«Треба боятися не великих витрат, а малих доходів», — відома фраза першого доларового мільярдера Джона Рокфеллера. Згадала про неї днями, коли випала нагода поспілкуватися з його цілеспрямованими співвітчизниками — ні, не в Америці, — у мальовничому куточку Рівненщини, що цілком відповідає своїй назві «Країна мрій». Четвертий рік саме тут проводить відпустку команда американських волонтерів, які представляють громадську організацію «Східноєвропейська молодіжна місія». Ці люди витрачають особисті кошти на перельоти й видання чудової літератури українською, щоб донести нашим дітлахам: світ тримається на одвічних християнських цінностях — вірі, надії та любові. І нам, якщо будемо єдині в своєму прагненні, цілком під силу зробити його кращим, добрішим, милосерднішим. Здається, американці просто-таки прикипіли й до цього оздоровчого закладу, і до наших дітей, з якими пов’язують успішне завтра України. І разом моляться за мир…
— Чому я з командою тут? Бо моє серце і серце «Країни мрій» стали одним цілим, — образно висловлюється аудитор однієї з успішних американських фірм лідер команди волонтерів Террі Кайл із Техасу. — Цього року мені виповнюється 60, міг би вже покинути роботу і жити в Україні, яка мені дуже імпонує. Повірте, гроші нічого не означають у житті.
Це каже успішний аудитор-американець! Те саме почула від іншого лідера Сьюен Міллз із Нової Кароліни, яка має власний сімейний бізнес. Весь вільний час ці люди витрачають на поїздки Америкою в пошуках небайдужих, які так само власним коштом прилетіли до українських дітей (таких груп в Україні чотири: ще на Івано-Франківщині та Полтавщині). Люди швидко захоплюються ідеєю, але коли доходить до трьох тижнів відпустки і власних інвестицій у неї, ризикують не всі. Зате той, хто хоч раз приїхав в Україну, кажуть напрочуд відкриті й приємні американці, цілий рік шукає нагоди, як і де заробити більше, щоб повернутися сюди. І (о, диво!) повторюють ту-таки фразу Рокфеллера!
Вони цілком зруйнували і мій стереотип американця-споживача, такого собі бюргера, який нічого не хоче бачити за порогом власного дому. Бо у них великі й чисті серця, відкриті для наших дітей. Окрім того, що наші діти кмітливі й щирі, вони ще й швидко опановують англійську, стверджують американці. Бо хіба можна створити досконалішу методику її вивчення, ніж ось таке довірливе й невимушене спілкування в чарівному куточку, який, наче на замовлення, зветься «Країною мрій»? Тут ніби за помахом чарівної палички здійснюються найвеличніші й найпотаємніші мрії кожного. Незалежно від національності, політики й геополітики. Бо в нас одна наднаціональність — людяність, якій не заважають кордони і сотні тисяч кілометрів.
На урочистій лінійці-відкритті оздоровчої зміни урочисто внесли прапори України та США. І доки їх піднімали на щоглу, малі українці й дорослі американці разом співали обидва гімни, тримаючи долоні біля сердець. Мені здавалося, що перекладачі їм уже не потрібні, бо мова серця однакова у всьому світі. А в пам’яті сплив ще один вислів Рокфеллера про те, що за вміння спілкуватися з людьми він заплатив би більше, ніж за що-небудь інше на світі. Хіба тут посперечаєшся?