Як встановлюються тарифи на послуги з утримання будинку та прибудинкової території? Зокрема, як маємо платити за утримання ліфта і чи саме мешканці будинку мають за це платити?
М. ЛЕВЧЕНКО, м. Світлодарськ Донецької обл.
Віталій ШАПОВАЛЕНКО, заступник міністра
з питань житлово-комунального господарства:
- Статтею 66 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що плата за користування житлом обчислюється з огляду на загальну площу квартири. Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 20.05.2009 року N 529, передбачено, що розмір тарифів (нормативних витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) визначається згідно з Типовим переліком послуг та по кожному будинку окремо, залежно від кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій.
До типового переліку належать послуги з виконання комплексу робіт, спрямованих на створення необхідних умов для проживання людей і забезпечення збереження житлових будівель та технічного обладнання. Калькуляційною одиницею для розрахунку тарифів на зазначені послуги та їх складові визначено 1 кв. м загальної площі квартир будинку.
Таким чином, стягнення плати за користування ліфтом, виходячи із 1 кв. м загальної площі квартир, відповідає вимогам чинного законодавства. Слід зазначити, що мешканці платять не за користування ліфтом, а за утримання та обслуговування одного із елементів загального майна багатоквартирного будинку. Така ж схема встановлена щодо всіх будівельних та інженерних конструкцій, систем будинку (система димовиведення й пожежогасіння, сміттє- провід, сходові клітки, покрівля тощо). Тобто ліфт - це така ж сама частина будинку, як сходові клітки, горище, підвал, і мешканці платять не за поїздки, а за те, що ліфт працює. Отже, мешканці беруть участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку.
Зміна методики розрахунку вартості послуг з утримання будинків та їх складових суперечить вимогам Житлового кодексу Української РСР та постанові Кабінету Міністрів від 20.05.2009 року N 529. Це пояснюється багатьма чинниками, насамперед такими: кількість проживаючих у квартирах чи будинках може змінюватися, може бути, що в квартирі проживає більше людей, ніж зареєстровано, і навпаки. Квадратний метр загальної площі є сталою величиною і дає змогу рівномірно розподілити витрати обслуговуючого підприємства. Тобто це плата не за користування ліфтом, а участь у витратах на його утримання.
Отже, всі власники (наймачі) квартир чи нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку як співвласники будинку (і ліфта) несуть відповідальність за справний стан і безпечну експлуатацію ліфтів і зобов'язані брати участь у витратах на його технічне обслуговування та експлуатацію незалежно від того, користуються вони ним чи ні. Нарахування плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, у тому числі і технічне обслуговування ліфтів, виконавцями цих послуг має здійснюватися на загальну площу квартири, відповідно до даних свідоцтв на право власності на нерухоме майно.
Відповідно до ДБН (домобудівних нормативів) В.2.2-15-2005 року "Будинки і споруди" загальна площа квартири включає площу не лише житлових приміщень, а й підсобних з урахуванням балконів, лоджій, веранд. При розрахунку загальної площі квартири площа веранд, лоджій, терас та балконів враховується зі знижувальними коефіцієнтами. Житлову площу квартирних будинків визначають як суму площ кімнат без урахування площі балконів, веранд, лоджій тощо.
Згідно з чинним законодавством, рівень рентабельності для підприємств житлово-комунального господарства формується з урахуванням необхідності сплати податку на прибуток підприємств та спрямування частини отриманого прибутку на технічне переоснащення підприємств і не повинен перевищувати в цілому по підприємству 12%.
