ПАМ’ЯТЬ
До 200-річчя будителя національного духу
Галичини Маркіяна Шашкевича на Львівщині відкрили три музейні комплекси
Доля викроїла Маркіянові Шашкевичу коротку, лише у 32 роки, життєву дорогу. Але як багато він устиг зробити за ці роки! Бо навіть якби він разом з однодумцями Іваном Вагилевичем та Яковом Головацьким з «Руської трійці» лише створив свій шедевр — альманах «Русалка Дністровая», звернувшись до безправного українського народу його мовою, цього було б достатньо, аби заслужити шану всіх наступних поколінь українців. А він з побратимами не просто гучно вдарили в набат, пробуджуючи від зневіри уярмлений народ, а й присвятили свої життя просвітницькій діяльності, утвердженню нової української літератури.
Маркіян Шашкевич завжди був у одній лаві з Тарасом Шевченком, Лесею Українкою, Іваном Франком. Тому в кожному селі, де служив отець Маркіян, односельці дбайливо зберігали пам’ять про того, хто дбав про долю простого люду, старався заохотити до навчання дітей місцевих селян, бо лише в цьому вбачав шлях до розвитку українського села і галицького краю. Отож у кожному з них вдалося створити музеї-садиби Маркіяна Шашкевича.
У його родинній садибі в Підліссі Золочівського району експозицію присвятили одній книжці — «Русалці Дністровій». Концепцію музею-садиби у Нестаничах Радехівського району допоміг розробити відомий художник Орест Скоп. А вже втілювати задум допомагали місцеві жителі та майстри. Загалом усе, що вдалося створити до ювілею, робилося на ентузіазмі громад.
— Обіцяної фінансової допомоги для вшанування пам’яті автора «Русалки Дністрової» громадський оргкомітет так і не отримав, — розповів президент Львівського крайового товариства «Рідна школа», доктор педагогічних наук, професор Петро Сікорський. — Але через брак коштів ми не відмовились від ідеї влаштувати в колишній плебанії музей-садибу Маркіяна Шашкевича.
«Допомагали всією громадою, — згадує пенсіонер із Нестанич Михайло Свистун. — Ми, сільські активісти, до кожної господи заходили. В жодній не було відмови. Селяни викроювали зі своїх скромних пенсій та зарплат певні суми. Багато хто допомагав і фінансово, і працював на реконструкції плебанії. Тутешні родини приносили для експозиції речі, пов’язані з перебуванням у їхньому селі М. Шашкевича, предмети домашнього вжитку. Особливою гордістю музею є унікальні зразки галицького сакрального малярства, ікони авторства народних майстрів, датовані кінцем XVII — початком XVIII століть, старі фотографії. Так само як музей, свого часу відновлювали у селі давню святиню — дерев’яну греко-католицьку церкву, збудовану у квітні 1725 р., в якій проводив службу о. Маркіян.
Багато чого ще планують зробити до наступного року, коли Нестаничі святкуватимуть 500-річчя з часу першої згадки про село. Невдовзі на Шашкевичевому обійсті будуть і криничка, і альтанка, і співоче поле. Наступного року з нагоди 175-річчя виходу у світ «Русалки Дністрової» у Нестаничах проведуть Шашкевичівські літературні читання, відбудеться також обласний огляд хорових колективів «Шашкевичівський камертон» — символом якого стане камертон, що зберігся в музеї в Підліссі, котрим користувався о. Маркіян під час роботи з хором.
КОМПЕТЕНТНО
Роман ЛУБКІВСЬКИЙ,
лауреат Шевченківської премії:
— Створюючи музейні комплекси у селах, прагнули, аби різною була їх ідеологія. У Нестаничах зосередилися на молодих роках, сім’ї автора «Русалки Дністрової», музейний комплекс у Новосілках робить акцент на його письменницькій праці, просвітницькій діяльності. Завершальним акордом у програмі цьогорічних святкувань ювілею Маркіяна Шашкевича стало відкриття пам’ятника поетові, створеного за проектом Теодозії Бриж, та музею-садиби в селі Новосілки Буського району. Чудовим доповненням буде впорядкування плебанії у селі Деревня Жовківського району, що збереглась до наших днів, як і унікальна дерев’яна церква без жодних перебудов з часів Маркіяна.