У березні 2014 року Російська Федерація після введення військ окупувала український Крим, внаслідок чого діяльність правоохоронних органів України на півострові, зокрема прокуратури, було фактично заблоковано. Відповідно до наказу виконувача обов’язків Генерального прокурора України від 12 червня 2014 року, Прокуратуру Автономної Республіки Крим у зв’язку з тимчасовою окупацією переведено до Києва. У вересні 2016-го за клопотанням прокурора автономії було реорганізовано структуру прокуратури АРК, збільшено її штат, а окремі структурні підрозділи переведено в Херсон, оскільки тут працює кримське регіональне управління СБУ.
31 березня 2017 року за участі Генерального прокурора України Юрія Луценка та прокурора АР Крим Гюндуза Мамедова відбулося відкриття головного офісу Прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя у Києві. З 2016-го визначено напрями роботи правоохоронних органів автономії на території материкової України, організовано роботу з Міжнародним кримінальним судом, налагоджено співпрацю з неурядовим сектором, розроблено методику розслідування кримінальних проваджень злочинів проти національної безпеки та воєнних злочинів у зв’язку з тим, що до 2014-го у цих категоріях справ фактично не було слідчої та судової практики. Усе це знайшло відображення у Стратегії розвитку діяльності Прокуратури АРК та м. Севастополя в умовах тимчасової окупації на 2019—2021 роки.
22 жовтня 2019-го наказом Генерального прокурора на посаду керівника Прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя було призначено Ігоря Поночовного. Про нинішню роботу цього органу, нові виклики та завдання, що виникли у зв’язку з браком фактичного доступу до окупованої Російською Федерацією території Кримського півострова, в інтерв’ю керівника Прокуратури АРК та м. Севастополя старшого радника юстиції Ігоря Поночовного.
— Нещодавно на пресконференції ви повідомили, що Україна надіслала до Міжнародного кримінального суду докази воєнних злочинів РФ в окупованому Криму, де громадян України призивають на військову службу до армії держави-окупанта і пропагують цю службу серед цивільного населення. Будь ласка, розкажіть конкретніше про ці злочини. Яких результатів очікуєте від рішень Міжнародного кримінального суду і коли це можливо?
— Справді, нещодавно Прокуратура АР Крим та Севастополя спільно з громадськими організаціями направила чергове вже дев’яте інформаційне повідомлення до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду (МКС). У ньому містяться докази широкомасштабності та систематичності ведення державою-окупантом політики пропаганди військової служби на півострові, зокрема серед дітей.
Держава-окупант та її окупаційна адміністрація впровадила й реалізує на території півострова широкомасштабну політику військово-патріотичного виховання громадян, до якої залучено міністерства освіти, оборони, культури Російської Федерації, федеральне агентство у справах молоді тощо. Там діють організації й інституції, мета яких — пропаганда військової служби в армії РФ серед дітей різного віку. Найвідоміші з них «Юнармія» та «Кримпатріотцентр». У свідомості кримчан із дитинства формують «правильне» розуміння війни як невід’ємної частини життєдіяльності країни-агресора.
Мета цих інформаційних повідомлень — початок повноцінного розслідування Офісом прокурора МКС воєнних злочинів, скоєних у Криму, і притягнення високопосадовців держави-окупанта до відповідальності. Офіс прокурора перебуває на завершальному етапі попереднього вивчення, найближчим часом очікуємо початку розслідування справи щодо України.
— Із 2015 року Росія протиправно провела на території окупованого півострова 11 призовних кампаній до збройних сил РФ. За цей час на строкову військову службу незаконно призвано близько 25 000 кримчан. Чи втрачені ці люди для України? Як і чим можуть протистояти цьому наші правоохоронні органи?
— Очевидно, що одне із завдань Кремля — розірвання зв’язків материкової частини України із Кримом на всіх можливих рівнях. Жителі півострова стали заручниками окупаційного режиму, а ми маємо робити все можливе, щоб кримчани відчували себе громадянами України.
Відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, а саме статті 51 Конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 року, яка прямо забороняє державі-окупанту проводити призов громадян, здійснювати тиск або іншу пропаганду добровільного вступу до лав збройних сил, кримчани, яких призивали на службу до збройних сил Російської Федерації, — жертви незаконних дій посадових осіб РФ та її окупаційної адміністрації. Кримчанам, яких все-таки призвали в армію держави-окупанта, не загрожує жодна відповідальність за законодавством України. Оскільки до нас систематично звертаються кримчани з інформацією, що їх призивають, допомагають нам у документуванні воєнних злочинів. Звісно, не можна говорити, що ці люди втрачені для України. Проте на державному рівні необхідно посилити комунікацію із кримчанами, це дасть змогу повернути окуповану територію півострова разом з його жителями.
Правоохоронним органам протистояти такій політиці держави-окупанта складно, адже Україна, на жаль, не контролює тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополя.
Прокуратура автономії здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за фактом незаконного призову кримчан на службу в ЗС РФ за статтею 438 КК України (порушення законів і звичаїв війни). У кримінальному провадженні повідомлено про підозру «військовому комісару» м. Ялти та «військовому комісару» міст Євпаторії та Саки за фактами примусу кримчан служити у збройних силах держави-окупанта.
У межах кримінального провадження надають належну правову оцінку діям суддів незаконно створених на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя судів, які ухвалювали рішення в адміністративних та кримінальних справах щодо громадян України за ухилення від проходження військової служби у збройних силах Російської Федерації.
— А які вже є вироки щодо злочинів у Криму періоду окупації півострова?
— Із 2014 року загалом є 30 вироків. Серед них колишньому депутату Верховної ради АР Крим VI скликання В. Ганишу, якого засуджено за ч. 1 ст. 111 КК до 12 років позбавлення волі, колишньому «міністрові охорони здоров’я Республіки Крим» П. Міхальчевському, якого засуджено за ч. 1 ст. 111 КК до 10 років позбавлення волі, колишньому депутату Верховної ради АР Крим VI скликання С. Савченко, яку засуджено за ч. 1 ст. 111 КК до 14 років позбавлення волі.
— У «кадетських училищах, військових навчальних закладах, загальноосвітніх школах» на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя створюють воєнізовані класи, де навчають дітей тактики і стратегії воєнних дій. Таке навчання проводять і кадрові офіцери міноборони РФ. Чи відкриває Прокуратура АРК та м. Севастополя кримінальні провадження проти таких офіцерів міноборони РФ?
— Кримінальне провадження, про яке я казав, стосується всіх фактів незаконного призову та пропаганди добровільного вступу в армію держави-окупанта. Перевіряємо причетність до скоєння воєнного злочину вищого керівництва РФ і безпосередніх виконавців, до яких можна зарахувати й офіцерів міноборони РФ.
— Які ще злочини за період тимчасової окупації Криму зафіксувала Прокуратура АРК та м. Севастополя? Що роблять з отриманими даними після того, як злочини зафіксовано? Чи передають до міжнародних судів та інстанцій? Чи проблемно отримувати українським органам влади дані з тимчасово окупованого Криму та міста Севастополя через брак доступу до території та співпраці з державою-окупантом?
— Усі злочини, скоєні на території тимчасово окупованого півострова, ми згрупували за кейсами, наприклад умисні вбивства, тортури, нелюдське поводження, порушення прав та свобод, тривалі незаконні затримання, позбавлення права на справедливий суд, незаконна депортація та колонізація, незаконний призов до лав ЗС РФ та привласнення публічної і приватної власності, культурних цінностей, сюди ж належить і кейс з екології. У кожному кейсі систематизовано кримінальні провадження, які розслідують правоохоронні органи автономії, відповідно до норм КПК, але з урахуванням міжнародного гуманітарного права. Докази, які отримуємо під час розслідування кримінальних проваджень, лягають в основу повідомлень до Офісу прокурора МКС, використовує у поданні міждержавних позовів проти РФ Міністерство юстиції України. І до національних судів скеровуємо обвинувальні акти.
У зв’язку з браком фактичного доступу до окупованої Російською Федерацією території Кримського півострова отримання доказів і розслідування кримінальних проваджень значно ускладнилися, перед нами постали нові виклики та завдання. Однак нам вдалося за короткий час повністю переформатувати свою роботу, навчитися ефективно використовувати різні механізми для встановлення обставин скоєння злочинів та причетних осіб. Як показують підсумки нашої роботи, такі нові механізми доволі дієві. Повністю налагоджено роботу з громадськими та неурядовими організаціями, які сприяють у комунікації з кримчанами та надають експертну підтримку.
— Чи звертаються до прокуратури кримчани з тимчасово окупованого Криму?
— Так, звичайно, звертаються. Прокуратура АР Крим та м. Севастополя створила максимально безпечні механізми комунікації із кримчанами. Це і запроваджений онлайн-відеозв’язок за допомогою Skype, можливість анонімного звернення, крім звичного прийому громадян, можна звернутися через інтернет, написавши в Viber, WhatsApp, Telegram.
Для інформування жителів тимчасово окупованого півострова про порушення державою-окупантом їхніх прав встановлено інформаційні банери на КПВВ «Чонгар», «Каланчак» та «Чаплинка». На цих КПВВ розповсюджують буклети, в яких міститься інформація про контактні дані органів прокуратури, правоохоронних органів, центрів безоплатної правової допомоги та правозахисних неурядових організацій. Ми готові надати допомогу кожній особі, яка до нас звертається.
Андрій ЩЕКУН,
головний редактор газети «Кримська світлиця»,
для «Урядового кур’єра»