Заступник прокурора
Автономної Республіки
Крим Ігор ШАПКІН
Крим — це особливий регіон, оскільки його дороговартісні землі притягують до себе бажаючих заробити на ній. На жаль, такі прагнення нерідко пов’язані з порушенням законів. Оскільки людська жадібність не гребує будь-якою можливістю позбавити державні оздоровниці пляжів, заповідники — земель, а відпочивальників доступів до моря. Тому розв’язання цих проблем є чи не найголовнішим завданням для кримської прокуратури.
— Ігоре Станіславовичу, ваше відомство досить серйозно взялося за незаконні споруди…
— Цього року за дорученням Генпрокуратури України нами проведено комплексну перевірку щодо додержання органами виконавчої влади та місцевого самоврядування вимог закону при наданні у власність і користування прибережних захисних смуг. А також законність їх продажу та зміни цільового призначення. За результатами роботи на адресу органів місцевого самоврядування внесено 85 подань прокурорами, забезпечено вільний доступ до 36 пляжів загальною площею майже 340 гектарів. Знесено 196 об’єктів незаконної забудови охоронної зони. Маємо сьогодні 22 кримінальні провадження стосовно посадових осіб. У державну власність повернуто 19 земельних ділянок площею 124 гектари, вартістю трохи більше 3,6 мільйона гривень. 62 позови перебувають у судах про невизнання законними рішення місцевих органів влади щодо виділення землі.
За результатами раніше проведених перевірок минулого року за вироками судів у кримінальних справах, розслідуваних органами прокуратури, засуджено посадових осіб, які займали доволі високе становище, зокрема колишнього Алупкинського міського та Штормовського селищних голів, колишнього голову однієї з райдержадміністрацій.
Прибережні кримські землі під пильною увагою не тільки правоохоронців. Фото Володимира ЗAЇКИ
— Незважаючи на норми закону, які забороняють забудовувати землі водного фонду, новобудов щороку стає дедалі більше. За якими схемами найчастіше обходять законодавчі акти?
— Перша схема, явно злочинна, коли посадові особи місцевих рад приймали рішення, які суперечать законодавству. Таким чином виділялися землі на території парків, санаторіїв, у заповідних зонах. При цьому ще здійснювали певні маніпуляції, як це відбулося із санаторієм ім. Боброва, де місцеві чиновники самостійно зменшили розмір земельної ділянки оздоровчої установи, виготовили ще один держакт, про існування якого знало лише вузьке коло людей. А місцева рада таким чином, звільнивши землі з підпорядкування санаторію, почала роздавати дорогоцінні ділянки.
Досить часті випадки, коли органи контролю не виконують свою функцію і вводять незаконно побудовані об’єкти в експлуатацію. Торік інспекцією Держархбудконтролю зареєстровано 14 декларацій про готовність до експлуатації елінгів в одному з човнових кооперативів на території Сімферопольського району, в той час як будівництво здійснювалось без проектної документації та відповідних дозволів. А в Сакському районі таким же чином намагалися ввести в експлуатацію готельні комплекси площею 1400 квадратних метрів, розташовані у водоохоронній зоні, видаючи їх за житлові будинки. Наразі, за поданням прокуратури, реєстрація цих декларацій скасована, а за фактом використання підроблених документів розпочато досудове розслідування. Тільки за останні два роки нами виявлено 26 фактів незаконного введення в експлуатацію самовільно збудованих об’єктів поблизу охоронних зон.
У різних куточках півострова досить поширена ситуація, коли отримують земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Ніби благі наміри, якщо не враховувати, що ділянки містяться у прибережних захисних смугах. Особи, які отримують право на гектари таких земель, звісно, не мають на меті займатись сільським господарством, а бажають отримати прибутки від комерційної діяльності, пов’язаної із відпочинком або від перепродажу такої землі після зміни її цільового призначення. Наразі нами досліджується питання можливого реагування на такі факти разом із фахівцями-землевпорядниками.
— А позитивні приклади щодо відміни судових рішень вже є?
— Звісно. Є в нашій практиці ситуації, коли право на землю отримують на підставі незаконних судових рішень. Так, завдяки нашому вчасному реагуванню скасовано рішення господарського суду, за яким райдержадміністрацію зобов’язали укласти договори оренди земель під розміщення пансіонатів та так званих центрів водних видів спорту площею 20 га на відстані 150 метрів від Чорного моря та на березі озера Донузлав.
— Підприємливі бізнесмени навіть у морі вже будують міні-готелі. А за якими схемами тут примудряються це робити?
— Наступна схема — використання земельних ділянок водного фонду для комерційної діяльності на підставі цивільно-правових угод про обслуговування гідротехнічних споруд, які в переважній більшості містяться у воді. Під час «обслуговування» ці об’єкти обростають цілими корпусами. Прокуратура не пропускає жодного подібного випадку, але, на жаль, у нас є невтішна судова практика. Досить часто судді нам кажуть, що в угоді про використання об’єкта не існує заборони на забудову. Нечітко виписані статті закону і призводять до таких ситуацій.
Схожа проблема стосується і земель, які беруть в оренду для функціонування баз—стоянок плавзасобів, де теж як гриби після дощу з’являються капітальні споруди з панорамними ліфтами та комфортабельними спальнями. І тут теж проблема в законодавстві — не виписані конкретні вимоги до приміщення, яке передбачено для зберігання чи обслуговування плавзасобів. Крім того, нами встановлено схему незаконного набуття юридичними особами права власності на майно рятувальних станцій, які в радянські часи належали Товариству рятування на водах УРСР та фактично на сьогодні є державною власністю. Ці об’єкти використовуються не за призначенням або ж за судовими рішеннями передані у комунальну власність, після чого спокійно приватизовані комерційними структурами. Зараз ми ламаємо цю схему та вживаємо заходів щодо повернення майна державі.
— Ваше відомство вже не один рік звертається до судових установ, щоб захистити та повернути землі Ялтинського заповідника та затишних парків-пам’ятників Південного берега…
— Головною причиною отримання заповідної землі є те, що парки мають радянські держакти, де їх кордони не виносилися в натурі. Підсилює проблему і те, що фактично не фінансується виготовлення відповідних документів. Крім того, внаслідок невизначеності законодавства застосовувалися різні схеми координат для встановлення кордонів земельної ділянки. Так, у більшості територій природно-заповідного фонду, у тому числі Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника, немає правовстановлюючих документів на землю, у зв’язку з чим при визначенні меж заповідної території прокурори керуються відповідними картографічними матеріалами, що є застарілими та затверджені ще в 1987 році. Це дало змогу службовцям з Управління екологічної інспекції Південно-Кримського регіону погодити проекти землеустрою для 10 громадян у заповідних землях, а Гаспринській селищній раді затвердити ці проекти та передати у власність земельні ділянки. За цією справою розпочато кримінальне провадження.
Ця ж проблема стосується і санаторно-курортного комплексу. Ми нині проводимо перевірку документації оздоровниць і відсутність там актів на землю, на жаль, не рідкість, а скоріше — закономірність. І тут, відверто кажучи, незрозуміла позиція державних відомств, у віданні яких перебуває установа, адже вони повинні бути зацікавлені у збереженні своїх територій. У нас надзвичайно непроста ситуація в протитуберкульозному санаторії «Далосси». Ми вже багато років там намагаємось повернути незаконно передані землі, у нас є задоволені позовні заяви, але все повернути не можемо й досі. І проблема тут починається з того, що своєчасно не були встановлені межі. У санаторію старий держакт, немає технічної документації, немає землевідведення. Що значно затягує строки проведення перевірки, потребує залучення великої кількості спеціалістів та відповідних матеріальних ресурсів. Розв’язання цих проблем, безумовно, потребує відповідних кроків на загальнодержавному рівні.
— В яких випадках землю повернути простіше?
— Простіше вирішувати питання там, де незаконно виділена земля не забудована. Ми її повертаємо державі, відміняючи рішення про виділення ділянки. А що ж стосується капітальних споруд, то тут виникають проблеми, бо землю разом із спорудою повернути доволі складно.
— Чи є хоч якась надія на те, що берег моря нарешті припинять забудовувати?
— На мій погляд, основна проблема існування всіх цих об’єктів, як я вже і зазначав, є те, що закони трактують кому як вигідно. Але за останні два роки вже відбулися зміни в законодавстві, які унеможливлюють певні незаконні маніпуляції із землею. Зокрема, питання чіткого закріплення правового статусу 100-метрової пляжної зони було вирішено у 2011 році, коли внесли зміни до Земельного та Водного кодексів. Зараз ці відносини стали більш-менш впорядковані, адже до цього існували лише державні будівельні норми, де все, що стосується берега, прописувалось нечітко. Тому в судах доводити неправомірність дій чиновників та незаконність будівництва досить важко. Представники Феміди мотивують свої рішення тим, що коли кордони 100 -метрової зони не винесені в натурі, то їх не існує. Хоча в вищих судових інстанціях є й інша позиція — незалежно від того, чи встановлені ці кордони, існують певні нормативні вимоги, які повинні враховуватися при погодженні органами місцевого самоврядування, екології, щодо розміщення об’єктів в цій зоні. Але хочу зауважити, що масова забудова велася до внесення змін в Земельний кодекс.
— Тобто можна очікувати змін на краще?
— Можу впевнено сказати, що пік будівництва в Криму вже пішов на спад. На це вплинуло кілька факторів: по-перше, криза в будівельній галузі, а, по-друге, позитивні зміни в законодавстві. До речі, саме з початку дії оновленого законодавства сільські ради не винесли жодного рішення про виділення землі під забудову у 100-метровій охоронній зоні. Та це лише верхівка айсберга, оскільки термінового правового врегулювання потребує питання режиму використання пляжної зони. А неоднозначна позиція судів вимагає проведення узагальнення судової практики з питань застосування цією інстанцією законодавства, що регулює порядок використання земель водного та заповідного фондів. Виникають проблеми з виконанням судових рішень щодо знесення самозабудов через відсутність державного фінансування та авансування з боку місцевих органів влади, а також технічної можливості.
Людмила ЩЕКУН,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Ігор ШАПКІН. Народився 13 березня 1970 року у місті Керч. Закінчив Харківську національну юридичну академію. Працював помічником прокурора, 10 років обіймав посаду заступника прокурора міста Сімферополя. Протягом двох років очолював управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури АР Крим. Нині працює заступником прокурора АР Крим. Старший радник юстиції, заслужений юрист АР Крим та почесний працівник прокуратури України.