НА ЖАЛЬ
Масштабна діорама «Дніпробуд» пензля Костянтина Богаєвського потребує негайного порятунку
Дніпрогес — візитна картка Запоріжжя і героїчний символ України загалом. Як відомо, будівництво найбільшої у світі гідроелектростанції тривало п’ять років — до 1932-го. Тож торік ми мали б гучно відсвяткувати 80-річчя велета, який і понині дає електроенергію країні. Не вийшло — не знайшли коштів.
Втім, народ дбайливо зберігає пам’ять про героїзм творців цієї величної пам’ятки епохи. Їх увічнили у своїх творах поети, письменники, фотографи, кінематографісти, художники.
Щодо станкового живопису, то знавці радше згадають діораму художника Олексія Троценка «Будівництво Дніпрогесу», яку допоки експонують у музеї Запорізького козацтва на острові Хортиця. Її створено в 1985 році. Художник зауважував: так досконало вивчив історію будівництва, що міг би працювати виконробом на спорудженні такої греблі.
Будівництво Дніпрогесу, вигляд з боку правого берега, 1930-ті роки. Фото надане автором
Будували спеціальний павільйон
Але нині мало кому відомо, що існує ще одна діорама Дніпрогесу, написана свідком будівництва. Її створив у тридцяті роки минулого століття феодосійський художник Костянтин Федорович Богаєвський. Учень Архипа Куїнджі, співучень Миколи Реріха, він був відомий як творець історичних, героїчних і романтичних пейзажів. Його роботи й донині високо цінуються і прикрашають багато музеїв та картинних галерей України і світу.
Художник тричі приїжджав до Запоріжжя. На запрошення директора Музею Дніпровського будівництва Миколи Філянського брав участь в експедиції на дніпровські пороги перед їх затопленням. У такий спосіб йому вдалося накопичити величезний документальний матеріал.
У своїх ранніх полотнах індустріального циклу Богаєвський з документальною точністю фіксував будівельні об’єкти і конструкції. «Тут не можна було так вільно обходитися з натурою, що постала перед очима, як я звик розпоряджатися в композиції звичайних пейзажів з деревами, скелями і хмарами», — згадував художник. Його картини стали документами епохи. І все-таки він не втримався: створив вільну композицію «Дніпрогес вночі», коли вогні створюють надзвичайно мальовничі ефекти і виділяють греблю, що зводиться, на тлі перспективи ажурних мостів. Ця картина передає пафос грандіозного будівництва.
Усі роботи Богаєвського отримали блискучі відгуки критиків. Художнику присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв і запропонували спільно з двома іншими митцями написати діораму Дніпровського будівництва. Адже Костянтин Федорович був пейзажистом і ніколи не писав фігури людей. Художник працював над діорамою кілька років. Ескізи писав у рідній Феодосії, а саму картину в Москві, де для неї будували спеціальний павільйон.
Проте роботу над картиною не було завершено. Чому? Як зазначав директор Феодосійської картинної галереї Микола Барсамов, не з вини Богаєвського. Він написав всю пейзажну частину — греблю, шлюзи, електростанцію, а на передньому плані залишилися ескізно позначені фігури робітників, над якими працювали його партнери. У такому вигляді художник привіз картину до Феодосії. Але… його життя трагічно обірвалося в лютому 1943 року.
«Діорама Дніпробуду» Костянтина Богаєвського надійшла до Феодосійської картинної галереї в 1944 році. І через її великий розмір зберігалася намотаною на вал. У 1975 році її передали в щойно створений Запорізький художній музей. Відтоді картина розміром 1,75 х5, 75 метра зберігається у фондах. Впродовж кількох десятиліть її ніхто не бачив», — згадував він.
Меценати, відгукніться!
На подив, картини із зображенням «Дніпрогесу» Богаєвського майже невідомі в Запоріжжі. В місцевому художньому музеї є тільки одна мініатюрна акварель — роботи художника були втрачені при евакуації в 1941 році.
Водночас чимало його картин дніпробудівського циклу представлені в багатьох музеях і картинних галереях, включаючи Третьяковську. Вони дають змогу побачити споруджувану греблю з різних точок: з правого та лівого берегів, з боку верхнього б’єфу, з острова Хортиця. А в запасниках музеїв зберігаються численні графічні роботи, на яких відображено не тільки етапи будівництва, а й нині приховані під водою пороги могутньої ріки.
Хочеться сподіватися, що відгукнуться меценати і не пошкодують коштів, щоб колись запоріжці змогли-таки відкрити для себе незвідані сторінки історії свого міста, — допоможуть в організації виставки робіт Костянтина Богаєвського і виданні альбому робіт майстра, що написані під час поїздок у наш край. І тоді справдяться слова професора Саркісова-Серазині, звернені до К. Ф. Богаєвського: «Ваші замальовки — це документи епохи. Через сто років у якомусь українському музеї будуть стояти наші нащадки й уважно вдивлятися в зниклі обриси Дніпра... Адже гоголівська романтична Січ Запорозька не зникне. Увага до буйної козацької вольниці не помре. Доля дасть вам можливість не зникнути з пам’яті народної багато сотень років».
ДОСЬЄ «УК»
Костянтин БОГАЄВСЬКИЙ. Народився у Феодосії 12 (24) січня 1872 року. В гімназичні роки відвідував майстерню І.К. Айвазовського і займався живописом під керівництвом його учня А.І. Фесслера. Навчався в петербурзькій Академії мистецтв під керівництвом А.І. Куїнджі. Його картини високо оцінювалися критикою і коштували дорого. Продавши одну з картин Третьяковській галереї, він зміг за ці гроші протягом півроку подорожувати з дружиною по Європі. Богаєвський — творець чудових історичних, героїчних, романтичних і фантастичних пейзажів. Визначне місце посідає в його творчості природа південно-східного Криму — легендарної Кіммерії. У 1930-ті роки художник звертається до індустріального пейзажу. Писав Дніпробуд, Донбас, порт Маріуполя, нафтопромисли Баку. Створив серію робіт «Уявні міста майбутнього». Заслужений діяч мистецтв. Але, на відміну від багатьох колег, не перейшов на рейки соціалістичного реалізму. Художник загинув 17 лютого 1943 під час бомбардування Феодосії. Картини Богаєвського є в багатьох картинних галереях і музеях. Скажімо, у Третьяковці їх понад сорок. Найбільша колекція (462 роботи) зберігається на батьківщині художника у Феодосійській картинній галереї ім. І. К. Айвазовського.