефект виявився цілком передбачуваним.
Можливо, цим старим просто не пощастило, і пропоновані ліки справді всемогутні? Може, й десятки сайтів, що торгують диво-препаратами, також не обманюють своїх покупців? То чому тоді ці препарати не продаються в офіційних аптеках? Чому вони не в серійному виробництві? Це ж злочин проти народу — приховувати панацею!
А на газетних сторінках, які мені показали пенсіонери, є і вихідні дані, дати та місця реалізації препаратів. Можливо, вони просто не цікаві нашим правоохоронцям чи навпаки — аж занадто цікаві людцям, що примножують так свої статки, не забуваючи ділитися з ким потрібно?
Скажете, це вибір кожного — потрапляти на вудочку брудних ділків чи ні. Почасти це справедливо. Але з огляду на наші пенсії й зарплати, що ніяк не можуть наздогнати зростання цін, вибір дуже звужується. Особливо для людей похилого віку, пенсіонерів, яких у нашій країні чи не третина. Отож черга по фата моргану, чи то пак облизні, аж ніяк не скорочується.