Школи на Рівненщині з 15 жовтня не зачинилися, а працюють у звичному режимі. Начальник управління освіти і науки Рівненської ОДА Петро Коржевський вважає, що ефективність дистанційного навчання на порядок нижча за безпосередню взаємодію вчителя та учня. Він закликає не панікувати, а діяти адекватно в ситуації, яка змінюється щодня.
— Високоякісний освітній процес — стратегічне питання розвитку регіону й усієї країни, — сказав у коментарі «УК» Петро Коржевський. — Тому, проаналізувавши рекомендації Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, Міністерства освіта і науки, нашу статистику, підтримуючи контакти з відділами освіти у громадах та керівниками навчальних закладів, рекомендуємо продовжувати навчання з дотриманням усіх необхідних норм безпеки аж до осінніх канікул.
Управлінець усвідомлює: технології роблять освітній процес більш наочним і динамічним. Нині у співпраці з МОН на Рівненщині впроваджують два цифрові проєкти: безплатні електронний щоденник і журнал, які тестують у двох школах, і Miсrosoft-team, що проходить тестування в 14 закладах освіти.
«Необхідність глибшого застосування технологій у навчанні ми розуміли давно. Коронавірус став каталізатором, який пришвидшив ці зміни, так би мовити, невиліковно інфікував нас дистанційним навчанням. Адже іншого варіанта підтримувати зв’язок з учнями у вчителів не було. І вони робили це, як могли: хтось створив групу у вайбері, хтось спілкувався через Google-classroom, хтось через Zoom — одне слово, здебільшого через безплатні сервіси на власних пристроях. Я категорично проти того, щоб повністю відійти від навчання face to face. Учитель — ще й психолог і актор, а не лише, так би мовити, ретранслятор знань. Це кажу про тих педагогів, які ставлять перед собою завдання дати високоякісні знання, і тут технології лише допомагають. Тобто зацікавити предметом, розбудити інтерес, приміром до історії через яскравий фрагмент із фільму.
До речі, нині вчитель виконує ще й роль експерта того цифрового продукту, який нам пропонують. Адже ці продукти, як правило, створюють ті, хто добре володіє цифровою грамотністю, а потрібні ще й базові знання з того чи іншого предмета. Отут учитель уже виступає конструктором, який, з одного боку, має забезпечити відповідний державний стандарт освіти, з іншого — зацікавити учня», — розповідає Петро Коржевський.
Пандемія довела, що наші вчителі не настільки консервативні, як про них думало суспільство. Інше питання, що 68% шкільних комп’ютерів уже морально застаріли. І тут держава мала б мотивувати таких педагогів. У який спосіб, коли з фінансами негусто?
«70% заробітку вчителя має становити оклад, — пропонує посадовець. — Тоді до школи прийде молодь, тобто нинішні студенти педагогічних вишів, на яких покладаю високі надії. Новій українській школі потрібен новий учитель, бо зарплату вчителеві, будьмо щирими, держава платить за стаж. А до 30% має йти мотивація наприклад тим, хто поїхав працювати в село, де не вистачає педагогів. Ми оперативно маємо мотивувати освітян там, де виникають проблеми».
Що ж потрібно освітянам на місцях від профільного міністерства?
Не зарегульовувати освітній процес. Для успішної школи важливі чотири складові: дорога, транспорт, який довезе кожного учня, оснащення школи технічними засобами та кваліфіковані вчителі. За таких умов високоякісна освіта буде навіть у найвіддаленішій глибинці. Забезпечення цього залежить від наявності коштів. Але ж освіта — чи не єдина галузь, де такі інвестиції себе виправдають. Адже саме в освіті майбутнє держави.