"Хто розвінчає радянські міфи?"

Людмила ЯНОВСЬКА
5 квiтня 2014

Надзвичайною зміною в цьому напрямку, яку намагається реалізувати новий директор інституту Володимир В’ятрович, є створення галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті, який має перебрати в своє відання документи карально-репресивної системи СРСР з 1918 по 1991 рік з архівів СБУ, СЗР, МВС. Вони неймовірно важливі, адже російська пропаганда нині дуже активно використовує численні міфи радянської доби, бо вони досі не розвінчані.

Зірку над Верховною Радою, яка нагадувала комуністичну епоху, зняли в кінці січня. Фото з сайту politnavigator.net

Тож потрібно, щоб якнайбільше людей ознайомилися з цими документами і побачили, чим був радянський тоталітарний режим. Володимир В’ятрович згадав слова Євгена Марчука, колишнього високопосадовця КДБ, про одну з причин розпаду СРСР. Система КДБ почала руйнуватися через те, що у другій половині  80-х років минулого століття її молоді співробітники, залучені до процесів реабілітації, переглядаючи справи незаконно засуджених людей, почали втрачати лояльність до радянської влади і до свого комітету.

Місія оновленого Українського інституту національної пам’яті — зокрема і вказувати, хто не має права бути увічненим. Щоб, за словами Володимира В’ятровича, наші діти не ходили вулицями, названими іменами катів. У топоніміці нашої держави не повинні возвеличуватися герої тоталітарного минулого, подолання якого вважає головним завданням для Українського інституту національної пам’яті його новий директор.

«Багато хто був упевнений, що після розпаду СРСР у 1991 році радянське минуле зникло в Україні саме по собі. На жаль, так не сталося, — наголошує він, розповідаючи про передумови реформування закладу. — Спонтанною спробою розпрощатися з ним був Майдан 2004 року. Люди вийшли на вулиці захистити своє право на вибір, яке тоді було дуже антирадянським, бо в СРСР його не існувало. Та за Помаранчевої революції подолати цей совок остаточно не вдалося. Відповідно він повернувся й дуже активно взяв реванш у 2010 році.

Майдан 2013 року спровокувала новина про згортання й припинення європейської інтеграції України. Наступні події, від розгону студентів і до розстрілу Небесної Сотні, дуже яскраво засвідчили, що в Україні здійснюється системна спроба повернення до тоталітаризму радянського зразка 1930 — 1950 років. Ми отримали політичних в’язнів, швидкі й показово несправедливі суди, навіть таємні викрадення й тортури людей. Але такі дії влади лише посилили протест українців і врешті привели до його переростання в антирадянське повстання.

Тож російський президент Путін побачив у Майдані найбільшу загрозу для своїх планів відродження Радянського Союзу. Тому пішов на безпрецедентні кроки: диверсії на українській території з посилення так званих сепаратистських настроїв, агресію й анексію Криму. Путін робив це не заради того, щоб захистити Януковича та росіян в Україні, які нібито зазнавали утисків, а задля порятунку радянської України, бо без неї відновлення Радянського Союзу неможливе.

У протистоянні цій агресії нам уже недостатньо опиратися лише на стихійні процеси, які почалися на Майдані. Вони мають перерости в серйозну зважену державну політику, головним інструментом якої і стане Інститут національної пам’яті».

Планується повернути йому найближчим часом попередній статус центрального органу державної влади, а щоб забезпечити його незалежність від політичної ситуації в Україні — згодом навіть ухвалити спеціальний закон, зокрема про досить складну процедуру обрання керівництва інституту. Яке в Польщі, наприклад, обирає рада, сформована за квотами від президента, парламенту й громадськості.

Крім архівного напрямку, головними в роботі інституту його новий директор вважає організацію наукових досліджень на базі архівних матеріалів та інформування громадськості про їхні результати й реалізацію освітніх проектів. «Важливо зберегти для наступних поколінь місця, де історичні події можна побачити, відчути», — говорить Володимир В’ятрович про значення для суспільства музеїв, заповідників, пам’ятників. Половина населення України, зауважує він, вивчали в радянських школах історію СРСР, не читали Історію України. Таких багато і серед людей, які приймають політичні рішення в країні. Тому потрібна інформаційно-просвітницька кампанія з допомогою виставок, музеїв. Ця інформація має бути доступною, зрозумілою, легко сприйматися.

А перші здобутки Майдану, переконаний директор інституту, мають перерости в системні реформи й спричинити незворотні зміни в країні. 



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua