Нині 85-ті роковини Великого терору — масових політичних репресій 1937—1938 років. І стало традицією, що в День пам’яті жертв політичних репресій Центральний державний архів громадських об’єднань та україніки, який зберігає архівні кримінальні справи громадян, репресованих органами ДПУ — НКВС — КДБ у 1918—1950-х роках у місті Києві та Київській області, презентує цікаві документи, що розповідають про долі тих, кого стосувалися ті страшні події.
Цього разу архів оприлюднив документи з архівної кримінальної справи українського поета Івана Євтихійовича Хоменка (Фоменка) (ЦДАГОУ, фонд 263, опис 1, справа 41540): рукописні уривки з його поем «Юрій Окунь» та «Богдан Хмельницький», написаних під час ув’язнення в Карагандинському виправно-трудовому таборі в 1951—1953 роках та вилучених під час обшуку у квітні 1956-го, а також постанову слідчого відділу КДБ при РМ УРСР про долучення до слідчої справи І.Є. Хоменка цих рукописів.
Івана Хоменка (1919—1968) заарештувало управління КДБ Дніпропетровської області 1 серпня 1949 року. Постановою військового трибуналу військ МВС Дніпропетровської області від 4 серпня 1950-го на підставі статей 16-54-8 та 54-10 ч. 2 засуджено до ув’язнення у виправно-трудовому таборі терміном на 25 років з позбавленням прав терміном на 5 років та конфіскацією майна. Ув’язнення відбував у Карагандинському виправно-трудовому таборі (Казахська РСР).
Рішенням військового трибуналу Київського військового округу від 21 лютого 1956 року постанову військового трибуналу військ МВС Дніпропетровської області від 4 серпня 1950 року було змінено, справу перекваліфіковано за статтею 54-10 ч. 1, а міру покарання зменшено до 7 років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. 5 травня 1956-го, відповідно до указу президії Верховної Ради СРСР, справу переглянуто, засудження Івана Хоменка визнано безпідставним, і в травні 1956 року його звільнено з ув’язнення.
14 січня 1957 року поета повторно заарештувало 4-те управління КДБ при РМ УРСР за звинуваченням в антирадянській діяльності. У постанові на арешт ішлося про таке: «Фоменко, будучи вороже налаштованим по відношенню до радянської влади, відкрито серед населення проводить антирадянську націоналістичну агітацію, направлену проти існуючого в СРСР державного ладу, та висловлює погрози на адресу комуністів. Написав та зберігав вірші злісного антирадянського змісту, в яких зводить наклеп на радянську дійсність, закликає до боротьби з російським народом, відторгнення України від СРСР».
Слідство тривало більш ніж пів року. Проводили експертизи, допитували свідків, збирали характеристики. В одній із них за підписом Максима Рильського йшлося: «У тов. Хоменка є найпотрібніше для поета: свій голос. Разом з тим треба визнати, що він непогано володіє віршовою технікою. Молодий поет багато бачив і — головне — вміє бачити, він любить життя, любить наших радянських людей: і воїнів, і хліборобів, і мічурінку, і гуцульського чабана, і тракториста, і дніпровських рибалок».
Допитаний у справі свідок поет член правління Спілки письменників України Платон Воронько сказав у справі Івана Хоменка таке: «Із повною відповідальністю запевняю, що він, безумовно, талановитий молодий поет, який вміє багато та плідно працювати над віршами. І якщо повірити його заяві, що він остаточно відійшов від своїх помилкових поглядів, то в обличчі Фоменка наша література мала б цікавого та оригінального поета».
Зрештою в липні 1957 року слідчу справу припинено за браком зібраних доказів й Івана Хоменка звільнено з-під варти.
Серед документів справи архівісти виявили рукописні уривки з поем «Юрій Окунь» та «Богдан Хмельницький», які, згідно з матеріалами, Іван Хоменко написав у 1951—1953 роках під час ув’язнення у карлагу. Наприкінці 1955-го частину цих начерків він передав на зберігання звільненому з ув’язнення Петрові Івасюку. Саме їх було вилучено під час обшуку в П. Івасюка у квітні 1956 року й долучено до справи як докази. Унікально, що ці матеріали збереглися, адже, як свідчить акт про знищення документів, підписаний співробітниками слідчого управління КДБ при РМ УРСР, 10 липня 1957 року «було знищено шляхом спалення особисте листування та різні записи на 278 аркушах, що належали арештованому Фоменку Івану Євтихійовичу, та два блокноти розміром 7Ч11 та 15Ч20 см з його віршами та чернетковими нарисами». Але ці поезії дійшли до наших днів.
Повну оцифровану копію рукописів можна переглянути на офіційній сторінці ЦДАГОУ у фейсбуці за посиланням: https://www.facebook.com/tsdahou.gov.ua
начальник відділу використання інформації документів та комунікацій
Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки,
кандидат історичних наук,
для «Урядового кур’єра»