У "Лікарняній касі Житомирської області" нині майже 200 тис. членів. Це 15% населення краю. Причому в Житомирі та Бердичеві учасниками благодійного об'єднання є кожен п'ятий, а в Лугинському районі - кожен четвертий житель. Вступ - на абсолютно добровільних засадах. Щомісячні членські внески - 20 грн. 63% членів "Лікарняної каси" - віком від 20 до 60 років.
На фальсифіковані ліки - табу
Торік витрати на медикаменти в бюджетних лікувальних закладах на одного
жителя області становили лише 48,35 грн. За словами начальника управління
охорони здоров'я Житомирської облдержадміністрації Олександра Толстанова, це
майже на третину більше, ніж було позаторік, але ж на всі потреби не достатньо.
А ось завдяки благодійним внескам членів "Лікарняної каси" на кожного з них в
середньому припадає майже втричі більше - 118,53 грн.
Ці кошти плюсуються до виділених державою. Адже укладені між благодійною організацією і лікувальними закладами угоди передбачають рівний розподіл медикаментів, придбаних за рахунок бюджетного фінансування, між членами "Лікарняної каси" й тими, хто до неї не входить. Підхід абсолютно справедливий, бо члени каси - теж платники податків.
Ще один плюс "Лікарняної каси" - значно нижча, ніж в аптеках, вартість медикаментів.
Якщо в деяких лікарнях задля створення видимості завантаження ліжко-місць готові по кілька тижнів утримувати пацієнтів, призначаючи їм за їхній рахунок цілі списки медикаментів, для "Лікарняної каси", як і для кожного її члена, така "стратегія" явно не потрібна.
- У нас немає обмежень ні за сумою медикаментозного забезпечення, ні за кількістю звернень, - каже виконавчий директор каси Володимир Мишківський. -Тому ми зацікавлені, щоб член "Лікарняної каси" отримав якомога ефективнішу медичну допомогу, швидко вилікувався і не мав рецидивів хвороби. Відтак для нас на першому місці дієвість ліків, а не їх найнижча вартість.
Певною мірою саме цим обумовлена популярність "Лікарняної каси" в регіоні. Адже 20 грн на місяць - невеликі кошти, тимчасом як викласти кілька тисяч гривень на лікування складно навіть для працюючих. До речі, аналіз структури витрат акумульованих "Лікарняною касою" коштів це переконливо підтверджує. Так, за кількістю пролікованих першість за вторинними закладами медицини - міськими і районними лікарнями. А ось найбільші видатки (39%) - на лікування в обласних медичних закладах. Хоч туди направляли лише кожного п'ятого із хворих членів "Лікарняної каси". Загалом торік кожен третій пацієнт обласної клінічної лікарні був членом "Лікарняної каси". На препарати для них благодійна організація спрямувала у 2,3 раза більше коштів, ніж лікарня отримала з бюджету на медикаментозне забезпечення.
"Де-юре" залишаються у списках
Свого часу на Житомирщині діяли ще кілька лікарняних кас. Із них нині залишились лише дві міські - у Бердичеві і Новограді-Волинському. В Бердичеві в міській лікарняній касі - 3,9 тис. членів, а ось до місцевої філії "Лікарняної каси Житомирської області" приєдналось 15,8 тис. жителів Бердичева. А в Новограді-Волинському в лавах міської лікарняної каси офіційно майже 11,5 тис. осіб. От тільки торік сума сплачених членських внесків тут виявилась навіть меншою, ніж у. Бердичеві. Пояснення просте - люди "де-юре" залишаються у списках, але внесків не сплачують.
Якщо говорити про переваги саме загальнообласної лікарняної каси, це насамперед її екстериторіальність. Тобто те, що можна без жодних бюрократичних перепон отримувати медичну допомогу на всіх її рівнях - від "швидкої допомоги" і сільських ФАПів до спеціалізованих лікувальних закладів обласного підпорядкування. Так, торік видатки на лікування 141 члена "Лікарняної каси" становили від 5 до 10 тис. грн, 35 - надали медикаментів на 10-30 тис. грн. Якщо певну медичну допомогу не можна надати в області, благодійна організація підтримає своїх членів навіть у столичних клініках.
Отож цілком закономірно, що торік 450 осіб, які з різних причин свого часу вийшли з "Лікарняної каси", відновили своє членство. Хоча для цього їм довелось додатково сплатити внески за цілий рік.
За 20 гривень банк попросить 10...
Та, як свідчать результати опитувань, 26,4% пацієнтів не зовсім задоволені рівнем медикаментозного забезпечення від "Лікарняної каси". Чи не головна причина цього, на переконання керівництва благодійної організації, у "навалі" реклами ліків і агресивній маркетинговій політиці окремих фармкомпаній. Відтак у деяких "бізнесменів" від медицини виникає "підкріплена" матеріальними стимулами спокуса рекомендувати хворим вигідні насамперед самому горе-лікарю препарати.
Ще одна тривожна тенденція - те, що фактично не збільшується чисельність членів "Лікарняної каси". Звісно, можна заспокоювати себе тим, що потенційно готові до запровадження страхової медицини люди вже вступили до каси. Але чи не підприємствам і закладам передбачити в колективних угодах кошти на сплату хоча б частини членських внесків за працівників, ніж потім шукати можливості для надання їм матеріальної допомоги у разі хвороби?
До речі, на початку діяльності "Лікарняної каси", ініціаторами створення якої стали медики, в ній діяла 50% пільга зі сплати внесків для пенсіонерів. Фактично вона надавалася за рахунок медиків. Нині, коли завдяки стрімкому зростанню лав "Лікарняної каси" вони опинились серед її членів у меншості, вимагати подібного альтруїзму вже недоречно. А ось фінансування цієї пільги за бюджетні кошти не стане непосильною ношею для держави, зате розв'яже проблему гарантування малозабезпеченим пенсіонерам доступної медичної допомоги.
Але... Пенсіонер, який отримує пенсію через банк, може доручити фінустанові перераховувати його внески до "Лікарняної каси". А при виплаті грошей через пошту нормативними документами таке. заборонено. Хоча чи варто пояснювати, наскільки це актуально для села, де банків немає, а до найближчої пошти інколи 8-10 км. Більше того, деякі банки встановили плату за кожну банківську операцію у розмірі мінімум 10 грн, і таку суму вимагають навіть за 20 грн внеску....
Отож не від доброго життя "Лікарняна каса" змушена була закупити 11 терміналів для прийому платежів. Утім, у віддалених поліських селах, де підтримка людям у разі хвороби чи не найпотрібніша, навряд чи їх встановлять.