Із весняним цвітом іде у минуле черговий навчальний рік. Для одинадцятикласників він особливий: довгоочікуваний, радісний, сумний. Як їм хочеться в доросле життя! І водночас болісно розлучатися з однокласниками, які стали рідними за роки навчання. Спогади, плани, мрії, клятви… Усе це буде на випускному. А йому передуватиме останній шкільний дзвінок. Як повідомили в Міністерстві освіти і науки, кожен навчальний заклад сам визначатиме, коли йому лунати. У Чернігові — сьогодні.
.jpg)
Проходять під вишитими рушниками
51-й Останній дзвінок розсипає кришталеві бризки чистих звуків над Чернігівською загальноосвітньою школою №19. Перші її учні нині стоять у схвильованому натовпі дорослих, а на урочистій лінійці принишкли їхні онуки. Учні — покоління за поколінням — ішли у широкий світ зі своїми надіями і сподіваннями. А потім поверталися в рідну школу, тримаючи за руки власних діточок. Адже чи не найважливіше з того, що дає школа, — збереження сімейних традицій. Саме вона — той мудрий і теплий зв’язок між поколіннями, якого так не вистачає в сучасному житті.
Прапор школи, гімн України... Випускники проходять під розтягнутими над їх головами вишитими рушниками — на щастя, на долю, на повернення у стіни школи завжди бажаними гостями.
Слова, слова... Схвильовані, вдячні, з тамованою сльозою... Розчулення у голосі строгої директорки Людмили Григорівни Шелупець. І навіть радісне «Ура, канікули!» на обличчях дітей, яким ще повертатися в ці стіни не один рік, змінюється замисленим виразом, коли до них звертаються випускники. Ще недавно ці юнаки і дівчата так завзято мріяли про доросле життя, а тепер усвідомили, як багато залишають за шкільним порогом.
Барвистими квітами кружляють учасники хореографічного танцювального колективу «Аеліта», який працює на базі школи. А в її стінах, здається, відлунюють азартні вигуки вболівальників, адже саме тут працює Федерація художньої гімнастики України і проводить чемпіонати з цього красивого виду спорту.
Загалом учні школи дуже спортивні. Дві третини займаються у різних секціях та гуртках. Тут два спортзали, зал для занять східними єдиноборствами, кілька хореографічних залів, басейн. У час повального захоплення дітей Інтернетом можливість безкоштовно займатися спортом неоціненна. Недаремно навчальний заклад перемагав у міському конкурсі «Школа сприянню здоров’ю».
Учителі, уроки, контрольні роботи, підручники, парти, булочки зі шкільної їдальні, затишний читальний зал бібліотеки, дружба — щемкі незабутні спогади про шкільні роки. Ось і останній шкільний вальс. І барвисті кульки із загаданими бажаннями у небі.
Прощавай, школо! Твої випускники йдуть писати нові сторінки свого життя.
Який виш до вподоби?
А в столичній спеціалізованій школі №112 ми побували під час останніх приготувань до свята останнього дзвоника.
— Усе йде за планом, — каже директор Лариса Мацкевич. — Наші випускники чудово склали ЗНО з української мови і літератури: 17 претендентів на медалі підтвердили свої знання. Сподіваюся, що не порушимо 15-річну традицію: всі наші випускники вступають до університетів. Та на душі тривожно: досі не отримали бланків атестатів, а 30 травня у нас випускний вечір. 2 червня частина наших вихованців уже має подавати копії атестатів до закордонних університетів. Як бачимо, радість із тривогою обнімається.
Тим часом в університетах уже активно готуються до прийому документів абітурієнтів. Приміром, у Київському національному університеті технологій та дизайну, повідомив його ректор професор Іван Грищенко, вже узгодили навчальний процес із вимогами нового закону про вищу освіту. В цьому університеті на хімічному факультеті відкривають набір студентів на біофармацевтичні технології. Тут дбають не лише про поповнення, а й про працевлаштування випускників. Цій меті служить центр праці і координації з роботодавцями.
А завершимо розповідь словами учениці 11-Б класу НВК «Гімназія «Перспектива» Марії Кацан з міста Борисполя на Київщині:
— Щемно прощатися з рідною школою, адже це одинадцять років життя, за які дуже полюбила однокласників, учителів. Розставання з гімназією для мене означає закінчення дитинства, коли ми робимо перші кроки в доросле життя, нове для всіх нас. Я вже обрала майбутню професію: дуже хочу стати перекладачем з іноземних мов. Люблю англійську, планую вивчати німецьку та іспанську. Тож нині роблю все, щоб втілити в життя заповітну мрію і стати професіоналом, відкрити для себе якомога більше країн. А поки що попереду тести, вступна кампанія. Звичайно, всі ми хвилюємося, та впевнена: якщо докладаєш зусиль, працюєш над собою, то обов’язково вступиш до омріяного вишу.
Євдокія ТЮТЮННИК, Микола ПЕТРУШЕНКО, «Урядовий кур’єр»