Президент Всеукраїнської
асоціації приватних інвесторів ЖКГ,
Сергій
БУЛЬБАС
Зростання тарифів на послуги ЖКГ напряму пов'язане з нинішнім майже катастрофічним станом галузі: обладнання - застаріле, енергомісткість - висока, мережі - на грані своєї можливості. Вивести її з такого стану може модернізація. Але грошей на це треба стільки, що жоден бюджет цього не витримає. Виходом із ситуації на високих державних щаблях називають прихід у галузь приватного інвестора, який вкладе свої гроші в порятунок доведеного "до ручки" підприємства. Нині в Україні інвестор може взяти підприємство ЖКГ в концесію чи оренду. І охочі знаходяться. Але, виявляється, не такий солодкий концесіонерський хліб. Чимало інвесторів бояться, що їх можуть просто викинути з ринку. А вкладені гроші стануть своєрідним "подарунком" місту. Яке ж підгрунтя для таких занепокоєнь? Про це розмовляємо з президентом ВАПІ ЖКГ Сергієм БУЛЬБАСОМ.
- Сергію Валерійовичу, чому приватні інвестори невпевнено почуваються на ринку житлово-комунальних послуг?
- Бо є чимало випадків, коли органи місцевого самоврядування, віддавши комунальне підприємство в оренду чи концесію, з часом хочуть повернути і повертають цю структуру назад у своє управління. Як правило, це відбувається зі зміною міського голови.
Наприклад, до комунальної власності повернуто низку об'єктів столиці. З цього приводу постійно лихоманить ПАТ "Київенерго". Показова ситуація з іноземною компанією зі збору сміття в Одесі. А інвесторів ТОВ "Водно-каналізаційне господарство" (Кірово?град) уже практично викинули з території орендованого підприємства. На одній з харківських ТЕЦ теж є проблеми. І цей перелік можна продовжувати. Все свідчить про тривожну тенденцію...
- Але ж на рівні міністерства, наприклад, прихід приватного капіталу в ЖКГ лише вітається. Чому ж на місцях по-іншому?
- Якщо ви від мене хочете почути, чи є тут корупційна складова, то я не буду цього заперечувати, - вона є. На моє переконання, нині почувати себе більш-менш спокійно на цьому ринку можуть лише ті компанії, які можуть себе захистити на обласних, державних рівнях і пролобіювати свої інтереси, заручитися підтримкою влади - так званого адмінресурсу. Але цей умовний спокій - лише до чергової ротації влади. В компаніях це розуміють. А тому остерігаються вкладати кошти в реконструкцію чи модернізацію підприємств ЖКГ.
Зараз на вітчизняному ринку централізованого водо- та теплопостачання немає ні німецьких, ні французьких, ні італійських, ні англійських компаній, бо вони розуміють нестабільність ситуації. Серйозні зарубіжні інвестори заходитимуть на ринок лише за однієї умови: державних гарантій.
Торік прийнятий Закон "Про особливості передачі в концесію і оренду комунальних підприємств". Безумовно, він має свої недоліки. Нині триває його доопрацювання, до роботи підключилася й наша асоціація. Та хоча закон і недосконалий, але якби його положень сумлінно дотримувалися всі, хто має відношення до ринку послуг ЖКГ, то, повірте, тут би стояла черга інвесторів.
- Якщо інвестор бере підприємство в концесію або оренду, то за правилами він вкладає кошти в підприємство. Коли розривають договір, чи повертають йому гроші?
- У тому-то й проблема, що жоден закон не
передбачає механізму їх повернення. В Законі "Про особливості передачі в
концесію і оренду комунальних підприємств" виписано, як повинні проводитися
конкурси тощо. А щодо повернення інвестицій - жодного слова. Це по-перше. А
по-друге, навіть якби це було прописано в законі, вірогідність того, що
підприємство може, навіть вигравши суди, повернути свої кошти, - мізерна.
Зауважу, що джерелом повернення інвестицій є ті гроші, які підприємство отримує шляхом надання послуг населенню, тобто тариф.
- Отже, інвестор, вклавши свої кошти, підвищує тарифи, аби повернути вкладене? То, може, містам невигідно так працювати, адже наслідком буде зростання цін на комунальні послуги, а отже, й соціальної напруги?
- Було б неправильно говорити, що орендарі чи концесіонери просто піднімають тарифи. На жаль, чомусь усі вважають, що найперше, що хоче зробити компанія, яка взяла підприємство в оренду чи концесію, - підняти тарифи. Це не так. Інвестор діє в рамках законодавства, в якому сказано, що комунальне підприємство не повинно бути збитковим. У Законі "Про житлово-комунальні послуги" чітко прописано, що ціни/тарифи повинні бути відповідними економічно обгрунтованим витратам на їх виробництво, а встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обгрунтованих витрат на їхнє виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.
Тобто в тарифі мають бути відображені затрати на зарплату працівникам, вартість газу чи електроенергії, закладено інвестиційну складову... Все це повинно відображатися в тарифі.
І ще одна важлива річ: не всі розуміють, що інвестор, вкладаючи кошти у мінімізацію втрат, дає можливість щонайменше "утримувати" тариф, а не підвищувати його.
- Ви можете навести хоч один приклад хорошої співпраці органів місцевого самоврядування з приватними інвесторами ЖКГ?
- Таких багато! Наприклад, Берлін, Лондон, Париж, Рим...
- А в Україні?
- Поки - жодного. У нас інвестор може спокійно працювати у випадку злиття
інвестора з органами місцевого самоврядування. Але тоді його складно назвати
інвестором. Єдине, що вселяє оптимізм нині, що розпочався якийсь рух у напрямку
до інвестора, і не лише деклараційний, а й законодавчий. Бо раніше тільки
говорили. Нині є усвідомлення того, що потрібне державно-приватне партнерство.
Для початку і це непогано...
ДОСЬЄ "УК"
Сергій БУЛЬБАС. Народився 24 лютого 1973 р. у м. Охтирка Сумської області. Нині проживає у Києві. Одружений. Президент Всеукраїнської асоціації приватних інвесторів ЖКГ України. Член Колегії Міністерства регіонального розвитку, будівництва та з питань житлово-комунального господарства.