Голова Громадської Ради освітян
і науковців України
Станіслав НІКОЛАЄНКО
Те, що українська вища школа готується до суттєвих змін, останнім часом обговорюють чи не на кожному кроці. Наміри Міносвіти значно зменшити державне замовлення в вітчизняних вишах, а також новий законопроект "Про вищу освіту" викликали неабияке обурення в суспільстві. Проте освітяни переконані - вже незабаром документ допрацюють та винесуть на обговорення громадськості.
Чи потрібен вищій школі новий закон та як саме покращити ситуацію в галузі, розповідає екс-міністр освіти, а сьогодні голова Громадської Ради освітян і науковців України Станіслав Ніколаєнко.
Тести і возом не об'їдеш!
- Станіславе Миколайовичу, чи варто, на вашу думку, значно скорочувати кількість державних місць у вишах?
- По-перше, в ст.53 Конституції України прописано, що вища освіта є доступною і безкоштовною у ВНЗ державної і комунальної форм власності. По-друге, чинний Закон "Про вищу освіту" говорить: повинно бути не менше 180 студентів вишів (і 100 - технікумів) з розрахунку на 10 тис. населення. І по-третє, у ст.23 сказано, що на першому курсі ВНЗ має бути понад 51% студентів, які навчатимуться за рахунок держави. А відтак всі три вимоги разом не дають можливості скорочувати держзамовлення на 42%. Більше того, у своїй передвиборчій програмі Президент зазначив, що потрібно виходити на 75% держзамовлення.
Загалом у державних і комунальних закладах навчання повинно бути безкоштовним: я заплатив податки і маю право, щоб мої діти навчалися за рахунок держави. Адже вчити треба тих, у кого є розум, а не лише тих, хто має гроші! Інакше обміліє ріка знань.
У Міносвіти скорочення державних місць у вишах аргументують значним зменшенням цього року кількості абітурієнтів. Але до університетів понесуть документи приблизно 200 тис. абітурієнтів, іще 40 тис. випускників минулих років, врахуйте також випускників технікумів та профтехучилищ. Тож улітку до приймальних комісій прийде понад 240 тис. абітурієнтів. Тому фактично скорочення можливе на 10-15%. Якщо держзамовлення зменшити на 42%, 3,8 тис. викладачів підуть "на виліт". Вони не можуть рік голодувати, а наступного року знову працювати! Тим паче, вже 2012-го кількість абітурієнтів збільшиться, а через рік іще зросте.
- Чи повинно держзамовлення відповідати тенденціям на ринку праці?
- Скажімо, Пенсійний фонд чітко знає, скільки йому потрібно фахівців, Міносвіти говорить, скільки не вистачає вчителів, МОЗ - скільки лікарів тощо. Відомо, коли хто виходить на пенсію.
Насправді ринкові механізми не повинні диктувати - вони часто виконували роль слона в посудній крамниці. От раніше бездумно зменшили держзамовлення для лікарів. І що тепер? Сьогодні країні не вистачає 14 тис. медиків. Спробуйте за рік-два підготувати стільки лікарів! Тому держава повинна розумно регулювати своє замовлення на тих чи інших фахівців. Але воно все одно має бути: якщо ВНЗ має спеціалізацію юриста, треба створити понад 51% безкоштовних місць - для талановитих дітей-сиріт, вихідців із села, з незаможних сімей. Невже у нас усі адвокати, судді й прокурори повинні бути тільки із забезпечених сімей?
- Як ставитесь до можливості узаконення вступних іспитів у вишах. Чи не нівелюється таким чином роль тестів?
- Введення незалежного оцінювання було серйозним кроком у плані підвищення якості української освіти. Воно руйнувало стереотипи, усталені порядки вступу до університетів і зробило його більш прозорим і чесним. Але передусім ЗНО виконувало завдання справедливо оцінити знання дитини, оцінити стан вітчизняної освіти.
Якщо при вступі вводити третю складову - іспити у вишах, зникає сенс взагалі говорити про незалежне тестування. Того, що сьогодні ЗНО складає 3/4, а атестат 1/4, абсолютно достатньо для об'єктивної оцінки знань, умінь абітурієнта. Тож треба прислухатися не лише до керівників ВНЗ, а й до громади. Понад 80% населення України сприймає ЗНО і довіряє йому. Цю об'єктивність і возом не об'їдеш!
Оксфорд - не університет?
- Законопроект Міносвіти відправили на доопрацювання. Чи має цей документ переваги?
- Мені імпонує те, що прибирається 4-рівнева система підготовки у вищій школі - І-ІV рівні акредитації. Добре також, що хочуть прибрати "спеціаліста" - сьогодні цього освітньо-кваліфікаційного рівня немає в Європі. Вводяться й поняття "доктор філософії" тощо. Проте його ще потрібно шліфувати. А взагалі доцільності у прийнятті цього закону я не бачу - він концептуально нічого нового не народжує. Слід просто внести зміни до чинного закону.
- Що саме у цьому документі може нашкодити освітній галузі?
- Найбільша загроза в тому, що прибирається багато серйозних речей: зокрема, норма про те, що на першому курсі у вишах повинно бути не менше 51% дітей, які навчаються за держзамовленням. Таким чином, ми можемо дітей з бідних сімей не пустити в державні виші. У статті про науково-технічних працівників випущено положення, що викладачі мають право на безкоштовне житло.
Не можна також робити жорстку прив'язку до визначення типу ВНЗ відповідно до кількості студентів. Приміром, в академії повинно вчитися не менше 3 тис. студентів, а що робитимемо, коли їх буде 2 999? Закриємо навчальний заклад? Адже в Україні існують виші з потужним історичним минулим. А в такій чисельній градації ні Кембрідж, ні Оксфорд, що входять у десятку кращих ВНЗ світу, не стали б такими - ми їх не вважали б університетами. В Україні багато якісних, міжнародно визнаних університетів, але в них немає 10 тис. студентів стаціонару.
- Погодьтеся, кількість вишів варто скоротити, адже нерідко навіть колишні технікуми ставали університетами.
- Скорочувати треба. Проте попереду слід ставити коня, а не воза. А кінь - це якість. Не чисельність повинна бути головною, а якість освіти! Відтак потрібно проводити незалежне тестування не лише при вступі до вишу, а й потім - на 2-му та 4-му курсах. Повірте, якби це так робилося, у нас сьогодні 70% філій не витримали цього випробування і їх позбавили б ліцензій.
Стосовно укрупнення університетів - воно має бути органічним. Скажімо, територіально можна поєднати 2-3 педагогічні чи технічні ВНЗ між собою.
Тет-а-тет зі студентом
- Які актуальні проблеми в системі освіти потребують негайного розв'язання?
- Найсуттєвіша - якість та застарілий, несучасний зміст освіти. Це держстандарти (їх затверджують раз на 10 років), підручники, посібники, програми. Тому, по-перше, - аж болить, аж кричить! - потрібна Державна програма оновлення змісту освіти. Треба створити Центр змісту освіти, що складатиметься з багатьох інститутів. Наприклад, один із підрозділів займатиметься природничо-математичними науками і порівнюватиме все, що робиться в математиці в Німеччині, Англії, США, Японії, Китаї, Росії.
Друга проблема - поєднання освітнього, виробничого й наукового процесів, так звана інноваційна трійна спіраль. В Україні немає технічних засобів навчання, наша профтехосвіта взагалі залишилася без бази! Скажімо, щоб підготувати газоелектрозварювальника, він повинен використати 30 кг електродів, а ми його вчимо суто теоретично. Треба й бізнес стимулювати: він хоче, щоб до нього на роботу прийшли кваліфіковані кадри, але нічого для цього не дає. Потрібно змінити кілька законів, аби бізнес міг хоча б 3-5% від фонду оплати праці включати у собівартість продукції. Тоді підприємства зміцнять матеріальну базу навчальних закладів, адже не секрет, що 85% засобів навчання безнадійно застаріли.
Звідси випливає ще одна проблема - сьогодні студента без досвіду ніхто не хоче брати на роботу. Більше того, на практику! Приміром, у Німеччині, якщо на одному підприємстві працюють 30-50 осіб, забезпечують 2-3 місця для студентів-практикантів. Ось це і є дуальна система підготовки кадрів: теорію молодь вивчає 3-4 дні на тиждень у ліцеї за рахунок держави, а практику забезпечує бізнес. Тому нам теж не завадить прописати подібні норми в нашому законодавстві. До речі, 2011-й Президент проголосив роком освіти. Тож ми готуємо нову Концепцію розвитку освіти і хочемо, щоб громадськість взяла участь в її обговоренні.
- Але ж і розвиток науки кульгає...
- Звичайно, тому в університетах не менше третини фінансування повинно йти на науку. А ще слід зменшити науково-педагогічне навантаження - викладач повинен мати не більше 500 годин замість 900. Тільки тоді він зможе індивідуально працювати зі студентами! Дослідницьким університетам слід передавати з академій науково-дослідні університети.
Коли я був у Японії, відвідав Токійський університет. Заходжу до аудиторії, а там о 9-й вечора сидить професор з групкою студентів. Цікавлюся: а що ви тут робите? І викладач показує мені мох, котрому не потрібна земля: із навколишнього середовища він бере тепло, воду і гази і виробляє білок. Хочуть зробити його їстівним.
Або ще один цікавий приклад. Для вирощування рису на теплому півдні Японії немає родючих грунтів. А на півночі, де земля є, надто холодно. Ось в університеті й придумали вихід: встрілюють у клітини рису ген холодостійкої риби, щоб культура могла рости при нижчій температурі.
- Виходить, якщо і для педагога, і для учня, студента створити необхідні умови, наука не йтиме з-під палки?
- Безумовно. Адже все починається і закінчується вчителем, викладачем, аспірантом. Зарплату слід збільшити хоча б наполовину. Якщо педагог і надалі буде в такому принизливому становищі, він нічого не зробить - у нього сьогодні немає засобів, щоб йти в ногу з часом. Потрібно у вишах, школах запроваджувати електронну, медіа-освіту. Зараз існують лабораторні роботи з фізики, біології, хімії в електронному вигляді. Тож треба розробити різноманітні завдання, створити спеціальні мультфільми!
Чому в нашій країні немає навчальних ігор та мультиків? Президент США Барак Обама торік виділив $4 млрд на створення мультфільмів з природничо-математичних та гуманітарних дисциплін. Тож кожен український телеканал мусить демонструвати мінімум 10-15% пізнавальних освітніх програм, що треба прописати в ліцензії. Вранці не рекламу тарілок і прокладок крутити, а показати дітям цікаву освітню програму.
ДОСЬЄ "УК"
Станіслав НІКОЛАЄНКО. Народився в с. Богданівка Знам'янського району на Кіровоградщині. Закінчив Українську сільськогосподарську академію - інженерний і педагогічний факультети, а згодом - Одеський інститут політології та соціології. Доктор педагогічних наук. У 2005-2007 рр. обіймав посаду міністра освіти і науки.