Відтанцювали, відспівали, відгуляли. Цього року свій день народження Миколаїв зустрів яскраво, видовищно й весело. Міська влада справді розстаралася. Дійств для дорослих та малих було чимало. Неювілейний День міста виявився різнобарвним і таким, що запам’ятався цікавинками. Так, на пішохідній вулиці Соборній відкрили виставкове містечко, лаунж-зони, food-fest, дитячий парк розваг, контактний зоопарк, розважально-ігрові та розвивальні програми, мотузковий парк, пригодницькі квести, організували турніри з різних видів спорту, активні розваги. Було настільки багато всього, що люди губилися, куди підійти із задоволенням та по задоволення. Свято тривало не день-два. З огляду на те, що через два тижні — день народження області, погуляли-покружляли ще трохи сонячними вихідними. Воно й добре. Доки люди веселяться, доти складається враження, що в них усе непогано. Миколаївці люблять веселитися, жартувати. Вони з неймовірним завзяттям тішаться в соцмережах із голови ОДА «Конана» та з міського голови — супергероя, що всіх врятує. Містяни вже давно живуть у форматі «допоможи собі сам». Ані Конан, ані супергерой нікого не рятує — це точно. На жаль, будь-яке свято минає. Минуло й це. Сестра, що живе в центрі міста, поділилася: на ранок після дня народження місто прибране й чисте. Справді дивно. Втім, уже другого дня після встановлення фотозони IMykolaiv одну з літер розбили. Хлопець-тинейджер вирішив спробувати літеру на міцність і стрибнув на неї. Конструкція не витримала. В обговореннях у соцмережах кажуть — слід було міцнішими робити літери. Наскільки міцнішими? З бетону? Навіщо? У нас залізничний вокзал з бетону, хай по ньому стрибають. То вже таке архітектурне чудовисько, що ніхто не зламає.
За два дні у Миколаєві зламали чудову архітектурну композицію — лавочку під парасолькою. Розтрощили ліхтарі, інші малі архітектурні композиції. Сум, розпач, непорозуміння. Днями відкрили новий сквер з гарними малими архітектурними варіантами. Справді, місто потребує таких форм — скульптур та фонтанів. Тішить, що влада це розуміє. Зовсім не тішить, коли навпаки. Так, на центральній вулиці міста Соборній знову виросли як гриби після дощу жахливі будки-кіоски. Хто ж так не любить рідне місто? Хто дає дозволи на розміщення кіосків на центральній вулиці міста й водночас не вирішує жодного з 500 земельних питань? З одного боку, міський голова каже, що розбиті лавки, розчавлені урни, вкрадена бруківка і самшит, розмальовані стіни і об’єкти культури, підпалені баки стають невід’ємною частиною буденної роботи. Запевняє: «Ми обов’язково все полагодимо і відновимо. І робитимемо так щоразу, допоки люди в Миколаєві не зміняться. Вірю, це станеться, просто зараз нам не вистачає поваги і любові один до одного. Вірю у вас, миколаївці!»
З другого боку, самі миколаївці роблять дива. Мене особисто вразила зупинка, яку розмалювали волонтери з Тернівки (мікрорайон Миколаєва). Вражають проекти, які ініціюють активісти з інших мікрорайонів міста. Вони пропонують, вони готові до дій, вони бажають змінити місто. Таких людей і їхні проекти особисто підтримую! Тих, хто любить це місто, хто спонукає інших його любити. Ніхто, крім нас, його не полюбить.