Досі літні відпуски намагався проводити на морі. Навіть не сподівався, що саме у спекотну пору дуже добре відпочивати в горах, а саме в Українських Карпатах. Хотілося не лише подихати духмяним гірським повітрям і ще раз придивитися до колоритного й неповторного життя гуцулів, а й як економічному журналістові з’ясувати питання розвитку гірських територій, зайнятості населення. Прагнув довідатись, як йому живеться на рідній землі, чи задоволені люди заробітками на малій батьківщині й чи пов’язують молодь і люди середнього віку подальше життя з Україною й рідними Карпатами, чи мають нездоланне бажання виїхати принаймні на кілька років за кордон, щоб заробити грошей на більш достойне життя.
Базою мого перебування було відоме на весь колишній СРСР селище міського типу Ворохта на Івано-Франківщині. Там готували спортсменів зі стрибків з трампліна, біатлону, лижних перегонів. Цей населений пункт лежить у мальовничому місці, оточений лісистими горами. Щоправда, трамплін не працює, він псується під снігом і дощем.
Проте містечко живе. Працюють підйомники, і взимку сюди залюбки приїжджають туристи. Втішає, що тут чимало молоді. Вона працює у готельно-ресторанному бізнесі, адже за останні роки кількість готелів та котеджів у Ворохті зросла майже у п’ять разів. Саме в такому двоповерховому дерев’яному зрубі зі світлими кімнатами й затишною великою кухнею жив і я.
Спершу подумав, що влітку у Ворохті й навколишніх селищах небагато охочих відпочити, бо на лижах не покатаєшся і мінеральної води тут немає. Але дуже швидко зрозумів, що влітку туристів у гірських містечках не менше, ніж узимку. Чимало котеджів та гарненьких маленьких готелів заповнено вщерть. Туристи насолоджуються краєвидами, їздять на різноманітні екскурсії.
В одному з гірських готельчиків поцікавився в однієї родини, на скільки днів вона приїхала і чи дорого це коштує. Гість номера розповів (він людина із середніми статками), що із сім’єю їздить сюди вже третій рік поспіль і всім тут подобається. Цього разу приїхали в Карпати на 20 днів, тобто на всю відпустку. Умови комфортні, є басейн, де можна купатися. Влаштовує й харчування, є змога замовляти окремо недорогі сніданки. Номер коштує 600 гривень на добу — це недорогий відпочинок.
«Моїй родині тепер не дуже подобається відпочинок на морі — лежати на сонці не дуже корисно, як довели лікарі. Одного разу ми побували в Карпатах і одразу закохалися в них. Думаю, що в подальшому також приїжджатимемо сюди», — сказав глава родини Сергій.
Любителів Українських Карпат виявилося дуже багато. Їздить сюди влітку чимало туристів із Білорусі й навіть з Росії, не боячись «страшних бандерівців», і їм тут подобається.
Скільки ж заробляють працівники готелів і ресторанів у Ворохті та Яремчому, що поблизу?
Поцікавився цим у ресторані, в якому голосно лунала етнічна музика. Адміністратор сказав, що кухарі тут отримують 10 тисяч гривень і більше, а офіціанти — 8—9 тисяч, і разом із чайовими це добрий заробіток. Адміністратор також сказав, що у нього здебільшого працює молодь до 30 років. Працівники задоволені й не думають шукати кращого життя за кордоном. Головне, що заробітки тут протягом року стабільні, не відчувається сезонність, адже люди їдуть у гори постійно.
Чимало молоді працює у сфері надання послуг з розважальними транспортними засобами — катання на квадроциклах (це можна робити і взимку, і влітку, і восени), у фірмах екскурсійних послуг тощо.
Саме на одному з таких турів побував і я. Екскурсія була пречудова: об’їхали весь південь Івано-Франківщини й побували в Буковелі, який, до речі, розвивається шаленими темпами, надаючи високооплачувану роботу тутешнім жителям.
Нашому гідові Світлані на вигляд не більш як 28 років. Вона сказала, що два роки тому повернулася з Польщі, де працювала на одному з машинобудівних заводів. Начебто робота її влаштовувала, проте міряла стати гідом та отримувати від цієї роботи і моральне задоволення, і матеріальну вигоду. Виявилося, що це можна робити й у рідних Карпатах — Світлана мешкає у Яремчому. Роботу свою любить, зарплата цілком влаштовує, тож вона не хоче повертатися до Польщі, бо може за робляти і в Україні.
Звісно, у таких гірських селах і селищах проблем вистачає. Але дороги у Ворохті й ті, які зв’язують її з іншими населеними пунктами, непогані. Тобто децентралізація цьому краю дала позитив.
Із почуттям гордості дивився на Карпати, туристів, задоволену своїми заробітками молодь. Тож не все погано в нашому домі, і щастя можна знайти на місці. До речі, щороку зростає кількість туристів із-за кордону. Приміром, майже 15% відпочивальників на Буковелі — іноземці: німці, поляки, чехи, словаки, англійці, французи. Отже, все у нас буде гаразд, треба й надалі працювати.