Нинішній Генеральний секретар НАТО 63-річний норвежець Єнс Столтенберг не має більше наміру перебувати на своїй посаді й хоче її залишити восени, коли закінчиться термін його мандата. Цю інформацію журналістам у Брюсселі підтвердила речниця Генсека Оана Лунгеску.

Єнс Столтенберг обіймає посаду Генерального секретаря однієї з найвпливовіших міжнародних організацій — Північноатлантичного альянсу вже протягом майже дев’яти років. Із жовтня 2014-го мандат чинного Генсека продовжували вже тричі. Востаннє термін його повноважень було продовжено ще на рік, до 30 вересня 2023-го, незабаром після початку війни росії проти України. Хоч сам Столтенберг мав намір уже тоді залишити посаду і повернутися в рідну Норвегію, де на нього чекало крісло керівника центрального банку країни.

Проте останнім часом у дипломатичних колах почалися дискусії, щоб знову продовжити термін повноважень Столтенберга до квітня 2024 року. І нібито всі 30 країн-членів організації підтримали цю позицію, оскільки він добре знає і справляється із ситуацією, спричиненою російським вторгненням в Україну. Однак опоненти такої думки зауважують, що ще одне продовження терміну перебування Єнса Столтенберга у кріслі очільника

НАТО справить враження, ніби країни-члени не можуть дійти консенсусу і запропонувати на цю посаду іншу людину.

Східний фланг

Паралельно з дискусіями щодо продовження мандата Столтенберга в Європі тривають пошуки його ймовірного наступника. Війна, яку розв’язала москва, значно ускладнила ухвалення цього рішення, яке потребує консенсусу між лідерами 30 країн-членів НАТО. Адже наступний Генеральний секретар повинен вміти майстерно балансувати, заохочуючи країни-члени продовжувати постачати зброю в Україну та розбудовувати власну оборону НАТО, формально залишаючись осторонь участі у війні. Як кажуть європейські дипломати, такими якостями володіє мало хто.

Найімовірнішими кандидатами називають прем’єр-міністра Нідерландів Марка Рютте, прем’єр-міністра Естонії Каю Каллас і міністра оборони Великої Британії Бена Воллеса. Серед іншої групи кандидатів — прем’єр-міністр Литви Інгрід Шимоніте, президент Словаччини Зузана Чапутова та очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, яка представляє ФРН.

Оскільки досі всі Генеральні секретарі НАТО були чоловіками, то в лавах організації панує думка, що настав час призначити на цю посаду жінку. Є й ті, котрі вважають, що, обираючи кандидата, варто дотримуватися більшої регіональної різноманітності. Попередниками норвежця Столтенберга були данець, нідерландець та британець, тож, мовляв, варто поглянути і в інших напрямках. Дехто вважає, що кандидат від Східної Європи нині найліпше відповідає вимогам часу.

Ще до вторгнення росії в Україну в Альянсу були наміри обрати на посаду Генерального секретаря представника східноєвропейської країни. Війна, розв’язана рф, посилила аргументи на користь політика від Латвії, Литви чи Естонії, оскільки саме ці країни роками застерігали колег від загрози, яку становить для НАТО росія. У Ризі, Вільнюсі й Таллінні добре знають та розуміють логіку і менталітет росіян, а ці якості будуть надзвичайно важливими для того, хто має очолити Альянс.

Серед кандидатів називають і президента Румунії Клауса Йоганніса. Однак як кажуть експерти, його кандидатура може зіткнутися з опором Угорщини, яка має непросту історію відносин з Бухарестом, і групою країн, які надають  перевагу жінці-кандидатці. Є країни, які побоюються, що представники Східної Європи займатимуть надто войовничу позицію щодо росії, і це за нинішніх напружених обставин може загострити і без того складну ситуацію.

Що пропонує Захід

Міністра оборони Великої Британії Бена Воллеса дуже поважають, до того ж, раніше він говорив, що був би не проти обійняти посаду Генсека НАТО.  Проте очікують, що багато європейських столиць, зокрема Париж, заперечуватимуть проти представника Лондона та наполягатимуть на кандидатурі від ЄС.

Один з можливих компромісів, який називають у Брюсселі, — Генсек від Нідерландів. Політики із цієї країни очолювали організацію загалом протягом 21 року. Нідерландців вважають серйозними в питаннях оборони, але не такими жорсткими, як представники країн Балтії. Крім очільника нідерландського уряду Марка Рютте, називають ще імена віцепрем’єр-міністра — міністра фінансів Сігрід Кааг і міністра оборони Кайси Оллонгрен.

Очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, яка в уряді Ангели Меркель обіймала посаду міністра оборони, має загалом непогані шанси на підтримку західних столиць, проте поки що не зрозуміло, як сама вона ставиться до цієї перспективи. Речник Єврокомісії Пітер Стано на запитання журналістів про можливі зміни в кар’єрі своєї шефині відповів: «Ми ніколи не коментуємо такі припущення».

Ще одна претендентка, чиє ім’я викликає захоплення в українців, — віцепрем’єр-міністр Канади українка за походженням Христя Фріланд. Проте експерти не плекають великих надій на призначення представниці Канади на посаду Генсека НАТО. Оскільки Альянс нині зосередив зусилля на зміцненні оборони, а низькі витрати Оттави на оборону і те, що вона не на європейському континенті, означають, що канадієць навряд чи отримає цю посаду. І хоч серед претендентів на крісло Генсека НАТО чимало достойних і досвідчених політиків, у Брюсселі сподіваються, що все-таки союзникам вдасться вмовити Єнса Столтенберга не залишати Альянс у цей відповідальний для Європи і світу час.