Днями влада Бориспільщини впровадила пілотний проект з переобладнання котелень, що обслуговують підприємства бюд жетної сфери. У підсумку, вже цього опалювального сезону школи, лікарні і об’єкти соціальної інфраструктури регіону почали використовувати нові енергоносії. Про те, чому для втілення цієї ідеї не знадобилось жодної державної копійки, чим топлять у новітніх котельнях та про перспективи вітчизняного ринку альтернативних джерел енергії в інтерв’ю нашому ви данню розповів один з ідеологів Бориспільського проекту, співзасновник групи компаній «Укртепло» Іван НАДЄЇН.
— Іване Олексійовичу, у чому ж полягає революційність вашої технології і що замість газу отримали бориспільські бюджетники в своїх котельнях?
— Можу запевнити, що нічим екстраординарним гріти в холодні часи бюджетні установи ніхто не пропонує. Ми лишень замістили дуже дорогий газ на пелети. Це екологічно чистий енергетичний продукт, який виготовляється із відходів деревообробної промисловості та відходів підприємств аграрного сектору. Вивчивши світовий досвід енергоефективних технологій, ми вирішили спробувати запустити виробництво пелет в Україні. За великим рахунком, технологія не революційна, а ще з 70-х років минулого століття знайома ощадливим європейцям.
Разом з однодумцями, які повністю розділяють переконання багатьох у нашій державі, що від балачок про заощадження треба переходити до реальних справ, створили групу компаній. Сьогодні «Укртепло» — це вертикально інтегроване підприємство. Ми займаємось виробництвом та реалізацією енергоефективних проектів із заміщення традиційних енергоносіїв (газ, вугілля) на альтернативні види палива (пелети, брикети, щепа, солома, торф тощо). Маємо власний завод з виробництва твердопаливних котлів потужністю від 16 до 1250 кВт в місті Рівне. Також збудували завод з виробництва деревинних паливних пелет в Рожнятові (Івано-Франківська область) та Корюківці (Чернігівська область). На сьогодні реалізовано 42 проекти з технічного переоснащення котелень та встановлення модульних котелень, що забезпечують теплом понад 120 будівель у п’яти областях України.
Однак, незважаючи на достатні потужності, тривалий час нам доводилося працювати здебільшого на імпорт, постачаючи продукцію до країн Європейського союзу. Ситуація змінилася в 2011 році, коли значно зросла ціна на природний газ, та навесні цього року після доручення Президента України місцевим адміністраціям зменшити обсяги використання природного газу в бюджетній сфері на 50%. Цікаво, що однією з перших на це доручення відреагувала саме влада Бориспільщини, з якою нам достатньо швидко вдалося дій ти спільної мови.
— Наскільки масштабну економію бюджетних коштів отримає район після переходу на тверде паливо?
— Для нас бориспільський проект є одним із найамбітніших і наймасштабніших. А переваги можна розподілити за кількома напрямками. По-перше, це ре альне заощадження. Сьогодні вже 100% комунальних котелень, які використовували газ, замістили місцевим паливом — пелетами, брикетами та іншими видами матеріалів, які також виробляються в районі. Фактично нині Бориспільський район став повністю енергонезалежним, адже все паливо, яке використовується для бюджетної сфери, він виробляє на своїй території або у найближчих сусідів. Замість того щоб купувати більш ніж три мільйони кубометрів природного газу, район за інвесторські кошти отримав якісно нову енергоефективну систему і став одним із флагманів впровадження новітніх схем в Україні. Повторюся, район не витратив на цей проект жодної копійки. В цілому наша інвестиція в реалізацію становила близько 25 мільйонів гривень.
Якщо порахувати реальну економію, то новітні технології дають змогу заощадити 30% бюджетних коштів, а це близько шести мільйонів гривень. Багато це чи мало в масштабах держави? Скажімо, Швеція більше 40% усієї теплової енергії виробляє за рахунок використання альтернативних джерел. Якщо б Україна вийшла на такий рівень, ми могли б замістити екологічною енергією близько семи мільярдів кубометрів газу.
По-друге, позитив від використання нової схеми полягає в її цілковитій екологічності. За шкалою викидів СО2 в атмосферу робота твердопаливних котлів оцінюється як «нейтральна», а це в зоні поряд із таким мегаполісом, як Київ, де є багато підприємств, які важко назвати екологічно чистими, дуже вагомий показник. В аспекті екологічності варто повернутися і до такого важливого моменту, як комфорт. За рівнем комфорту наш продукт ні в якому разі не поступається газові.
І нарешті, по-третє, це розвиток робочих місць і стимулювання малого та середнього бізнесу. Оператор котельні нині, працюючи добу через три, отримує близько трьох з половиною тисяч гривень. Для району, де не в кожному селі є підприємство, — це конкурентна зарплата. Розвиток нашого проекту в Борисполі спонукає інші регіональні бізнеси до виробництва саме такого палива, яке необхідне нам. Підприємці розуміють, що є ринок збуту, якому треба постачальники, а це, повторюся, ті ж аграрники, які спалюють солому в полях, і деревообробники, які також не знають, куди подіти виробничі відходи. В цьому бізнесі дуже важлива логістика, адже чим ближче сировину везти, тим дешевше буде коштувати нам виробництво кінцевого продукту. Це дасть відповідно і робочі місця, і розвиток економіки, а наш проект просто дає цьому поштовх.
— Які, на вашу думку, перспективи ринку альтернативного теплопостачання в Україні?
— Ми почали працювати в Україні в 2011 році, адже саме тоді відбулось значне підвищення ціни на газ для бюджетної сфери і для підприємств. Саме це й стало поштовхом для виходу на ринок. Якщо говорити про потенціал українського ринку, то він сьогодні достатньо великий, бо наша держава споживає стільки газу, скільки не споживає жодна країна Європи. В середньому, тільки населення України споживає більше, ніж уся економіка, наприклад, Польщі. Уявіть, у нас населення «спалює» близько 16 мільярдів кубометрів газу, а поляки у повному циклі, та ще й при більшому від українського ВВП використовують близько 14 мільярдів кубометрів газу на рік.
Бориспільський проект довів, що економити можна, а головне вкрай потрібно. Окрім Київщини, вже налагодили відносини ще з п’ятьма областями України. Починаємо працювати з відомствами, — МНС, МВС, залізницею, — які, на жаль, також не дуже ефективно використовують енергоносії. Ринок розвивається, ми відкриті для партнерства і готові ділитися досвідом, адже розуміємо: дешевого газу в Україні вже не буде.
Віра ТКАЧЕНКО
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Іван НАДЄЇН — підприємець, експерт енергетичного ринку, кандидат філософських наук.
У 2009 році був обраний головою Української асоціації виробників альтернативного твердого палива. 2011-го став ініціатором та ідеологом громадської організації «Комітет енергетичної незалежності України», мета якої — створення умов для реалізації енергетичного потенціалу країни і диверсифікації джерел енергопостачання, що дасть змогу знизити ціну на енергоносії для населення та провести реформу на ринку житлово-комунальних послуг.