Голова правління
Національної спілки композиторів
Ігор ЩЕРБАКОВ
Нещодавно в Колонному залі ім. М. В. Лисенка завершився ХХІІ «Київ Музик Фест» — найпрестижніший в нашій державі форум академічної музики. Ми попросили поділитися своїми роздумами щодо цієї події голову правління Національної спілки композиторів України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Ігоря Щербакова. Однак під час розмови виникли й інші теми для обговорення.
— Ігоре Володимировичу, як ви оцінюєте цьогорічний «Київ Музик Фест»?
— Фестиваль відбувся організовано й злагоджено і, на мою думку, успішно. Чудово грали наші виконавці. Всі концертні програми, що їх подав оргкомітет фесту, було виконано й схвально сприйнято слухацькою аудиторією. Зарубіжні гості, твори яких озвучили українські музиканти, були задоволені рівнем майстерності й творчою віддачею наших колективів і солістів. Зокрема, цього року у нас засвітилися такі відомі в світі композитори, як Франгіз Алізаде з Азербайджану, Олександр Радвілович, який має у Санкт-Петербурзі свій знаменитий фестиваль «Звуковые пути». Та все-таки, гадаю, міжнародне представництво на нашому фесті мало б бути значно ширшим. При тому, що «Київ Музик Фест» є шанованим у професійному середовищі форумом, сьогодні нам належить вивести його на міжнародну орбіту.
— Але ж він і зараз має статус міжнародного…
— По-справжньому міжнародному рейтингу фестиваль відповідав лише десь у трьох початкових заходах, і нині у Спілки композиторів і Міністерства культури є гостре бажання наблизити його принаймні до тих європейських лекал, за якими скроєні музичні фестивалі «Варшавська осінь» у Польщі, «Празька весна» в Чехії.
— Чого бракує фестивалю, щоб він справді мав європейський рівень?
— У певному сенсі нам легко уявити собі еталон, до якого ми прагнемо, адже він у загальних рисах вже існує в наших сусідів. Насамперед нам потрібно полишити ганебну систему мінімального фінансування фестивалю. Крім того, варто відмовитися від існуючої традиції формування концертних програм, де мають враховуватися передусім амбіції композиторів буквально зі всіх регіонів України. Ми дедалі більше утверджуємося в думці, що основним критерієм відбору музики для концертного виконання на форумі завжди мусить лишатися високий художній рівень музичного твору.
Виступ Національного ансамблю солістів України «Київська камерата» Фото з сайту music-review.weba syst.net
— Які, на вашу думку, треба здійснити радикальні кроки в цьому напрямку?
— Я щойно повернувся з Варшави, де на запрошення Польської спілки композиторів виступав на конференції, організованій Міжнародною асоціацією музично-інформаційних центрів. Мета цієї потужної інституції, яка, між іншим, має солідне фінансування, — обмінюватися з усім світом інформаційними ресурсами у сфері музики, партитурами, друкованими виданнями, записами, надавати гранти композиторам тощо. Вступити до неї доволі складно. Цього разу було чотири країни-претенденти: Болгарія, якій відмовили у членстві, Туреччина, Білорусь і ми. Представник Білорусі сам визнав незадовільний стан музичного руху в своїй країні. Мені вдалося достойно репрезентувати музичні досягнення України, бо за кордоном сьогодні добре знають лише окремі постаті українських композиторів, зокрема Валентина Сильвестрова, Мирослава Скорика, Євгена Станковича, може, ще 5 — 7 імен. І я тішуся тим, що спромігся добитися членства в цій міжнародній асоціації.
— Виходить, на сучасному етапі творчі зв’язки окремих наших композиторів із зарубіжними колегами грунтуються поки що на особистих контактах та індивідуальних зацікавленнях…
— А нам треба, щоб нас сприймали у світі як потужне композиторське об’єднання, яке репрезентує насамперед Україну як європейську державу. І те, що ми почули схвальні оцінки від наших зарубіжних колег, лише аванс, який ми повинні виправдати подальшою продуктивною, консолідованою діяльністю членів нашої Спілки разом із Міністерством культури. Адже Спілка й надалі залишається поки що основною рушійною силою в організації музичних форумів з академічного мистецтва, і це при злиденній дотації, періодично відчуваючи тиск згори, коли нас то намагаються виселити з приміщення Спілки, то виставляють таку шалену суму орендної платні, яку не здатна перекрити та ж сама дотація…
— А чи існують традиції аналогічних композиторських об’єднань у Західній Європі і чию фінансову підтримку вони мають?
— Подібні до нашої Спілки композиторів організації діють в усіх країнах. Серед них є й такі, що опікуються лише соціальними програмами підтримки своїх членів. Для прикладу зазначу, що в невеликій Голландії функціонує аж 2(!) Спілки композиторів по 300 членів у кожній. І — уявіть собі — кожна з них знайшла свою нішу. Для нас було повчальним ознайомитися зі специфікою діяльності надзвичайно потужної Польської спілки композиторів. Загальна сума річного державного фінансування їхніх фестивальних заходів становить 2 млн доларів. При цьому 30 — 40% цієї суми заплановано заздалегідь у держбюджеті, а близько 60% покривають місцеві бюджети.
— Вражаючим для нас є факт, що офіційним спонсором всесвітньо відомого вагнерівського фестивалю в Байройті (Німеччина) виступив автомобільний концерн «AUDI», зрештою, як і те, що цьогорічне відкриття форуму відбулося за участю канцлера Німеччини Ангели Меркель…
— Однак за повної відсутності інституту меценатства ми насамперед маємо розраховувати на серйозну підтримку держави, і саме успішний «Київ Музик Фест» примушує керівні структури ще раз озирнутися на існуючу нині систему ціннісних орієнтирів і визначитися з пріоритетами на шляху відновлення в нашій країні вікових цінностей, провідниками яких завжди була серйозна, академічна музика. Звичайно, за умов належного фінансування ми зможемо зробити і підготовку такого форуму, як «Київ Музик Фест», більш планомірною й удосконаленою, оскільки, на мою думку, в його оргкомітеті обов’язково мають бути і диригенти симфонічних і хорових колективів. Водночас ми маємо подбати і про достойний рівень прийому зарубіжних гостей. Тож на часі і проблема реконструкції нашого Будинку творчості композиторів у Ворзелі. Мимоволі згадується чотиризірковий Будинок творчості під Варшавою із Wi-Fi у кожному куточку на його території, сучасними концертними залами…
— І все-таки повернімося до нинішнього фесту. Чи буде в наступних форумах продовжено принцип проективного формування концертних програм, яким вирізнився цьогорічний фестиваль?
— Безумовно, оргкомітет намагався відійти від шаблонів у цій сфері, та це, по суті, ще дитячі спроби зламати стереотипи про звичну драматургію фесту.
— А чи не вважаєте ви, що на часі — більш активне залучення інтернет-ресурсу в плані анонсування і розкрутки «Київ Музик Фесту»?
— Це теж питання з непростих. Гортаючи вчора портали культури в Інтернеті, намагався знайти інформацію про наш фестиваль, і мені не відразу пощастило в цьому… Гадаю, за наявності продуктивного діалогу із нашим профільним міністерством, який нині чітко окреслився, нам вдасться і в інформаційній сфері досягти позитивних зрушень, тим більше, що Центрмузінформ НСКУ незабаром має поновити свою діяльність на повну потужність. Це зі свого боку мусить стати важливим кроком у подоланні синдрому містечковості, який стає на перешкоді повноформатного виходу нашого музичного академічного мистецтва на достойні позиції у світовій музичній ієрархії.
Наталія СЕМЕНЕНКО
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Ігор ЩЕРБАКОВ. Народився 19 листопада 1955 року в Дніпропетровську. Закінчив Київську консерваторію ім. П. І. Чайковського. Композитор. Заслужений діяч мистецтв України. Лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка.