"Ікони курних поліських хат показали вперше"

Валерій МЕЛЬНИК
18 квiтня 2013

ДУХОВНІСТЬ

У Луцьку демонструють народні витвори XVII—XIX століть

Цей мистецький проект напередодні Великодніх свят розпочав заходи Волинського краєзнавчого музею з відзначення 1025-річчя хрещення Київської Русі.

— Віками творчість народних митців була важливим компонентом духовної культури. Вона уособлювала багатий образний світ, етичні ідеали, гуманізм і демократичність, своєрідність естетичних запитів нашого народу — того, що робить мистецьку спадщину України оригінальною і неповторною, — розповіла завідувач Музею волинської ікони Тетяна Єлисеєва. — Народний іконопис завжди був виразником національної свідомості народу. Саме у народній іконі у межах канонічної іконографії з'явилися паростки сприйняття образу людини з усіма її турботами, сповненої радістю і драматизмом.

На виставці представлено понад півсотні експонатів з фондів Музею волинської ікони. Серед них — 17 ікон волинської школи іконопису XVII—XVIII століть, виконаних традиційно темперними фарбами на дерев'яній основі.

Юрій Змієборець. 17 століття. Фото автора

— Волинь — це край, що не тільки впродовж віків відстоював свою самобутність, а й зумів зберегти до нинішніх днів сотні взірців високої народної творчості. Чимало з них важко відрізнити від робіт професійних майстрів, — упевнений заслужений працівник культури України Анатолій Силюк. — Не останню роль відіграло в цьому й те, що ікони в житті поліщуків завжди були духовними джерелами й орієнтирами.

У виставленій експозиції особливою шаною сповнені ікони Ісуса Христа і Богородиці. Їхні образи народні малярі наділяли зворушливим одухотворенням, ліричним настроєм. Вони одночасно наслідували традиційну іконографію й подавали власну інтерпретацію творів.

Христос Вседержитель. 17 століття

Це, зокрема, виявлялося у типажі й духовній наповненості образів Спасителя і Богоматері, що випромінюють земну привабливість, теплоту та милосердя. До улюблених святих належали також Миколай Чудотворець, Юрій Змієборець, великомучениця Варвара, цілитель Пантелеймон, архістратиг Михаїл, Параскева П'ятниця, образи яких найчастіше втілювали народні іконописці.

Уперше на виставці демонструються хатні ікони XVIII—XIX століть. Вони були невід'ємним органічним компонентом інтер'єру поліської хати. Малюнок виконували олійними фарбами просто на дошці, без попереднього ∂рунтування. Улюбленим прийомом декорування середника були різноманітні букети, квіти, рослинний орнамент. Осередками малювання таких ікон були окремі села, міста, монастирі. Малювали ікони на замовлення або на продаж. Збували їх на ярмарках і церковних відпустах, на храмових святах. Характерна риса народних ікон — наївна щирість і безпосередність у змалюванні образів шанованих святих, прототипами яких часто були сучасники самодіяльних художників.

Поширення на початку минулого століття поліграфії й фотосправи фактично призвело до занепаду народного іконопису. Але ці образи зберігали, передавали із покоління в покоління як родинні реліквії та зразки самобутнього народного мистецтва. Ще 60 років тому в курних волинських хатах, де не було димарів, вони в обрамленні вишитих рушників і сухих квітів стояли на покуті й робили життя поліщуків світлішим.

— Дванадцять літ, які минули з дня відкриття єдиного у світі Музею волинської ікони, — невеликий строк. Нині не варто забувати, що рішення про створення цього музею ми приймали у часи, коли по півроку не виплачували пенсії і по чотири місяці — зарплати, — звернувся до відвідувачів виставки ініціатор створення нині відомої далеко за межами України скарбниці сакральних перлин голова облдержадміністрації Борис Клімчук. — Але і цей час показав: наші музейники з честю виконали свою місію. Підтвердження цього — знайдені й збережені ними ікони. Впевнений, що ці образи тепер передаватимуть із покоління в покоління як один із духовних оберегів нашої самобутності й української державності.

Учасники відкриття виставки почули й дуже добру новину. Музею волинської ікони для розширення експозиції, що в останні роки вже стала тісною для численних туристів і прочан, передано двоповерховий будинок — поряд із нинішньою скарбницею сакральних артефактів. 



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua