НОВАЦІЯ
На Рівненщині започаткували послуги із супроводу незрячих
Рівнянка Тетяна Войтович не втомлюється допомагати людям, котрі волею долі опинилися в такій самій життєвій ситуації, як і вона, — втратили зір. І одночасно стали, по суті, «в’язнями» власних помешкань: зайнятим щоденним виживанням родичам не завжди вдається викроїти час для їхнього супроводу містом. З пропозицією налагодити такий супровід як соціальну послугу Тетяна Войтович, оббивши поріг не одного службового кабінету, звернулась до обласного центру зайнятості. І саме тут знайшла порозуміння та підтримку.
Своєрідний експеримент розпочали з Рівного: міський центр зайнятості уклав угоду з навчально-виробничим підприємством Українського товариства сліпих на проведення громадських робіт із супроводу інвалідів з вадами зору — за кошти Фонду загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття.
— Завдяки цим людям, які є нашими очима, ми на якийсь період стаємо незалежними від обставин, — каже Тетяна Войтович. — Адже кожен має право на вільне пересування в просторі. Але ми його самостійно реалізувати не можемо, бо соціум не пристосований до сприйняття нас такими, які ми є. Супроводжуючі добре, чемно роблять свою справу: застерігають від небезпеки, заповнюють необхідні документи, купують ліки та харчі, а ще розповідають, як змінюється на краще наше рідне місто. Ми ж бо цього не бачимо, бо живемо у вічній пітьмі. І ви знаєте, в ці моменти спілкування світ стає для нас кольоровим! Після такого супроводу той із нас, хто соціально адаптованіший, наступного разу піде потрібним маршрутом сам. Виходить, що і одна ластівка може принести на своїх крилах справжню весну.
— Мабуть, символічно, що цей напрям роботи ми започаткували торік саме навесні, з великою надією на те, що люди, яким не судилося бачити світ, повернуться до повноцінного життя. Цей вид послуг затребуваний, тому вже найближчим часом у проекті будуть задіяні Дубенський, Сарненський та Костопільський райони, — додає заступник директора Рівненського обласного центру зайнятості Тетяна Новорок. — Єдина проблема: люди, які здійснюють супровід, змінюються щопівроку — саме стільки, за законодавством, можуть тривати оплачувані громадські роботи. Зробити такий супровід кваліфікацією (професією) ми могли б, але ж де працевлаштуються ці люди? Чи багато знайдеться роботодавців, готових узяти на роботу інваліда по зору, та ще й супроводжуючого? Тому поки що маємо ось такий вихід із ситуації. І, до слова, зараз розширюємо спектр соціальних послуг та число самих супроводжуючих.
Тепер на черзі — подібна робота з дітьми з особливими потребами. Доки батьки працюють, діти-візочники сидять у чотирьох стінах власної квартири — без живого спілкування, без вражень, без можливості побачити, як квітнуть каштани чи вишні… До розпорядження міського голови «Про організацію та проведення на території міста Рівне оплачуваних громадських робіт у 2012 році» внесено зміни, якими передбачено нові види громадських робіт: «супровід дітей та молоді з особливими потребами» і «проведення з ними занять освітнього та реабілітаційного характеру». А це означає, що і для них світ не буде тісним — він неодмінно стане широким і кольоровим. Якщо до справи підійти з християнською мораллю.
ДОВІДКА «УК»
За сприяння служби зайнятості з початку року працевлаштовано 150 осіб з інвалідністю, що на 39% більше порівняно з таким же періодом 2011 року. 25 із них влаштовано на дотаційні робочі місця, 5 отримали одноразову виплату допомоги для організації підприємницької діяльності, 60 брали участь в оплачуваних громадських роботах. За направленнями центрів зайнятості проходили професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації 64 безробітних з інвалідністю. Усього з 2008 року понад 4 тисячі інвалідів скористалися послугами служби зайнятості, кожному третьому з них тут підшукали роботу.