Нині кожен українець чи не найбільше боїться втратити роботу. Адже вітчизняні ЗМІ періодично повідомлять то про закриття підприємства, то про банкрутство заводу. То чи насправді усе так погано? Чи налаштовані роботодавці лише скорочувати працівників? Чи все-таки є затребувані фахівці, можливо, їх бракує? Які процеси притаманні сучасному ринку праці України: такі, як торік, чи слід чекати нових тенденцій?
Із цими та іншими запитаннями «УК» звернувся до фахівців.
2015-й: як це було
Заступник голови Державної служби зайнятості Сергій Кравченко розповів, що протягом минулого року кількість вакансій, заявлених роботодавцями по Україні, становила 876 тисяч. Отже, не можна сказати, що ринок праці повністю орієнтований лише на скорочення та звільнення.
За словами фахівця, найзатребуванішими у роботодавців торік були висококваліфіковані робітники — слюсарі, токарі, фрезерувальники, електрогазозварники, водії, робітники з ремонту електричного обладнання, а також будівельники різних спеціальностей (малярі, муляри) та працівники сфери послуг (продавці, кухарі, офіціанти, перукарі).
Затребуваними були й лікарі, особливо у сільській місцевості, інженери та бухгалтери з досвідом роботи та високим рівнем кваліфікації, менеджери різних рівнів, а також ІТ-фахівці. Бракувало технологів і фармацевтів, кваліфікованих дизайнерів і редакторів сайтів. У сільськогосподарському секторі — агрономів, зоотехніків. На переконання експерта, подібні тенденції зберігатимуться й цьогоріч.
Але й таким фахівцям роботодавець почасти відмовляє. Найпоширеніша причина: претенденти на вакансії не відповідають вимогам наймачів щодо рівня освіти, кваліфікації й досвіду. Тому в умовах надлишку робочої сили та пошукачів роботи вимоги до претендентів постійно зростають.
Тим, хто не має необхідних професійних знань і досвіду, роботодавці пропонують низьку оплату, що часто спонукає перших відмовитися від працевлаштування.
Кількість вакансій, про які роботодавці поінформували центри зайнятості, на 1 січня 2016 року становила 26 тисяч (порівняно з відповідною датою 2015 року вона скоротилася на чверть). Нині на одну вакансію претендують в середньому 19 осіб — це найвищий показник із 2000 року. При цьому погіршення співвідношення між пропозицією робочої сили та попитом на неї відбулося в більшості видів економічної діяльності та за всіма розділами класифікації професій.
А директор з маркетингу компанії «HeadHunter Україна» Ірина Брицька повідомила, що згідно з даними Міжнародного кадрового порталу hh.ua, найбільш динамічними професійними сферами у 2015 році були фінанси підприємств, виробництво, домашній персонал, державна служба, робочий персонал, продаж і вакансії для молодих спеціалістів.
Однак уперше в ТОП найзатребуваніших не потрапив напрям «вищий менеджмент» — упродовж 2015 року спостерігалась стійка тенденція зниження попиту на керівників.
У регіонах потрібні були продавці, робітники, кваліфіковані спеціалісти на виробництво (інженери й технологи), агроменеджери, лінійні працівники банківських відділень, секретарі, водії і робітники на складі, офіціанти й кухарі. Постійно бракувало «білих комірців» найчастіше у Києві, Дніпропетровську, Харкові, Одесі та Львові.
За словами Ірини Брицької, 2015-й був роком балансування між стабільністю і кризою. За даними опитування роботодавців, 83% із них набирали персонал, але не масово, вузько спрямовано: одна-дві нові вакансії або кілька нових робочих місць за стратегічними напрямами розвитку бізнесу. Суттєве розширення штату могли собі дозволити лише 15% компаній: IT, виробництво, консалтинг, агрохолдинги та деякі банки.
Зарплати й заохочення
Ірина Брицька зазначила, що середня офісна зарплата в Україні становить 3—4 тисячі гривень, у Києві цей показник дещо вищий — 6—7 тисяч. Найбільші зарплати, як і раніше, пропонували програмістам і керівникам (зокрема у сфері продажу і розвитку бізнесу). У регіонах до високооплачуваних фахівців належать керівники філій і регіональні представники великих компаній.
Більшість компаній зафіксували зарплати в гривнях без врахування поточного курсу валют. Оплату праці в іноземній валюті (або в гривневому еквіваленті за поточним курсом), як, скажімо, аутсорсингові IT-компанії і великі міжнародні проекти, своїм співробітникам можуть запропонувати не всі.
До інших видів мотивації підхід компаній майже не змінився. Або роботодавець, як і раніше, не пропонує додаткових програм нематеріальної мотивації (35%), або вони залишилися без змін (29%). Тільки десята частина компаній стала активніше використовувати такі програми, але стільки само роботодавців скоротили їхнє використання.
У кого буде шанс
Марина Брицька, у свою чергу, серед тих, хто буде затребуваним на ринку праці у 2016 році, виокремила:
Молоді фахівці. В період кризи роботодавці змушені економити, зокрема й за рахунок зниження витрат на утримання персоналу. З початком кризи багато компаній переглянули свої вимоги до кандидатів. Знижуючи планку вимог, чимало роботодавців прагнуть заощадити на оплаті праці, таким чином відкриваючи можливості для молодих фахівців. А отже, пропозицій тим, хто лише на початку кар’єри, побільшає. Передовсім ідеться про стажування, асистентську роботу або ті посади, на яких потрібні навички й досвід набувають за кілька тижнів чи місяців (менеджер з продажу, оператор call-центру, промоутер, консультант).
Маркетинг. Компанії також шукатимуть нові шляхи для утримання своїх позицій на ринку. Тому більшість вакансій у цій професійній галузі передбачає або роботу з розвитку бізнесу (пошук нових клієнтів і ринків, продаж реклами), або інтернет-маркетинг. Останнім часом ця спеціалізація розвивається особливо активно, і кількість вакансій у маркетингу збільшується насамперед за рахунок пропозицій для фахівців SEO (Search engine optimization — розкрутка інтернет-сайтів), SMM (Social media marketing — привернення трафіку або уваги до бренду), копірайтинг, реклама.
Продаж. Специфіка цієї сфери — підвищений попит на фахівців з прямого продажу. В умовах кризи успішний продаж — запорука виживання бізнесу. Проте роботодавці досить практично підходять до оплати праці фахівців. Зазвичай вважають, що фахівець з продажу має бути орієнтований на результат, а значить, основний його дохід — бонуси та премії. Тож на ринку праці останнім часом помітна тенденція до зниження фіксованої частини оплати праці та збільшення бонусної.
IT. Інформаційні технології загалом і розробка ПО зокрема — сфера і спеціалізація, які найменше постраждали від кризи. Орієнтація на західних клієнтів дає можливість більшості компаній пропонувати співробітникам високі зарплати і привабливі умови праці. За підсумками 2015 року ця професійна сфера потрапила в ТОП-10 галузей з найвищим попитом на співробітників.
КОМПЕТЕНТНО
«Якщо добре платити — то спеціалістові»
Лідія ТКАЧЕНКО, провідний науковий співробітник Інституту демографії і соціальних досліджень НАН України:
— Нині щодо українського ринку праці прогнози робити досить важко. Адже він нестабільний і досить розмитий. Трохи легше спрогнозувати, які професії поступово втрачатимуть актуальність. Передусім це допоміжний персонал в офісах (секретарі, офіс-менеджери, численні помічники керівників) — так званий офісний планктон, який не видає кінцевого продукту. Набирали його, найімовірніше, для того, аби надати офісу солідності й створити керівникові додатковий комфорт. Утримувати їх стає невигідно, особливо в часи економічної кризи.
Також втрачається попит на фахівців середньої кваліфікаційної ланки. Бо якщо й платити достойну зарплату, то справжньому професіоналові, людині, яка має не лише диплом, а й справжні знання, бажано досвід. Така людина має бути готова підвищувати кваліфікацію, а за потреби перенавчитися або опанувати суміжну професію.
Окрім цього маємо парадокс: роботодавцям потрібні фахівці масових робітничих професій (слюсарі, токарі, зварювальники), а в профтехучилищах дуже важко набрати молодь, яка бажає опановувати саме такі професії. Ніде правди діти, не хочуть хлопці працювати на заводах за верстатами, адже робота важка, брудна й доволі травмонебезпечна. А платять за неї небагато. Тому працівники з досвідом роботи у цій сфері були, є і, напевне, будуть затребуваними й надалі.
Поки що буде попит на ІТ-фахівців. Проте, на мою думку, він поступово знижуватиметься. Адже колись азів комп’ютерної грамотності навчали на спецкурсах, а нині тато й мама вже самотужки можуть навчити цього свою дитину. Так само з часом користувачі ПК навчаться самостійно створювати невеличкі програмки для власних потреб. А отже, програмування поступово перейде в розряд базових навичок, азами якої мають володіти всі. Тому бути лише ІТ-фахівцем, скажімо програмістом, стане неактуально й неперспективно (звісно, якщо ти не надто крутий хакер). Тому, аби бути затребуваним висококласним спеціалістом, навіть за умови найвіртуознішого володіння комп’ютером потрібно мати ще якусь суміжну спеціальність.
А такі професії, як лікар, вчитель, няня, вихователь, потрібними будуть завжди. Інша річ, чи зможе людина знайти хороше місце роботи з гідною оплатою та зайняти свою нішу, зацікавити роботодавця, вигідно подавши свої переваги.
Єдине пораджу тим, хто закінчує школу: принаймні спробувати все-таки здобути вищу освіту. І щоб це не обтяжувало батьків, вступати на бюджет. Якщо за кілька років юнак чи юнка зрозуміє, що обраний фах — не до душі або на цю професію немає попиту на ринку раці, завжди можна перевестися з одного навчального закладу до іншого. Або з часом опанувати ще одну чи кілька професій. А з таким багажем знань і навичок матимете і впевненість, що без роботи, а отже, і без засобів до існування ви точно не залишитеся.