Останнім часом уряд приділяє дедалі більше уваги поліпшенню діяльності індустріальних парків, у яких зібрано підприємства, які ефективно працюють. Як відомо, їх почали створювати майже десять років тому, проте нині результативно працюють лише одиниці.

«Урядовий кур’єр» намагався з’ясувати, чому так сталося і чи можуть індустріальні парки, ефективно працюючи, надавати не лише нові робочі та конкурентооплачувані місця, а й стати прикладами розвитку підприємств і територій.

Закон України «Про індустріальні парки» було ухвалено 2012 року. На 9 серпня 2021-го їх зареєстровано понад 50.

«Та попри чисельність, яка рік у рік зростає, питань про ефективність їх функціонування стає дедалі більше. Індустріальні парки можуть мати великий перелік напрямів спеціалізації, але часто вони несумісні для розташування на компактних територіях через технологічні вимоги. Наявні індустріальні парки різняться за масштабами, планами створення робочих місць та залучення інвестицій. У практичній площині діяльність компаній у парку може зводитися лише до надання інформаційно-консультативних, рекламних та інших послуг», — зазначає «Урядовому кур’єру» провідний експерт економічних і соціальних програм Центру ім. О. Разумкова Катерина Маркевич.

Існують декларативно

На її думку, причина цього — несприятливий інвестиційний клімат, нерозвинена інфраструктура, нестача ресурсів для фінансування та розбудови. Останнє найбільше стосується тих утворень, які перебувають у державній чи муніципальній власності. А таких нині більшість — 30. Катерна Маркевич упевнена, що брак чітких процедур для одержання фінансової підтримки подекуди створює підстави для корупції.

Її в цьому підтримує аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Єгор Киян: «Індустріальні парки нині за деякими винятками декларативно, ніж реально функціонують. Головна причина — не вистачає ключових ланцюжків у системі від ідеї до втілення продукту та його продажу: немає системоутворювального університету чи дослідницького інституту, або фінансування, або бізнесу, здатного підхопити ідею. Без елементів ланцюжка технологія стоїть на полицях або навіть не народжується».

Експерт вважає, що офіційно кількість індустріальних парків не скоротилася. Проте неофіційно ефективно функціонує їх дедалі менше через обмежене фінансування, формальність (тобто коли весь парк вміщується на базі якоїсь із кафедр чи відділу без необхідної інфраструктури або виробничих потужностей) та незацікавленість бізнесів або через появу закордонних аналогів.

Законопроєкти та очікування пільг

Чи мають такі утворення певні податкові або митні пільги, які надаватимуть їм неабиякий поштовх для розвитку?

За словами пані Маркевич, нині надають цільове фінансування на безповоротній основі та безвідсоткові кредити для облаштування індустріальних парків, звільнення їх учасників від пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Проте експертка зазначає, що податкові та митні пільги для учасників парків зафіксовано в законопроєктах №5688 та 5689. Це відповідні документи про внесення змін до Податкового та Митного кодексів щодо створення сприятливих умов для залучення інвестицій у промвиробництво. Їх надано народним обранцям лише для ознайомлення влітку 2021 року.

«Але в документах немає фінансово-економічного обґрунтування надання таких пільг, що ставить під питання їх вигідність та ефективність. Уповноважений державний орган може вирішувати на власний розсуд надання компенсації, що матиме дискримінаційний характер. Для підтримки розвитку індустріальних парків у першому читанні ухвалено законопроєкт №4416-1. Ідеться про будівництво інженерно-транспортної інфраструктури державним коштом, компенсацію відсоткових платежів за кредитами на господарську діяльність та облаштування цих парків», — зазначає Катерина Маркевич.

Експерти впевнені, що пільги не мають суперечити національним економічним інтересам. Податкові стимули безадресні, тому повне або часткове звільнення від оподаткування не вирішує в повному обсязі питання створення сприятливих умов для реалізації інвестиційного проєкту.

«Такі пільги становлять ризик тому, що нечесний бізнес для мінімізації податків розміщуватиме свої офіси на території технопарку. Головне питання полягатиме в системі контролю і як зацікавити бізнес інвестувати у проєкти», — зазначає Єгор Киян.

А наш досвід надто позитивний

Проте активні учасники індустріальних парків так не вважають. Олексій Іванченко, заступник генерального директора Isatex Invest Group, підприємства, розташованого в індустріальному парку «Мелітополь», думає, що таких зловживань не було за ще чинного закону: «У законопроєкті, який пройшов перше читання, чітко визначено, що підприємство не повинно бути єдиним виробничим циклом. Приміром, плавить метал, а потім його обробляє і торгує готовою продукцією. В індустріальному парку «Мелітополь» таких підприємств немає. На що ми очікуємо, згідно із законопроєктом? По-перше, на звільнення таких компаній від податку на прибуток. По-друге, на безмитне ввезення обладнання, якщо його не виробляють в Україні, або ресурсів, яких не видобувають у нас».

На його думку, державі вигідно надавати такі пільги підприємствам індустріальних парків, адже всі вони чесно платять інші податки і працюють прозоро. Мовляв, працювати в тіні в цьому разі їм не вигідно.

На думку Олексія Іванченка, індустріальні парки, які нині в Україні працюють, можна перелічити на пальцях. Проте вони переконливо доводять: ця форма ефективна.

«І головне: ми все створюємо самі. Не завдаємо, як кажуть, головного болю ні державі, ні місцевій владі. Ми об’єдналися на руїнах колишнього заводу холодильного обладнання, створили важливі напрями, серед яких машинобудування, металообробка, переробка агропродукції. Щоб не завдавати зайвого клопоту та не підключатися до енерго— та тепломереж міста, ми створили власні локальні мережі. На даху парку встановили сонячні батареї — електрику виробляємо та споживаємо власну. Будь-яка компанія, що побажає приєднатися до нас, не відчує проблем, їй не знадобиться всі питання вибивати та вирішувати у місцевих енергокомпаніях, брати різні дозволи тощо — все надасть керуюча компанія нашого індустріального парку», — зазначає він.

Пан Іванченко додає, що він та його однодумці мають великі плани створення подібних індустріальних парків у Дніпропетровський та Київській областях. Але чекають на остаточне ухвалення вищезгаданого законопроєкту.

Він переконаний, що народні обранці повинні зрозуміти: індустріальні парки, які мають деякі пільги, створюють сотні, а подекуди тисячі робочих місць у всій країні та значно підсилюють економіку регіонів. Приміром, у Чехії успішно працюють майже 300 таких утворень.

Звісно, держава повинна надавати податкові та митні пільги підприємствам у той чи той спосіб. Проте ними не мають права користатися великі компанії або фірми-невидимки, а державну скарбницю слід чесно поповнювати.

Отже, згідно з дослідженням, яке провів «Урядовий кур’єр», можемо зробити висновок, що індустріальні парки — дієва форма існування малих і середніх підприємств, яким важко працювати й нарощувати м’язи в конкурентному середовищі без допомоги держави.

ДОВІДКА «УК»

Індустріальний парк — територія, відведена під час планування міста для промислового розвитку. Мета створення таких парків — забезпечення підприємств спільною розвиненою інфраструктурою та контроль над виробництвом і впливом на довкілля. Ці утворення зазвичай розміщують на околицях міст або поза основними житловими районами і забезпечують транспортною доступністю, зокрема автомобільним і залізничним транспортом.

ПРЯМА МОВА

Олексій ЧЕРНИШОВ,
міністр розвитку громад та територій

— Розбудову мережі індустріальних парків визначено як один з пріоритетних напрямів регіонального розвитку України. Вони мають стати місцем концентрації майбутніх інвестицій для нашої держави. Для цього створюються необхідні умови, серед яких, зокрема, звільнення на 10 років від податку на прибуток та повернення до 50-70% інвестицій вкладникам. Загалом маємо амбітну мету створити такий парк у кожній області України.