Попри мінські домовленості, терористи не припиняють озброюватись та обстрілювати українські війська та мирні житлові квартали. Відлуння війни, яка триває уже понад рік на сході країни, чути й у сусідніх областях. Особливо це помітно на Харківщині, яка має найбільшу — 300-кілометрову — протяжність лінії зіткнення із зоною АТО. Додає напруги також понад 300-кілометрова смуга кордону з країною-агресором, яка стала режисером і водночас виконавцем розпалювання конфлікту в Україні, та дедалі частіші погрози терористів утворити на теренах центру Слобожанського краю так звану Харківську народну республіку. Однак, попри ці та інші залякування, замішані на крові мирних харків’ян, жителі області словами та ділами підтверджують, що вони — справжні громадяни та патріоти держави Україна. Чим нині живе прифронтовий край, власному кореспонденту «Урядового кур’єра» розповідає голова Харківської облдержадміністрації Ігор РАЙНІН.
— Ігоре Львовичу, з огляду на останні події на Донбасі та постійні намагання терористів дестабілізувати ситуацію в області питання безпеки та оборони Харківщини вийшли на перший план. Що робите в цьому напрямі?
— Насправді дуже багато. Це системна робота, яка включає кілька напрямів. На позачерговій сесії обласної ради ми проголосували за визнання Росії країною-агресором. За це віддали свої голоси 99 депутатів — понад дві третини всього депутатського корпусу. Для Харківської області це рішення дуже показове. Воно дає відповідь на запитання, який рівень громадянської консолідації, політичної стійкості має наш регіон.
Що стосується державного кордону, то його охорона і оборона — це різні поняття. Охороною займається Державна прикордонна служба. Я вважаю, що свої функції вона виконує ефективно, тож до її роботи в мене немає запитань. Пропускний режим забезпечено відповідно до чинного законодавства. Оборона кордону складається із трьох ліній. Перша — це об’єкт «Стіна», будівництво якого продовжимо з Кабінетом Міністрів. Другу лінію тримають підрозділи Збройних сил. І третя лінія — взводно-опорні пункти, які будують за погодженням з Міноборони на найбільш небезпечних напрямках, таких як бєлгородський, вовчанський та золочівський. Це не блокпости з мішками, наповненими піском, а надійні довгочасні військово-інженерні споруди — із захищеними каналами зв’язку, бліндажами, укриттям для техніки. Вони здатні тримати під контролем значну ділянку території, витримувати обстріли важкого озброєння. Один такий взводно-опорний пункт ми вже споруджуємо на бєлгородському напрямку. Окрім цього, Харківська область отримала завдання побудувати 31 взводно-опорний пункт на території Луганської області. Перший об’єкт здамо 1 травня.
Об’єкти критичної інженерної інфраструктури — мости та інші споруди — охороняють бійці Національної гвардії і добровольці. За це ми вдячні харківській самообороні й усім добровольцям. Після мого звернення до Президента України і відповідного рішення глави держави нам вдалося підсилити й збільшити кількість особового складу прикордонної служби та МВС України у Харківській області. Усі ці заходи, як на мене, попри напругу і намагання Російської Федерації дестабілізувати у нас ситуацію, дають нам змогу утримувати її досить спокійною.
— Перед тим як ви очолили Харківську ОДА, в області кульгала на обидві ноги мобілізаційна робота. Яких заходів вживаєте для поліпшення ситуації ?
— Практично ми її виправили. В районах області, де виконавська вертикаль президентська, рівень мобілізації становить 100%, а в подекуди навіть 110%. В органах місцевого самоврядування ситуація дещо інша. Наприклад, місто Харків не виконало план і на 50%. Під час п’ятої хвилі мобілізації, що починається, думаю, ситуацію виправимо. На харківських підприємствах, де працює понад 100 військовозобов’язаних, розгорнули роботу штаби оповіщення. Через них місцеві військкомати вручають повістки працівникам. Це один із шляхів, які мають суттєво активізувати мобілізаційну роботу.
— Харківська область лідирує за кількістю прийнятих переселенців — їхня кількість, навіть попри статус транзитної області, постійно зростає. Як ви бачите розв’язання проблеми проживання людей, їх лікування, забезпечення роботою?
— На території Харківської області офіційно зареєстровано вже 160 тисяч переселенців. Насправді ж їх приблизно 300 тисяч. Спільно з волонтерськими організаціями ми робимо все можливе, щоб життя цих людей було відносно комфортним у тих умовах, в яких вони опинилися. Бо люди втратили житло, роботу, засоби для існування. У нас розроблено систему, завдяки якій усім переселенцям, котрі потребують допомоги, дають змогу швидко пройти необхідні процедури, щоб отримати дах над головою, медичне забезпечення, а також зареєструватися в соціальних і міграційних службах тощо. Я не бачу якихось системних збоїв у цьому процесі. Хоча, звісно, ускладнює роботу те, що до нас приїхало чимало переселенців — Харківська область дала прихисток аж 15% загальної кількості. Що ж до умов, у яких нині живуть ці люди, то вони, звісно, не ідеальні. Робимо усе можливе, щоб допомогти вимушеним переселенцям, бо вони опинилися у біді. Ми також не зважаємо на їхні політичні погляди. Для нас вони в першу чергу люди, громадяни України.
— Із перших днів на посаді голови ХОДА ви розпочали активну боротьбу з корупцією. Аграрний сектор визначили як один із пріоритетних напрямів викорінення цієї злоякісної пухлини. На що ви очікуєте і чи можна вже говорити про перші результати?
— Корупційні тіньові схеми в аграрному секторі й земельних відносинах вибудовували системно. Десятиліттями. Зрівнятися з цією сферою може хіба що ЖКГ, де колишнього директора обласного департаменту оголошено у розшук. До того ж аграрний сектор (а це і органи управління, і безпосередньо бізнес) відповідає за продовольчу безпеку країни під час воєнного конфлікту. З огляду на те, що Харківська область — прифронтовий край, корупція в цій галузі подвійна. Саме тому ми особливо прискіпливо пильнуємо і за посадовими особами органів влади, і за зернотрейдерами.
Нещодавно затримали групу корупціонерів: міського голову Люботина й трьох депутатів міської ради, з яких один — голова земельної комісії, другий — землевпорядник. Усіх їх взяли на хабарі за неправомірне надання земельних ділянок. Серед гучних затримань останніх двох місяців і арешт заступника начальника міліції міста Харкова, керівників департаменту Харківської міської ради, працівників військових комісаріатів. Перед нашою з вами зустріччю мені повідомили, що затримали за хабар (15 тисяч гривень) і начальника відділу обласного управління Антимонопольного комітету.
Думаю, планку в боротьбі з корупцією ми підняли високо, адже затримання начальника КРУ Куп’янського району вже навіть не спричинило особливого інтересу серед журналістів, хоча ще півроку тому це було б сенсацію. Проте за сенсаціями ми, звісно, не женемося. Боротьба з корупцією для нас — не якась піар-кампанія, а системна і довготривала робота, спрямована на очищення влади й суспільства. Наступатимемо по всіх фронтах, по всіх сферах. І кожного, хто цього ще не зрозумів, хто продовжує будувати тіньові схеми, вимагати хабар, — викриємо, затримаємо й судитимемо. Виводитимемо на чисту воду всіх, хто не хоче жити чесно. Незважаючи на посади.
— Ігоре Львовичу, Харківщина завжди позиціонувала себе як промисловий регіон держави. Чи утримує вона тепер свої позиції?
— Харківська область посідає особливе місце в індустріальному комплексі держави, адже маємо найбільш прогресивну структуру промисловості, основу якої складають високотехнологічні, а не сировинні сектори. Ці позиції ми утримуємо. Понад те: попри прифронтовий статус регіону, втрату ринків Донбасу й Криму, суттєве звуження російського ринку, індекс промислової продукції Харківщини нині вищий, ніж в цілому по Україні. Зокрема у першому кварталі 2015 року обсяги виробництва наростили понад половина наших провідних машинобудівних підприємств, зокрема й підприємства оборонного комплексу. Однак є й чимало системних моментів, які суттєво заважають розвитку промисловості. Наприклад, пошук нових ринків, а це не швидкий процес. Наступна причина — неоптимальна система управління промисловим комплексом України. Тепер хто тільки ним не керує: і Міністерство економіки, і Фонд держмайна, і Національне космічне агентство, і Укроборонпром. А потрібен один координуючий центр, якого в країні немає. Його роль мало б виконувати Міністерство економіки, але воно перебуває у стадії реформування.
Звісно, є проблеми й об’єктивні. Задля їхнього розв’язання ми вносимо свої пропозиції, а якщо це в нашій компетенції, то приймаємо рішення самостійно. Якщо ж наших повноважень бракує, то (в хорошому сенсі слова) лобіюємо розв’язання проблеми з метою поліпшення тієї чи тієї ситуації. Головне, на чому хочу наголосити: промисловий комплекс Харківщини має перспективу. Це позиція влади і переконання самих промисловців, яке підтверджується інвестиційною активністю підприємств, що минулого року у переобладнання виробництва та енергоефективність вклали майже 5,5 мільярда гривень. Тому позицій ми не здаємо. Навпаки: пройшовши необхідну модернізацію та диверсифікацію ринків, плануємо за кілька років вийти на новий етап зростання.
Світлана ГАЛАУР,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Ігор РАЙНІН. Народився 6 серпня 1973 року в Харкові. Закінчив Харківський авіаційний інститут імені М. Є. Жуковського та Харківський філіал Української академії державного управління при Президентові України. Заслужений економіст України, кандидат наук з державного управління, автор 7 монографій та понад 50 наукових праць з питань державного управління, розвитку економічної та бюджетної галузей. Депутат Харківської обласної ради VI скликання, керівник депутатської групи «Єдність Харківщини». Працював на різних керівних посадах у комерційних і державних структурах. Із 2014 року обіймав посади заступника голови Харківської облдержадміністрації та заступника голови Адміністрації Президента України. Нині — голова Харківської облдержадміністрації.